Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №240/517/19

адміністративне провадження №К/9901/29240/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Капустинського М. М., Смілянець Е. С., Охрімчук І. Г. від 06 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням індексації та зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області вчинити такі дії;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області вчинити такі дії.

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

3. Непогодившись з таким рішенням суду першої інстанції, 12 липня 2019 року ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху із встановленням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням належних та допустимих доказів на підтвердження пропуску такого строку протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.

5. На виконання вимог цієї ухвали 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 надіслав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року, мотивуючи її тим, що у період з 21 червня по 01 липня 2019 року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується довідкою від 01 липня 2019 року № 846.

6. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

7. 21 жовтня 2019 року позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Бевзенко В.М., Єзерова А.А.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 КАС України, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято 08 травня 2019 року, однак апеляційна скарга позивачем подана лише 12 липня 2019 року. При цьому, апеляційний суд зазначив, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження причини пропуску такого строку щодо перебування останнього у період з 21 червня по 01 липня 2019 року на лікуванні не можуть бути визнані судом поважними, оскільки з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення (30 травня 2019 року) до початку лікування (21 червня 2019 року) скаржник мав можливість звернутись до суду з апеляційною скаргою.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. ОСОБА_1 у касаційній скарзі не погоджується із рішеннями суду апеляційної інстанції, оскільки вона є необґрунтованою та ухваленою з порушенням норм процесуального права. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом не враховано поважність причин пропуску вказаного строку, зокрема те, що позивач не мав можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою через хворобу.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

13. Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статті 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

14. Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

15. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

16. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 420/5137/18 та від 27 лютого 2020 року у справі № 826/9915/18.

17. Водночас, суд звертає увагу, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з апеляційною скаргою.

18. З оскаржуваної ухали суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме ненадання у встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк заяви про поновлення строку з зазначенням інших підстав, які б свідчили про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

19. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції обставин, які зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, як таких, що підтверджують поважність причин пропуску строку.

20. Що стосується посилання позивача на той факт, що він у період з 21 червня по 01 липня 2019 року перебував на лікуванні, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість зазначених доводів скаржника, оскільки ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваного судового рішення першої інстанції 30 травня 2019 року, а тому мав можливість звернутися до суду з апеляційною скаргою до 21 червня 2019 року. Крім того, скаржник міг подати свою апеляційну скаргу й одразу після закінчення лікування (01 липня 2019 року), проте останній направив її до суду лише 12 липня 2019 року.

21. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа «Каменівська проти України»): «…право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

22. В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

23. Отже, законодавцем встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.

24. Ураховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення.

25. З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказує, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, постановив судове рішення при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують

26. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Желєзний

Судді: В.М. Бевзенко

А.А. Єзеров