Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2018 року у справі №372/2316/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 березня 2018 року

Київ

справа №372/2316/17

адміністративне провадження №К/9901/2953/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Обухівського районного суду Київської області від 1 вересня 2017 року (головуючий суддя Зінченко О.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Аліменко В.О.) у справі №372/2316/17 за позовом ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області №18-ф-86 від 15 березня 2017р. в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в порушення частин тринадцятої, вісімнадцятої статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (у редакції, яка діяла на момент призначення пенсії; далі - Закон №1789-ХІІ) Управління ПФУ протиправно не перерахувало йому пенсію на підставі довідки прокуратури Київської області.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 1 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано відмову Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки прокуратури Київської області №18-ф-86 від 15 березня 2017 року неправомірною, зобов'язано Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії 05 січня 2005 року) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у цій довідці.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 з 05 січня 2005 року перебуває на обліку в Обухівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області і отримує пенсію за вислугу років в розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

28 березня 2017р. позивач звернуся до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, з урахуванням розміру заробітної плати визначеної у довідці прокуратури Київської області №18-ф-86 від 15 березня 2017р.

Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 30 березня 2017р. відмовило позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на те, що з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо призначення та перерахунку раніше призначених пенсій, у тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, набула чинності з 15 липня 2015 року, тобто після 01 червня 2015 року.

Суди визнали таку відмову протиправною, мотивуючи свої рішення тим, що статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було закріплено його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а ст. 86 Закону №1697-VII передбачено можливість здійснення перерахунку пенсії даної категорії осіб. Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм частин тринадцятої, вісімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які станом на дату звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, втратили чинність, у зв'язку з чим законодавчо визначені підстави для перерахунку пенсій відсутні.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на дотримання судами норм матеріального права, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру". Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа №711/6019/16-а) та від 2 березня 2018 року (справа №264/1617/17 та №761/21804/17).

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", оскільки положення цієї статті втратили чинність, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що, за правилами ст.351 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового судового рішення.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 Кодексу, відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 1 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року у справі №372/2316/17 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду