Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2018 року у справі №826/15725/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2020 року

Київ

справа №826/15725/17

провадження №К/9901/54100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року (суддя Власенкова О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (судді Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.),

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), у якому просив:

1.1 стягнути з ГПУ та зобов`язати виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року, який складає 23742,00 грн.;

1.2 стягнути з ГПУ та зобов`язати виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року з урахуванням усіх надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення та коштів при отриманні відпустки, виплачених працюючим прокурорам ГПУ, стаж яких складає більше 13 років, присвоєно класний чин радника юстиції та відсутні стягнення за недоліки у роботі;

1.3 зобов`язати ГПУ виплатити вищевказані кошти на особистий рахунок позивача негайно після винесення судового рішення.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 (частково зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року) визнано протиправним і скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи та стягнуто з ГПУ на його користь середній заробіток у розмірі 23742,00 грн.

3. Однак на час звернення позивача з цим позовом до суду вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року не виконано, зокрема, на роботі його не поновлено, середній заробіток у розмірі 23742,00 грн не виплачено, що є порушенням його прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

4. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 частково задовольнив позовні вимог ОСОБА_1 до ГПУ; визнав протиправним та скасував наказ ГПУ від 15 березня 2016 року № 300-ц «Про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України у зв`язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України»; стягнув з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року у сумі 36933,12 грн.

5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 жовтня 2016 року змінив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва частково від 06 червня 2016 року, а саме змінив суму середнього заробітку, що підлягає стягненню з ГПУ на користь ОСОБА_1 з 36933,12 грн на 23742,00 грн. В іншій частині указану постанову суду залишено без змін.

6. Позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно виконання постановлених на його користь судових рішень. Зокрема листом від 22 червня 2016 року, 24 жовтня 2016 року позивач надіслав до ГПУ копію згаданої постанови Окружного адміністративного суду міста Києва для її виконання, однак на дату звернення до суду із цим позовом на службі позивача не поновили і середнього заробітку теж не виплатили.

7. Листом від 15 липня 2016 року № 11/1-22876-16 ГПУ повідомила позивача про невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку. Водночас зазначила, що виконання рішення суду здійснюватиметься в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

8. Листом від 24 жовтня 2016 року позивач направив ГПУ копію вищевказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду для виконання.

9. Листом від 09 листопада 2016 року № 11-22876-16 ГПУ повідомила позивача про оскарження постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 826/4573/16 в касаційному порядку, зазначивши, що виконання судових рішень у цій справі здійснюватиметься відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

10. Листом від 12 серпня 2016 року № 11-22876-16 ГПУ також повідомила ОСОБА_1 про те, що зазначені судові рішення будуть виконуватися у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а підстави для його призначення на посади в центральному апараті ГПУ відсутні.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 07 лютого 2018 року позовні вимоги задовольнив частково.

11.1. Стягнув з ГПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року в розмірі 259191,36 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

12. Суд першої інстанції зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням статей 36, 42, 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки ГПУ не виконала свого обов`язку щодо працевлаштування, не врахувавши права позивача на переважне залишення на роботі та не запропонувавши іншої вакантної посади. При цьому відповідач не врахував волевиявлення позивача та його згоду на заміщення вакантних посад. З урахуванням викладеного суд (у справі № 826/4573/16) дійшов висновку, що наказ ГПУ про звільнення позивача є протиправним і підлягає скасуванню. Відтак суд (у справі № 826/4573/16) зазначив, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення, зокрема без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Проте, зазначивши про неможливість перебрати на себе повноваження того органу, до компетенції якого відноситься вирішення питань щодо прийняття та звільнення особи зі служби, суд відмовив ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГПУ призначити його на відповідну посаду прокурора.

13. Водночас, відповідно до судових рішень у справі № 826/4573/16, на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року в розмірі 23742,72 грн. (з урахуванням того, що розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 659,52 грн.).

14. На підставі зазначеного суд першої інстанції (в цій справі) констатував, що обставини щодо незаконного звільнення позивача з ГПУ є встановленими, тому відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства не підлягають доказуванню. Цей суд також зазначив, що рішення про поновлення позивача на роботі в ГПУ суди у справі № 826/4573/16 не ухвалювали з мотивів, про які зазначено вище, а ГПУ самостійно такого рішення (про поновлення на посаді) так і не прийняла, що дає підстави стверджувати про те, що період тимчасового прогулу позивача триває, а отже він має право на виплату йому середнього заробітку за цей період.

15. Період вимушеного прогулу триває з 16 березня 2016 року по 01 грудня 2017 року, за цей час позивач вживав заходів для того, щоб відповідач виконав рішення судів, тож його вини в тому, що період вимушеного прогулу триває понад рік, немає. Втім, за період вимушеного прогулу позивача з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 (залишеною в цій частині без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року) уже стягнено середній заробіток в розмірі 23742,72 грн.

16. Водночас суд першої інстанції зазначив, що та обставина, що відповідач не виконує судових рішень у вказаній справі, не є підставою для того, щоб в порядку адміністративного судочинства стягувати ту саму суму повторно, як і зобов`язувати відповідача в такий спосіб виконати судове рішення в іншій справі. Відтак ствердив, що стягнення з ГПУ згаданих коштів перебуває в площині виконання судових рішень та повинно здійснюватися відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

17. З наведених мотивів суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року.

18. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року.

19. Середній заробіток працівника суд першої інстанції обчислив з дотриманням пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), з урахуванням того, що згідно з довідкою ГПУ від 10 січня 2018 року №18-14зп середньоденна заробітна плата позивача складає 659,52 грн (такий самий розмір середньоденної заробітної плати позивача встановлено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16).

20. Суд першої інстанції зазначив, що час вимушеного прогулу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року становить 393 робочих днів, в тому числі у 2016 році - 145 робочих днів, у 2017 році - 248 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час 393 робочих дні вимушеного прогулу становить 259191,36 грн. (393 робочих дні х 659,52 грн. середньоденного заробітку).

21. Водночас суд першої інстанції додав, що не бере до уваги вимогу позивача про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх надбавок, премій, матеріальної допомоги на оздоровлення та коштів при отриманні відпустки, виплачених працюючим прокурорам Генеральної прокуратури України, стаж роботи яких складає більше 13 років, яким присвоєно класний чин радника юстиції та в яких відсутні стягнення за недоліки у роботі, позаяк при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу керується Порядком № 100.

22. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 травня 2018 року змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення так: «Стягнути з Генеральної прокуратури України (м. Київ, 01011, вул. Різницька,13/ 15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 07.06.2016 по 01.12.2017 у розмірі 309 971,20 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів»; в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залишено без змін.

23. При прийнятті такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції неправильно визначив кількість днів, за які потрібно здійснити виплату, відтак неправильно визначив суму середньоденного заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу. У цьому зв`язку апеляційний суд пояснив, що відповідно до листів Міністерства соціальної політики №11535/0/14-16/13 від 05 серпня 2016 року та № 10846/0/14-15/13 від 20 липня 2015 року визначено розрахунок норм робочого часу на 2016 та 2017 роки та визначено кількість робочих днів на кожен календарний місяць відповідного року.

24. Час вимушеного прогулу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року становить 374 робочих днів, в тому числі у 2016 році - 145 робочих днів, у 2017 році - 229 робочих днів.

25. Крім того, суд апеляційної інстанції, з покликанням на пункт 10 Порядку № 100, зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», з 06 вересня 2017 року працівникам прокуратури підвищено посадові оклади.

26. У зв`язку зі змінами законодавства в період вимушеного прогулу позивача посаду старшого прокурора відділу ГПУ виключено зі штату.

27. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановив ухвалу, якою зобов`язав ГПУ надати розрахунок середньодобового та середньомісячного заробітку включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року з урахуванням суми, на яку підвищувалась заробітна плата працівникам ГПУ з коригуванням на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до пункту 10 Порядку № 100 та накази про поновлення позивача на посаді. У відповідь ГПУ надала лише пояснення та копії наказів про поновлення та призначення ОСОБА_1 . Водночас позивач надав суду відповідь ГПУ № 18-67 вих-18 від 15 травня 2018 року, в якій проінформовано, що коефіцієнт підвищення посадового окладу прокурора відділу ГПУ з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та пункту 10 Порядку № 100 становить 2,54.

28. Відтак апеляційний суд підсумував, що позаяк рішенням суду у справі № 826/4573/16, що набрало законної сили, було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2016 року по 06 червня 2016 року, ОСОБА_1 необхідно нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року, а саме: 374 днів вимушеного прогулу * 659,52 грн. (середньоденний заробіток позивача) та з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за відповідний період 2,54. Обчислений таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за вказаний період становить 309971,20 грн.

V. Касаційне оскарження

29. У касаційній скарзі ГПУ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

30. Насамперед відповідач зазначив про те, що адміністративний суд не вирішував питання про поновлення позивача на посаді, тому немає підстав говорити про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

31. Далі зазначив, що апеляційний суд правильно визначив кількість робочих днів у період з 07 червня 2016 року по 01 грудня 2017 року, але безпідставно застосував коефіцієнт підвищення посадового окладу. Пояснив, що заробітна плата (грошове забезпечення) прокурорам і слідчим органів прокуратури нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505, пунктом 1 якої затверджено схеми посадових окладів і там відсутня посада старшого прокурора відділу ГПУ. Наведена обставина, на думку відповідача, унеможливлює застосування пункту 10 Порядку № 100.

32. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року набрала чинності з 6 вересня 2017 року, а не з 30 серпня 2017 року як вирішив суд апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».

35. Зазначений Закон визначає, з-поміж іншого, порядок зайняття посади прокурора, порядок звільнення прокурора з посади, припинення, зупинення його повноважень.

36. У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 серед іншого зазначено, що «Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

37. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, зокрема Прем`єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

38. З огляду на викладене немає юридичних підстав вважати, що окремі норми Кодексу законів про працю України не можуть не застосовуватися до членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з Конституцією України призначають на посади чи звільняють з посад Президент України або Верховна Рада України. Відповідно до статті 11 Закону України "Про державну службу" державні службовці мають право захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку, а рішення про припинення державної служби вони можуть оскаржити безпосередньо до суду (стаття 32 Закону)».

39. Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП (у редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом) У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

40. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь час вимушеного прогулу, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника.

41. Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

42. Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

43. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

44. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

45. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

46. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

47. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

48. Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

49. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

50. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

51. За пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

52. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

53. У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

54. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

55. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

56. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

57. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки Верховного Суду

59. Предметом спору в цій справі є стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зумовленого тим, що відповідач не виконував постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16 щодо поновлення позивача на посаді.

60. З покликанням на статтю 236 КЗпП суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в аспекті правових і фактичних підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже на дату звернення до суду і вирішення спору позивача не було поновлено на посаді. Також суди дійшли правильного висновку про стягнення середнього заробітку за період, який не охоплений згаданою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2016 року у справі № 826/4573/16.

61. З огляду на мотиви, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні постанови у справі № 826/4573/16 в частині вимог позивача про поновлення на посаді, на відповідача покладено обов`язок самостійно прийняти рішення щодо призначення позивача на (новоутворену внаслідок реорганізації) посаду в ГПУ.

62. Суд апеляційної інстанції з`ясував, що у розрахунковий період (за який нараховано і стягнено середній заробіток) посадовий оклад працівників прокуратури (зокрема ГПУ) підвищився (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657). З огляду на наведене правове регулювання, за описаних вище обставин справи (зокрема, з урахуванням підстав звернення з цим позовом до суду) колегія суддів погоджується з підходом суду апеляційної інстанції до обчислення середнього заробітку із застосуванням коефіцієнту підвищення.

63. З приводу доводів відповідача про повноваження керівників органів прокуратури встановлювати надбавки і преміювання працівників, то вони могли б бути слушними в контексті спору про стягнення заборгованості за певний (минулий) період, однак в контексті цих спірних правовідносин такі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. У цій справі йдеться про середній заробіток за час вимушеного прогулу, при обчисленні якої суд апеляційної інстанції виходив із середньоденної заробітної плати позивача (розрахунковим періодом для якої були два місяці, які передували звільненню) і коефіцієнту підвищення посадового окладу.

47. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич