Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №814/2623/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №814/2623/16

адміністративне провадження №К/9901/3431/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №814/2623/16

за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В. О., суддів: Золотнікова О. С., Осіпова Ю. В.

УСТАНОВИЛ:

Суть спору.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернулась з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач, Центральний відділ ДВС) про визнання протиправними дій щодо пошкодження майна при здійсненні опису майна, а саме дверей та замків у квартирі АДРЕСА_1, а також відшкодувати на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10302,00 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 28 листопада 2013 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС, за її відсутності, було здійснено примусове проникнення до її домоволодіння, під час чого пошкоджено двері та замок. При цьому, вона навіть не є боржником за цим виконавчим провадженням.

Внаслідок зазначених дій, їй заподіяна матеріальна шкода у розмірі 10302,00 грн, що підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано протиправними дії Центрального районного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо пошкодження майна при здійсненні опису майна, а саме дверей та замків у квартирі АДРЕСА_1. Відшкодовано на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму матеріальної шкоди у розмірі 10302,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 28 листопада 2013 року борг боржника - ОСОБА_2 за виконавчим провадженням складав всього 564,60 гривень, натомість під час проникнення до житла, державним виконавцем були пошкоджені замок та металеві двері на загальну суму 10302
гривень. При цьому, пошкоджене державним виконавцем майно на суму 10302 належить навіть не боржнику, а іншій особі - ОСОБА_1. Суд першої інстанції також зазначив, що сума завданої шкоди під час проведення виконавчих дій по цій справі, державний виконавець міг розрахувати та оцінити завчасно, ще перед тим, як їх вчиняти. Незважаючи на це, відділ ДВС обрав саме такий спосіб проникнення до житла, навіть за відсутністю його власника, який завдавав значних втрат позивачці - з розпилюванням металевих дверей, що призвело до їх повної непридатності для подальшого використання.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на звернення до адміністративного суду виникло у позивача з дати закриття виконавчого провадження тобто, з 20 грудня 2013 року. Однак позивачка звернулася до адміністративного суду більш ніж через два роки - 06 грудня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Звернення позивачки до суду в порядку цивільного судочинства у 2016 році, суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

02 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 814/2623/16.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що, по-перше, ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, оригінал виконавчого листа та копії постанови про закінчення виконавчого провадження не отримувала та не могла знати про закінчення виконавчого провадження. По-друге, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду були поважними та допущені через безпідставну тяганину допущену правоохоронними органами, органами виконавчої служби та судами.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law22~).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law23~, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

27 грудня 2017 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В. М., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 814/2623/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року №802/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 12 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

22 січня 2018 року від Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а ухвалу прийняту судом апеляційної інстанцій залишити без змін.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Право на суд, аспектом якого є доступ до суду, є однією із гарантій основоположного права на справедливий суд. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В той же час, за європейськими стандартами справедливого судочинства правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегією суддів встановлено, що залишаючи адміністративний позов без розгляду, судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин наслідки статті 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України (у редакції до 15.12.2017) визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 в прохальній частині позову одночасно заявила клопотання про відновлення їй строку звернення до адміністративного суду, оскільки вона неодноразово зверталася з позовними заявами до адміністративних органів та судів про визнання незаконним дій державного виконавця під час проведення опису у квартірі та відшкодування матеріальних збитків, але через неоднозначне ставлення до підсудності таких справ, заяви залишалися без розгляду, а тому вважає причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом поважними.

В додатках до позовної заяви скаржницею додано в якості доказів копії документів, якими вона обгрунтовує своє клопотання.

Колегіє суддів встановлено, що дане клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду не вирішено а ні в ухвалі Миколаївського окружного адміністративного суду про відкритті провадження в адміністративній справі № 814/2623/16, а ні протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції.

В той же час, відповідач неодноразово зазначав про порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Однак суд першої інстанції жодного разу не звернув на це уваги.

Суд апеляційної інстанції, на підставі статті 203 КАС України залишив адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду, оскільки суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України (у редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно частини 1 статті 203 КАС України.

Згідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України (у редакції до 15.12.2017) суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Як слідує із змісту ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року судом апеляційної інстанції клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення із наведенням поважності причин його пропуску також не було предметом оцінки суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд констатує, що в ухвалах апеляційного суду не наведено аналізу конкретних причин, які призвели до пропуску строку звернення на апеляційне оскарження, вказаних позивачем у клопотаннях про поновлення цього строку, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства, визначеними частиною 1 статті 2 КАС України.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про застосування наслідки статті 203 КАС України, не надавши у мотивувальній частині доводів позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про застосування наслідків статті 100 КАС України до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасуванню з направленням справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року - скасувати, а справу направити до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду