Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2019 року у справі №808/5924/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №808/5924/14

касаційне провадження №К/9901/25656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 (суддя Семененко М. О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 (головуючий суддя - Бишевська Н. А., судді: Добродняк І. Ю., Семененко Я. В. ) у справі № 808/5924/14 за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2014 № 0000664800 та від 14.07.2014 № 0000744800.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 19.05.2016 позов задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.09.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 залишив без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.39, 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, пунктів 56.15, 56.18 статті 56, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що визначена податковим органом за результатами документальних перевірок сума завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (рядок 24) у розумінні Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підлягає відображенню в податковій декларації з податку на додану вартість у рядку 21.3, оскільки такий залишок не є грошовим зобов'язанням.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральні перевірки даних, задекларованих Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень і травень 2014 року, результати яких оформлено актами від
30.05.2014 № 74/28-04-48-00/14313866 та від 27.06.2014 № 95/28-04-48-00/14313866.

За їх наслідками відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від
17.06.2014 № 0000664800, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на 6737607,00 грн., та від
14.07.2014 № 0000744800, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року на 6737607,00 грн.

Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії послугував висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про порушення позивачем вимог абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неврахування при формуванні показників податкової звітності за охоплені перевіркою періоди висновків актів перевірок від 20.09.2013 № 143/25-2/14313866, від 27.09.2013 № 152/25-00/14313866, від 30.10.2013 № 200/25-20/14313866, від
29.11.2013 № 256/25-00/14313866, від 27.12.2013 № 313/25-00/14313866, від
30.01.2014 № 41/25-00/14313866, від 28.02.2014 № 12/28-04-48-00/14313866, від
31.03.2014 № 33/28-04-48-00/14313866, від 20.09.2013 № 55/28-04-48-00/14313866 та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень від 08.10.2013 № 0000692520, від 15.10.2013 № 0000742500, від 20.11.2013 № 0000862500, від
13.12.2013 № 0000902500, від 17.01.2014 № 0000032500, від 12.02.2014 № 0000044800, від 19.03.2014 № 0000234800, від 16.04.2014 № 0000344800, від
16.05.2014 № 0000454800.

Задовольняючи позовні вимоги, судові інстанції виходили з того, що Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" при заповненні рядка 21.3 декларацій з податку на додану вартість за квітень і травень 2014 року не було зобов'язане враховувати результати перевірок, оформлених актами від 20.09.2013 № 143/25-2/14313866, від 27.09.2013 № 152/25-00/14313866, від 30.10.2013 № 200/25-20/14313866, від 29.11.2013 № 256/25-00/14313866, від 27.12.2013 № 313/25-00/14313866, від 30.01.2014 № 41/25-00/14313866, від 28.02.2014 № 12/28-04-48-00/14313866, від 31.03.2014 № 33/28-04-48-00/14313866, від
20.09.2013 № 55/28-04-48-00/14313866, оскільки суми зменшеного за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2013 № 0000692520, від 15.10.2013 № 0000742500, від 20.11.2013 № 0000862500, від 13.12.2013 № 0000902500, від
17.01.2014 № 0000032500, від 12.02.2014 № 0000044800, від 19.03.2014 № 0000234800, від 16.04.2014 № 0000344800, від 16.05.2014 № 0000454800 від'ємного значення з податку на додану вартість були неузгодженими з огляду на те, що відбувалась процедура оскарження названих актів індивідуальної дії в судовому порядку.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Посилання в цій нормі на "грошове зобов'язання" не перешкоджає поширенню наведеного правила на від'ємне значення об'єкта оподаткування. Адже системний аналіз пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави вважати, що від'ємне значення та позитивне значення податку на додану вартість мають тотожну правову природу, позаяк являють собою від'ємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули - різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом.

У свою чергу, принцип рівності оподаткування не дозволяє тлумачити положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як такі, що розрізняють результат обчисленого податку в залежності від позитивної або від'ємної суми. Інше розуміння зазначеної норми не було б об'єктивним.

Таким чином, правила узгодження грошового зобов'язання застосовуються як при нарахуванні контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням позитивного значення грошового зобов'язання, так і при зменшенні ним від'ємного значення об'єкта оподаткування за податковим повідомленням-рішенням. При цьому до дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення у платника відсутній обов'язок враховувати таке рішення при формуванні даних податкового обліку.

Водночас у силу вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, для того, щоб дійти об'єктивного висновку про узгодженість (або неузгодженість) зменшених позивачу сум від'ємного значення з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2013 № 0000692520, від 15.10.2013 № 0000742500, від 20.11.2013 № 0000862500, від 13.12.2013 № 0000902500, від 17.01.2014 № 0000032500, від 12.02.2014 № 0000044800, від
19.03.2014 № 0000234800, від 16.04.2014 № 0000344800, від 16.05.2014 № 0000454800, судам слід було встановити, чи дотримано Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" при зверненні до суду з позовами про оскарження цих актів індивідуальної дії строк, встановлений пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Адже, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (тобто поза межами строку, встановленого пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак у рамках строку давності, передбаченого пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України), грошове зобов'язання (зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування) набуває статусу узгодженого та підлягає обов'язковому врахуванню платником при формуванні даних податкової звітності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 808/5924/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк