Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №855/30/19
Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №855/30/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2019 року

Київ

справа №855/30/19

адміністративне провадження №А/9901/27/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 у складі колегії суддів: Горяйнова А.М. (головуючий), Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В. у справі №855/30/19 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК, відповідач), в якому просив:

1.1. скасувати постанову ЦВК від 06.02.2019 №249 "Про відмову ОСОБА_1 в реєстрації кандидатом на пост Президента України";

1.2. зобов'язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_1 кандидатом на пост Президента України;

1.3. скасувати постанову ЦВК від 30.01.2019 №153 "Про реєстрацію кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року".

2. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до ЦВК в частині позовної вимоги про скасування постанови ЦВК від 30.01.2019 №153 "Про реєстрацію кандидата на пост Президента України ОСОБА_4 на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року" залишено без розгляду.

3. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оспорювану постанову вважає безпідставною і необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням законодавства та з виходом відповідача за межі наданих йому повноважень.

4. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанцій виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується обґрунтованість висновків відповідача про наявність підстав для відмови в реєстрації позивача кандидатом на пост Президента України, визначених підпунктами 2, 3 частини 1 статті 52 Закону України "Про вибори Президента України".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи скаржника та виклад позиції інших учасників справи:

6. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення суду першої інстанції скасувати та постановити повернути справу на перегляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

6.1. Аргументи позивача зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є цілком несправедливим і невірним та прийняте навмисно, щоб відмовити позивачу в позові на основі хибних міркувань і без урахування всіх його пояснень та обставин справи. На думку позивача, відсутність документа про внесення грошової застави не є безумовною підставою для відмови у реєстрації його кандидатом на пост Президента України і суд першої інстанції повинен був з'ясувати і оцінити причини неможливості її внесення позивачем. Зокрема, позивач наголошує, що через введення воєнного стану на території Одеської області, він не мав можливості організувати збір коштів для внесення грошової застави. Вважає, що суд не повинен вдаватися до висновків, викладених у рішеннях Європейського Суду з прав людини, оскільки у випадку позивача вимога щодо сплати грошової застави стала саме непереборним бар'єром у реєстрації його кандидатом на пост Президента України. Стверджує, що грошова застава, по своїй суті, є хабарем, платою за вибори, а вимога про її внесення - злочинна. Позивач зазначив, що судом першої інстанції не проаналізовано положення його передвиборної програми та безпідставно вказано про те, що остання суперечить вимогам Конституції і законів України. Що стосується непідписання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на паперових носіях, позивач наполягає на необхідності підписання виключно останньої сторінки її оригіналу, а не роздрукованої копії.

7. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 - без змін.

7.1. Викладені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи відповідача полягають у тому, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на основі повно, об'єктивно та всебічно з'ясованих фактичних обставин справи.

8. У судове засідання, призначене на 15.02.2019 об 11:00 год., учасники справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до положень статті 268 КАС України, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Тому, Верховний Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, у порядку письмового провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції:

9. 03.02.2019 до ЦВК подано документи для реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ОСОБА_1 (а.с. 64-80).

10. За результатами розгляду поданих документів, ЦВК прийнято постанову від 06.02.2019 №249 "Про відмову ОСОБА_1 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року", якою позивачу було відмовлено в реєстрації кандидатом на пост Президента України з підстав, визначених підпунктами 2, 3 частини 1 статті 52 Закону України "Про вибори Президента України" (надалі - оспорювана постанова, а.с. 21-23, 61-63).

Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

11. Конституція України:

"Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

"Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною".

"Стаття 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина".

"Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій".

"Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь <…>".

12. Закон України "Про Центральну виборчу комісію" від 30.06.2004 №1932-IV (далі - Закон №1932-IV):

"Стаття 13. Обов'язковість рішень Комісії

1. Рішення Комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами відповідного виборчого процесу чи процесу референдуму, в тому числі відповідними виборчими комісіями і комісіями з референдумів нижчого рівня, а також органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами України".

"Стаття 16. Розгляд Комісією питань за власною ініціативою

...2. Комісія за результатами узагальнення практики застосування законодавства України про вибори і референдуми та практики проведення виборів і референдумів в Україні, а також у разі необхідності може за власною ініціативою розглянути та прийняти у встановленому цим Законом порядку рішення стосовно:

1) надання виборчим комісіям, комісіям з референдумів роз'яснень і рекомендацій щодо застосування законодавства України про вибори та референдуми".

"Стаття 18. Повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України

Комісія:

…11) реєструє кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб, уповноважених представників у Центральній виборчій комісії".

13. Закон України "Про вибори Президента України" від 05.03.1999 №474-XIV (далі - Закон №474-XIV):

"Стаття 9. Право бути обраним

1. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років".

"Стаття 25. Повноваження Центральної виборчої комісії

1. Повноваження Центральної виборчої комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України визначаються Законом України "Про Центральну виборчу комісію", цим та іншими законами.

2. Центральна виборча комісія, крім повноважень, визначених Законом України "Про Центральну виборчу комісію":

…7) реєструє кандидатів на пост Президента України, довірених осіб кандидатів".

"Стаття 49. Грошова застава

1. Грошова застава вноситься партією, яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії (після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації) у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень".

"Стаття 50. Декларування майнового стану, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру кандидатом на пост Президента України

1. Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом на пост Президента України (на паперових носіях та в електронному вигляді) за формою, визначеною відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

"Стаття 51. Реєстрація кандидата на пост Президента України

1. Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Президента України за умови отримання таких документів:

…3) передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків (на паперовому носієві та в електронному вигляді);

4) документа про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону;

5) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 50 цього Закону;

…9. Центральна виборча комісія приймає рішення про реєстрацію кандидата на пост Президента України або відмову у реєстрації кандидата на пост Президента України протягом п'яти днів з дня прийняття документів, передбачених цією статтею".

"Стаття 52. Відмова у реєстрації кандидата на пост Президента України

1. Центральна виборча комісія відмовляє у реєстрації кандидата на пост Президента України у разі:

…2) встановлення нею наявності у передвиборній програмі кандидата положень, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

…3) відсутності документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону;

…Помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата на пост Президента України.

2. Рішення про відмову в реєстрації кандидата повинно містити вичерпні підстави відмови. Копія цього рішення не пізніше наступного дня після його прийняття видається уповноваженому представнику відповідної партії (кандидата) або кандидату".

Висновки за результати розгляду апеляційної скарги:

14. На підставі постанови ЦВК "Про початок виборчого процесу чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року" від 27.12.2018 №253 з 31.12.2018 оголошено початок виборчого процесу чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.

15. Стаття 51 Закону №474-XIV визначає перелік документів, подання яких є умовою для реєстрації кандидата на пост Президента України, серед яких, у тому числі: передвиборна програма кандидата, викладена державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків (на паперовому носії та в електронному вигляді); документ про внесення грошової застави відповідно до статті 49 цього Закону; декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 50 цього Закону (пункти 3-5).

16. У свою чергу, згідно з пунктами 2-3 частини 1 статті 52 Закону №474-XIV, встановлення ЦВК наявності у передвиборній програмі кандидата положень, спрямованих, зокрема, на ліквідацію незалежності України, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, а також відсутність документів, зазначених у статтях 48 або 51 цього Закону є підставами для відмови у реєстрації кандидата на пост Президента України.

17. Як слідує з оспорюваної постанови, саме з наведених підстав позивачу було відмовлено у реєстрації кандидатом на посаду Президента України, а інші недоліки, виявлені у поданих ним документах, не були покладені відповідачем в основу постанови про відмову у реєстрації.

18. Наявна у матеріалах справи передвиборна програма позивача містить положення такого змісту: "Враховуючи волевиявлення народів і багатовікову спорідненість націй - побудова так званого мною (цю назву придумав ще в 90-ті роки - можливо, зараз вже не підходить) Руського (від слова - "Русь") стратегічно-самодостатнього регіону, який об'єднає (на засадах рівноправності і повноцінності) Україну, Росію і Білорусію (та інші країни) і стане найсильнішим регіоном у світі, і котрий можна буде йменувати Руссю або новим Радянським Союзом (об'єднанням держав, в якому влада належатиме Радам депутатів)! Валюта нового Союзу - радянський карбованець (поряд з національною українською валютою - гривнею) стане найсильнішою і найстабільнішою вільноконвертованою валютою!".

19. Зважаючи на норми статей 1-2, 132-133 Конституції України, Верховний Суд погоджується з висновками ЦВК і суду першої інстанції, що запропонована позивачем форма державного устрою суперечить Конституції України та порушує суверенітет і територіальну цілісність України, спрямована на ліквідацію незалежності України.

20. Така оцінка відповідачем і судами положень передвиборної програми не є їх суб'єктивним трактуванням, не спотворює їх дійсний зміст та наміри кандидата, оскільки прямо суперечить нормам чинного законодавства.

21. Судами також встановлено і позивачем визнається, що з метою реєстрації кандидатом на пост Президента України ним не було подано документу про внесення грошової застави відповідно до статті 49 Закону №474-XIV.

22. Верховний Суд зазначає, що грошова застава є умовою реєстрації кандидата на пост Президента України, її розмір є однаковим для всіх і, незалежно від причин, особу не може бути звільнено від її сплати.

23. Питання обґрунтованості впровадження інституту грошової застави для реалізації права бути обраним було предметом дослідження як Конституційного Суду України, так і Європейського Суду з прав людини.

24. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2002 №2-рп/2002 у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про виборчу заставу) вказав, що грошову (виборчу) заставу не можна розглядати як обмеження пасивного виборчого права громадян за ознакою майнового стану. Водночас встановлення грошової (виборчої) застави не порушує конституційного принципу рівності громадян перед законом та рівності їх конституційних прав і свобод, а також принципу рівності політичних партій перед законом.

25. Таким чином, на переконання Конституційного Суду України, грошова застава за своєю правовою природою не є майновим цензом, а наведена норма не суперечить положенням статей 21, 24 Конституції України, за якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і конституційних правах і свободах.

26. Крім того, Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32) у рішенні від 28.03.2006 у справі "Суховецький проти України" (заява №13716/02) наголосив, що запровадження у національному законодавстві грошової (виборчої) застави переслідувало законну мету гарантії права на ефективне, добре налагоджене представництво, підвищуючи відповідальність тих, хто висуває свою кандидатуру на вибори, та обмежуючи вибори серйозними кандидатами, одночасно уникаючи необґрунтованого витрачання державних коштів. Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що вимога виборчої застави для кандидатів на виборах існує не лише в Україні. Виборче право цілого ряду держав-членів містить таку вимогу, щоб завадити легковажним кандидатам виставляти на вибори свою кандидатуру. Крім того, Венеціанська комісія розцінила цю мету як законну, а вимогу застави як, в принципі, прийнятний інструмент для її досягнення.

27. Тому, Верховний Суд відхиляє доводи позивача щодо наявності в його випадку виключних обставин, які унеможливили внесення грошової застави і не бере до уваги твердження щодо створення йому у такий спосіб непереборного бар'єру в реєстрації кандидатом на пост Президента України.

28. З огляду на положення частини 1 статті 13, пункту 1 частини 2 статті 16 Закону №1932-IV, ЦВК надає роз'яснення щодо застосування законодавства України про вибори та референдуми у формі відповідних рішень (постанов), які є обов'язковими для виконання суб'єктами виборчого процесу.

29. З урахуванням роз'яснень щодо застосування деяких положень Закону №474-XIV, під час реєстрації кандидатів на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року, які містяться у додатку до постанови ЦВК від 31.12.2018 №272, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування подається кандидатом до ЦВК, після присвоєння їй унікального ідентифікатора документа в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на паперових носіях та в електронному вигляді. При цьому, за змістом роз'яснення, декларацією на паперових носіях є роздруковані копії всіх сторінок декларації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, засвідчені підписом кандидата на пост Президента України шляхом проставлення його на останній сторінці декларації.

30. Відтак, законодавством передбачено необхідність підписання кандидатом на пост Президента України декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається у паперовій формі, а доводи позивача щодо необхідності підписання останньої сторінки її оригіналу свідчать про неправильне тлумачення ним роз'яснення ЦВК.

31. Отже, у ЦВК були наявні підстави, передбачені пунктами 2, 3 частини 1 статті 52 Закону №474-XIV, для відмови у реєстрації ОСОБА_1 кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року та для прийняття оспорюваної постанови.

32. Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування, визначені КАС України, відсутні.

34. Окрім того, слід наголосити, що до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення, визначених статтею 315 КАС України, не віднесено направлення позову на перегляд до суду першої інстанції, про що просить позивач у своїй апеляційній скарзі. Також, згідно частини 2 статті 272 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 273 цього Кодексу, не може повертати справу на новий розгляд.

35. З огляду на наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

36. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

37. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі №855/30/19 за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

38. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055") судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп.

39. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич