Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2019 року у справі №817/996/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №817/996/16

адміністративне провадження №К/9901/12099/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Жуковської Л.А. від 05 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М. від 02 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року виконавча дирекція Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просила стягнути кошти з ФОП ОСОБА_1 згідно рішення Володимирецької районної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 7 від 02 березня 2016 року у сумі 9122,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 16 лютого 2016 року Володимирецькою районною виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку з питань правильності використання, своєчасності та повноти повернення страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , у результаті якої прийнято Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 7 від 02 березня 2016 року, за яким підлягають поверненню до Фонду неправомірні витрати на санаторно-курортне лікування на суму 9122,40 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Рівненького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Рішення Володимирецької районної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 7 від 02 березня 2016 року щодо повернення коштів в розмірі 9122,40 грн, є чинним та таким, що підлягає виконанню ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Рівненького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 24 листопада 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/996/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на постанову Рівненького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в адміністративній справі № 817/996/16 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом з касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи касаційним судом у відкритому судовому засіданні за його участі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що 16 лютого 2016 року Володимирецькою районною виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку з питань правильності використання, своєчасності та повноти повернення страхових коштів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2015 року.

В ході проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 виявлено порушення порядку використання коштів Фонду, а саме неправомірні витрати на санаторно-курортне лікування на загальну суму 9122,40 грн, що відображено в акті перевірки № 19 від 16 лютого 2016 року.

16 лютого 2016 складено акт про відмову ФОП ОСОБА_1 від підписання та отримання акта планової перевірки використання коштів Фонду № 19 від 16 лютого 2016 року.

За результатами перевірки відповідно до акта № 19 від 16 лютого 2016 року Володимирецькою районною виконавчою дирекцію Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято Рішення № 7 від 02 березня 2016 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За яким підлягають зарахуванню до бюджету Фонду кошти в сумі 9122,40 грн - витрати на санаторно-курортне лікування, проведені з порушенням порядку використання страхових коштів Фонду.

22 березня 2016 року ФОП ОСОБА_1 було подано скаргу про перегляд рішення № 7 від 02 березня 2016 року до Володимирецької районної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, однак 11 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вирішення усіх спірних питань відбувається у судовому порядку. Таким чином, скарга про перегляд рішення № 7 від 02 березня 2016 року розгляду не підлягає. Рішення № 7 відповідачем до суду не оскаржувалось.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин пункт 7.1 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 29 від 22 грудня 2010 року (далі - Інструкція № 29). Зокрема, зазначає, що згідно з пунктом 7.1 цієї Інструкції, якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, на який за рішенням керівника органу Фонду або його заступника розгляд продовжено, така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Виконавча дирекція Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала заперечення на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , у якому зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права та на підставі правильного застосування норм матеріального права; просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 1105-ХІV).

Закон № 1105-ХІV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Частиною першою статті 8 Закону № 1105-ХІV встановлено, що Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1105-ХІV основними завданнями Фонду та його робочих органів є:

1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування;

2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону;

3) профілактика нещасних випадків;

4) здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності;

5) здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду;

6) аналіз та прогнозування надходження коштів від сплати єдиного внеску.

Згідно з положеннями пунктів 3, 5, 6 частини першої статті 10 Закону № 1105-ХІV Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду, накладати та стягувати фінансові санкції, вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1105-ХІV роботодавець як страхувальник має право на: 1) безоплатне отримання в органах Фонду інформації про порядок використання коштів Фонду; 2) отримання інформації про результати проведення перевірки використання коштів Фонду; 3) судовий захист своїх прав.

Роботодавець згідно пунктів 1-3 частини другої, частини третьої статті 15 Закону № 1105-ХІV зобов`язаний:

1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;

2)вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів;

3) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних надавати посадовим особам Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки.

Достовірність зазначених у документах даних перевіряється Фондом. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності уповноважений здійснювати контроль за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду, зокрема, перевіряти правильність використання коштів Фонду та достовірність поданих роботодавцем даних та, у разі виявлення під час такої перевірки порушення використання коштів Фонду, накладати та стягувати з роботодавця фінансові санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що за результатом проведення перевірки у ФОП ОСОБА_1 виявлено порушення порядку використання коштів Фонду, а саме неправомірні витрати на санаторно-курортне лікування на загальну суму 9122,40 грн, що відображено в акті перевірки № 19 від 16 лютого 2016 року. Від підписання вказаного акта ФОП ОСОБА_1 відмовився, про що також складено відповідний акт.

Відповідно до акта № 19 від 16 лютого 2016 року Володимирецькою районною виконавчою дирекцію Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято Рішення № 7 від 02 березня 2016 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 9122,40 грн. Вказані документи було надіслано ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом та отримано останнім, про що міститься відмітка про вручення.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 7 від 02 березня 2016 року прийнято у межах повноважень та з дотриманням порядку, встановленого Законом.

Колегія суддів також враховує, що ФОП ОСОБА_1 не посилається на порушення виконавчою дирекцією Фонду порядку проведення перевірки та складання акта перевірки та рішення про застосування санкції.

Стосовно доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин пункт 7.1 Інструкції № 29 в частині розгляду скарг на рішення органів Фонду в адміністративному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 17 Закону № 1105-ХІV передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Частиною третьою статті 17 Закону № 1105-ХІV встановлено, що спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. Такі комісії створюються при робочих органах Фонду та положення про діяльність цих комісій затверджується правлінням Фонду.

Отже, Законом № 1105-ХІV встановлено судовий та позасудовий порядок оскарження рішення Фонду. При цьому, для оскарження рішення Фонду у позасудовому порядку створюються спеціальні комісії при робочих органах Фонду, положення про які затверджуються правлінням Фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виникнення спірних правовідносин спеціальні комісії Фонду ще не створено, Положення про діяльність цих комісій правлінням Фонду соціального страхування України не затверджене. Відтак, можливим способом оскарження рішення Фонду на час виникнення спірних правовідносин був судовий порядок.

У свою чергу пунктом 7.1 Інструкції № 29, на який посилається ФОП ОСОБА_1, визначено, що страхувальник може оскаржити рішення органу Фонду.

Страхувальник у письмовій формі звертається до органу Фонду, який прийняв рішення, із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга повинна бути подана органу Фонду протягом 10 календарних днів з дня отримання страхувальником рішення органу Фонду, що оскаржується.

Керівник (заступник керівника) органу Фонду за результатами розгляду скарги приймає вмотивоване рішення та надсилає його страхувальнику протягом 20 календарних днів після отримання скарги.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою страхувальника не надсилається страхувальнику протягом двадцятиденного строку або протягом строку, на який за рішенням керівника органу Фонду або його заступника розгляд продовжено, така скарга вважається повністю задоволеною на користь страхувальника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, Інструкція № 29 передбачає інший, ніж це визначено статтею 17 Закону № 1105-ХІV, порядок оскарження рішення органу Фонду.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності діють до затвердження відповідних рішень Фондом.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-ХІV також передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, частиною четвертою статті 9 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень) та частиною третьою статті 7 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

З огляду на це суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку про те, що Інструкція № 29 може застосовуватися лише у частині, що не суперечить положенням Закону № 1105-ХІV. Оскільки, стаття 17 вказаного Закону чітко визначає порядок оскарження рішень органів Фонду, а пункт 7.1 Інструкції № 29 не відповідає вказаному порядку, то до спірних правовідносин мають застосовуватися саме норми статті 17 Закону № 1105-ХІV.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до директора Володимирецької районної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зі скаргою від 21 березня 2016 року про перегляд рішення № 7 від 02 березня 2016 року про повернення страхових коштів Фонду.

11 квітня 2016 року ФОП ОСОБА_1 надано відповідь № 01-08/212, у якій роз`яснено порядок оскарження рішення органу Фонду та зазначено, що у порядку статті 17 Закону № 1105-ХІV ФОП ОСОБА_1 може звернутися до адміністративного суду відповідно до КАС України. Разом з тим, своїм правом на оскарження відповідного рішення у судовому порядку відповідач не скористався.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення Володимирецької районної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 7 від 02 березня 2016 року є чинним, прийнятим у межах повноважень та у порядку, встановленому Законом, відтак, підлягає обов`язковому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко