Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2019 року

Київ

справа №127/4270/17

адміністративне провадження №К/9901/33880/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Волошина С.В. від 30.06.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Смілянця Е.С. Сушка О.О., Залімського І.Г. від 09.11.2017 у справі №127/4270/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУПФУ) щодо зменшення основного розміру пенсії під час її перерахунку з 80% на 70% грошового забезпечення та проведення виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру;

зобов'язати відповідача здійснити з 01.06.2016 перерахунок його пенсії, виходячи з 80% грошового забезпечення та виплачувати призначену йому пенсію без обмеження її максимальним розміром;

зобов'язати ГУПФУ виплатити йому різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 26.06.2012 по день виплати перерахованої пенсії, без обмеження її максимальним розміром.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року позовні вимоги щодо зобов'язання виплатити різницю між нарахованою та отриманою позивачем пенсією за період до 24.08.2016 залишені без розгляду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФУ щодо зменшення основного розміру пенсії позивача під час перерахунку з 80% на 70% грошового забезпечення та проведення виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру. Зобов'язано відповідача здійснити з 01.06.2016 перерахунок основного розміру пенсії позивача, виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення та виплатити останньому з 24.08.2016 різницю між нарахованою (без обмеження її максимальним розміром) та отриманою пенсією. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУПФУ здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.01.2017 та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували положень ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", згідно з якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; та того, що перерахунок пенсії позивача з 01.06.2016 здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2016 № 718, тобто до жовтня 2016 року позивач не міг знати про порушення його права.

Вважає, що якщо норми ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" щодо виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру на рівні 10740 грн визнані неконституційними у 2016 році на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, то так само є неконституційними норми цієї статті щодо виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру у 2012, 2013, 2014, 2015 та 2017 роках.

Зазначає, що суди не врахували положень ст. 22 Конституції України, згідно яких права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також посилається на те, що оскільки пенсія йому була призначена до 01.01.2016, то обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку є протиправним.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач проходив публічну військову службу на посаді командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнений з військової служби у запас (за станом здоров'я), виключений із списків особового складу частини.

З червня 2012 року позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУПФУ та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Протягом 2016 року пенсія виплачувалась у розмірі 10740 грн.

Позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про перерахування пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 718, якою змінено посадовий оклад за його посадою з 01.05.2016.

Відповідач листом повідомив позивача про те, що йому проведено перерахунок розміру пенсії, проте її виплата здійснюється в попередньому розмірі - 10740 грн, оскільки Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача порушено право позивача на соціальний захист гарантований статтями 22, 46, 58 Конституції України, статтями 1, 14 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки норми закону щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2017 відповідної категорії осіб, до якої відноситься і позивач, неконституційними не визнавались, то дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача є правомірними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, в редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Отже, враховуючи, що ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/201, то внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, передбачені ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII.

В той же час, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому судами встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 2012 році.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 26.06.2012 по 24.08.2016 (день виплати перерахованої пенсії, без обмеження її максимальним розміром) залишені без розгляду ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року, яка не є предметом касаційного оскарження.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2017 та відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року скасувати, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду