Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2021 року у справі №826/10215/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10215/15

адміністративне провадження № К/9901/28355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015 (суддя Данилишин В. М. )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 (Головуючий суддя Бужак Н. П., судді: Костюк Л. О., Троян Н. М. )

у справі № 810/10215/15

за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Україна"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (далі - позивач, ДП з ІІ "Сантрейд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - ЦО з ОВП) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 березня 2015 року № 0000163720 та № 0000173720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
17.05.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не мав права формувати податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ "Стандарт України" по придбанню соняшника. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації щодо контрагента позивача відповідно до якої операції з придбання товарів ТОВ "Стандарт України" у ТОВ "АК "АКР" є безтоварними. Тобто фактично доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до неможливості реального виконання господарських операцій по ланцюгу постачання.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
23.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 16.02.2015 по 20.02.2015 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від
27.12.2010 № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" та відповідно до пункту
200.11 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 14.02.2015 № 152, направлення від 16.02.2015 № 94 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт 20.02.2015 № 218/28-10-37-20/25394566 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 1 257 163 грн, а також порушення позивачем підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року у розмірі 370 833 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 0000163720, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 370 833 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185 416,5 грн; № 0000173720, яким позивачу встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ на суму 886 330 грн.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія судді суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пунктом 185.1 статті 185 ПК України.

Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визнається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду із 01.10.2014 по
30.11.2014 позивач перебував у взаємовідносинах із ТОВ "Стандарт Україна" та укладав правочини із ним на поставку товару.

У жовтні-листопаді 2014 року, на підставі укладених договорів поставки, позивач придбав соняшник у ТОВ "Стандарт Україна", а також отримав послуги зберігання зерна від контрагента.

Згідно з договором складського зберігання зерна від 18.06.2014 року №1, ТОВ "Стандарт Україна" надано позивачу послуги зберігання зерна.

На виконання укладених договорів ТОВ "Стандарт Україна" переоформило на позивача на елеваторі 2013,569,00 тон соняшника.

На підтвердження виконання договорів позивачем надано суду договори поставки, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти приймання-передачі насіння соняшникового, договір складського зберігання зерна, складські квитанції, розрахунки вартості послуг зберігання, сертифікати відповідності, які видані Державною інспекцією сільського господарства України.

Насіння соняшникове, придбане у ТОВ "Стандарт Україна" у перевіряємий період, перевезене від ТОВ "" Стандарт Україна" на Дніпропетровський олійно-екстракційний завод.

У подальшому, насіння соняшникове перероблене на олію. Після переробки соняшника виготовлена олія перевезена залізничним транспортом перевізника - ТОВ "Теп Транско" для експедитора позивача у місті Миколаїв - ТОВ "Юнікорн-Транско", яке надавало послуги із декларування та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Тобто, на підтвердження подальшого руху товару, придбаного позивачем у ТОВ "Стандарт Україна" у жовтні-листопаді 2014 року, позивачем надано наступні документи:

- договір перевезення вантажу автотранспортом та акти надання послуг, рахунки на оплату, реєстр автотранспорту, товарно-транспортні накладні;

- договір переробки давальницької сировини та акт приймання передачі-готової продукції, акти про надання послуг з екстракції, акт приймання передачі насіння соняшника для подальшої переробки, акт приймання-передачі готової продукції;

- договір про транспортно-експедиційне обслуговування та акти про виконаних робіт, рахунки фактури, залізничні накладні на товар;

- контракт та вантажно-митну декларацію, коносамент;

- договір виконання робіт по декларуванню та митному оформленню та додаткову угоду до договору, акт виконання робіт, рахунок на оплату, довідку ПАТ "Креді Агріколь Банк".

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вище викладених договірних відносин.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не впливає на віднесення позивачем (покупцем) до складу податкового кредиту сум за господарською операцією, яка фактично відбулася, оскільки закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від наявності документів щодо належного виконання постачальниками по ланцюгу постачання своїх податкових та інших зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 810/10215/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко