Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.10.2019 року у справі №810/4436/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №810/4436/15

адміністративне провадження №К/9901/7886/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (головуючий суддя Кобаль М. І., судді: Епель О. В., Карпушова О. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" до Київської митниці ДФС, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог) до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державна казначейська служба України, про визнання протиправним та скасування листа (рішення) №3355/4/10-70-25-47 від 17 квітня 2015 року, визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо повернення Товариству надмірно сплачених митних та інших платежів у розмірі 191415,10 грн. відповідно до заяви за вих. №1703 від 17 березня 2015 року (вх. №4781/47 від 17 березня 2015 року загального відділу Київської митниці ДФС) "Щодо здійснення реалізації права власності на надмірно сплачений податок на додану вартість"; зобов'язання Митниці видати подання-висновок про повернення Товариству надмірно сплачених митних та інших платежів у розмірі 191415,10 грн. для його пред'явлення в територіальні органи Державної казначейської служби України; відшкодування з Державного бюджету України на користь Товариства шкоди у вигляді інфляційних втрат у розмірі 36637,46 грн. від несвоєчасного повернення надмірно сплачених та інших платежів у розмірі 191415,10 грн. для подальших розрахунків у якості авансових платежів (передоплати) або грошової застави на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів у розмірі 36637,46 грн. з рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої фізичним чи юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що рішення Митниці про коригування митної вартості товару №125110000/2013/010247/2 від 07 листопада 2013 року, на підставі якого позивачем (додатково до самостійно визначеної митної вартості товарів) сплачено до бюджету митні та інші платежі, скасовано в судовому порядку, але після звернення Товариства із заявою про повернення зазначеної переплати ці кошти йому повернуті не були, чим порушено положення розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок №618).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення Товариству надмірно сплачених митних платежів у розмірі 191 415,10 грн. відповідно до його заяви за вих. №1703 від 17 березня 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо нерозгляду заяви Товариства від 17 березня 2015 року (вих.1703; вх.4781/47 від 17 березня 2015 року); зобов'язано Митницю прийняти висновок про повернення Товариству з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що після набрання законної сили рішенням суду у справі №810/2374/14 про визнання протиправним та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості у Товариства виникло право на повернення надміру сплачених коштів в сумі 191 415,10 грн., а тому відмова відповідача у їх поверненні за заявою позивача є протиправною.

Крім того апеляційний суд зазначив й про те, що за обставин даної справи для належного захисту прав позивача слід зобов'язати Митницю прийняти висновок про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита в сумі 191 415,10 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві, оскільки такі дії чітко визначені законом.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням в частині задоволення позовних вимог, Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, просила його у вказаній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, Митниця зазначала, що питання стягнення на користь Товариства коштів в сумі 191 415,10 грн. не було предметом розгляду і дослідження судів у справі №810/2374/14, чітка сума переплати ними не визначена, а самі ці кошти не визнані судами як переплата або надмірна сплата митних платежів; скасування ж рішення митного органу про коригування митної вартості не обов'язково свідчить про наявність переплати та не є безумовною підставою для повернення сплачених на його підставі грошових коштів, оскільки це питання має вирішуватись митним органом за результатами здійснення перевірочних заходів.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами встановлено, що 07 листопада 2013 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару №125110000/2013/010247/2.

Позивач на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію за митними деклараціями від 07 листопада 2013 року №125110000/2013/342514, від 18 листопада 2013 року №125110000/2013/343245, від 25 листопада 2013 року №125110000/2013/343982 в загальній сумі 191415,10 грн.

В той же час, не погодившись з прийнятим Митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, Товариство оскаржило його до суду й постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у справі №810/2374/14 визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості від 07 листопада 2013 року №125110000/2013/010247/2, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2014 року відмовлено митному органу у відкритті касаційного провадження.

На підставі вищезазначених рішень судів, які вступили в законну силу, позивач скористався своїм правом і подав до митного органу заяву від 17 березня 2015 року №1703 про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість за митними деклараціями від 07 листопада 2013 року №125110000/2013/342514, від 18 листопада 2013 року №125110000/2013/343245, від 25 листопада 2013 року №125110000/2013/343982.

Проте, листом від 17 квітня 2015 року №3355/4/10-70-25-47 митний орган відмовив в задоволенні поданої позивачем заяви, зазначивши про відсутність підстав для повернення коштів в сумі 191 415,10 грн., оскільки спочатку позивач повинен звернутись до Головного управління ДФС за місцем його реєстрації про проведення перевірки відомостей для встановлення факту надміру сплачених коштів.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

За змістом підпунктів 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Статтею 43 ПК України передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

В той же час згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За змістом частини 3 статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункти 2,3 розділу ІІІ Порядку №618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів.

Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (пункти 4,5,6 розділу ІІІ Порядку №618).

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За змістом пункту 11 розділу III Порядку №618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Як вже вказувалось в цій постанові, у зв'язку із визнанням протиправним та скасуванням постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі №810/2374/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, які набрали законної сили, рішення Митниці про коригування заявленої Товариством митної вартості від 07 листопада 2013 року №125110000/2013/010247/2 останнє звернулось до митного органу із заявою про повернення надміру сплачених митних та інших платежів в сумі 191 415,10 грн., в задоволенні якої було, однак, відмовлено, при цьому з посиланням лише на необхідність попереднього звернення позивача до Головного управління ДФС за місцем його реєстрації з метою проведення останнім перевірки та встановлення факту наявності надміру сплачених коштів.

В той же час, як зазначили суди, після визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення про коригування митної вартості у позивача виникли підстави для повернення митних та інших платежів в сумі в сумі 191 415,10 грн. як надмірно сплачених до бюджету.

За наведеного, висновок суду попередньої інстанції у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо нерозгляду заяви Товариства від 17 березня 2015 року №1703 та зобов'язання Митниці прийняти висновок про повернення Товариству з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема твердження митного органу, наведені як в запереченнях на позовну заяву, так і в подальшому у апеляційній та касаційній скаргах, про те, що надміру сплачені Товариством суми податку на додану вартість могли бути ним зараховані до податкового кредиту, правильно не були взяті до уваги судами, враховуючи відсутність будь-яких підтверджуючих доказів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду