Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2019 року у справі №810/1942/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №810/1942/16

адміністративне провадження №К/9901/17453/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1942/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Головного управління Національної поліції у Київській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Безименної Н.В. суддів: Аліменко В.О., Бєлової Л.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 09 червня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач -1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ліквідаційна комісія ГУ МВС в Київській області), Головного управління Національної поліції у Київській області (далі - ГУ НП в Київській області), в якому просить:

1.1. Скасувати наказ МВС України №440 о/с від 15 квітня 2016 року.

1.2. Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки) або ж на іншій рівнозначній посаді відповідно до норм Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» з 06 листопада 2015 року.

1.3. Стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року.

1.4. Стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він перебував на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення Управління внутрішньої безпеки в Київській області, з якої його було звільнено наказом МВС України від 20 січня 2015 року № 73 о/с. Позивач оскаржив зазначений наказ до суду, та на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду, що набрала законної сили, МВС України видало наказ від 14 квітня 2016 року № 436 о/с, яким було скасовано накази МВС України від 17 січня 2015 року № 36 (у частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ) та від 20 січня 2015 року №73 о/с, а також поновлено позивача на раніше займаній посаді починаючи з 22 січня 2015. Проте, наказом МВС України від 15 квітня 2016 року №440 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), позивача звільнено з 6 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів). На підставі викладеного позивач вважає, що МВС України 14 квітня 2016 року та 15 квітня 2016 року видано два накази, які суперечать один одному, а тому наказ від 15 квітня 2016 №440 о/с (далі - оскаржуваний наказ) є незаконним та винесений всупереч нормам чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2015 року № 36 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, а наказом від 20 січня 2015 року № 73 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, починаючи з 22 січня 2015 року. Даний наказ був оскаржений позивачем.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 810/458/15, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задоволено частково, а саме:

5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17 січня 2015 року №36 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

5.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 січня 2015 року №73о/с про звільнення позивача за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

5.3. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-027592) на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки) починаючи з 22 січня 2015 року.

5.4. Зобов`язано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 23 січня 2015 року по 25 листопада 2015 року включно в розмірі 30 586,50 грн.

6. На виконання вищевказаної постанови наказом МВС України від 14 квітня 2016 року № 436 о/с:

6.1. Скасовано наказ МВС України від 17 січня 2015 року № 36 в частині накладення на майора міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки), дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

6.2. Скасовано наказ від 20 січня 2015 року № 73 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки), за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

6.3. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки), починаючи з 22 січня 2015 року.

7. Наказом МВС України від 15 квітня 2016 року № 440 о/с, ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року через скорочення штатів.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

8.1. Рішення суду вмотивовано тим, що оскільки питання подальшого проходження позивачем в органах національної поліції не було вирішено, відповідач при винесенні оскаржуваного наказу діяв у відповідності до вимог законодавства.

9. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу.

10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 810/1942/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

11. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

11.1. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 15 квітня 2016 року № 440 о/с в частині звільнення з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 ..

11.2. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки).

11.3. Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2015 року по 06 грудня 2016 року у розмірі 39 020 (тридцять дев`ять тисяч двадцять гривень) грн. 94 коп.

11.4. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

11.5. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативного забезпечення управління внутрішньої безпеки в Київській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки) та виплати на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.

12. Приймаючи вказане рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу МВС України від 15 квітня 2016 року № 440 о/с та необхідності поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено з 06 листопада 2015 року, оскільки позивач фактично був позбавлений можливості на реалізацію свого волевиявлення щодо служби в національній поліції. Всупереч вимог трудового законодавства позивача не було ознайомлено з наказом про його поновлення на службі № 436 та наказом про звільнення зі слжби № 440.

ІV. Касаційне оскарження

13. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка зареєстрована у суді 03 січня 2017 року.

14. У касаційній скарзі відповідач-1 посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує, що з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» перестало існувати поняття «служби в міліції» і усі працівники міліції підлягали звільненню через скорочення штатів. Позивач рапорту про проходження служби в поліції до закінчення визначеного законодавством строку не подавав, а отже дії відповідача-1 щодо виданого наказу МВС України від 15 квітня 2016 року № 440 о/с є правомірними та такими, що вчиненні відповідно до діючого законодавства.

15. 12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Кобилянського М.Г. відкрито касаційне провадження та витребувано із Київського окружного адміністративного суду справу № 810/1942/16.

16. 02 лютого 2017 року справа № 810/1942/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

17. 07 лютого 2017 року позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

18. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

19. 07 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л..

20. 30 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 494/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н. В. - головуючий суддя, судді: Кашпур О. В., Уханенко С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

22. Конституція України:

22.1. Частиною п`ятою статті 43 визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

23. Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):

23.1. Відповідно до статті 51 держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, у тому числі, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

23.2. Частинами першою та другою статті 47 передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

23.2.1. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

23.3. Згідно зі статтею 235 у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

23.3.1. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

23.3.2. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

24. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):

24.1. Розділом XI Прикінцевих та перехідних положень визначено:, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

24.1.1. Пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

24.1.2. Частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2017 року.

24.1.3. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

24.1.4. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

24.1.5. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

24.1.6. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

24.1.7. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

24.1.8. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

24.1.9. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень цього Закону».

25. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

25.1. Відповідно до статті 18 порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

26. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення):

26.1. Пунктом 10 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

26.2. Згідно з пунктом 24 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

26.2.1. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

26.3. Відповідно до пункту 64 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

26.3.1. Через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

27. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

27.1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1).

27.2. Відповідно до пункту 2 ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2

VІ. Позиція Верховного Суду

28. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

30. Верховний Суд звертає увагу на тому, що норми статті 235 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця негайно виконати рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до МВС України із заявами щодо виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 810/458/15. Проте, лише 18 квітня 2016 року Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України листом від 18 квітня 2016 року № 22/1/2-С-437 повідомив позивача як про його поновлення на роботі (наказ МВС України від 14 квітня 2016 року № 436 о/с), так і про звільнення з 06 листопада 2014 року (наказ МВС України від 15 квітня 2016 року № 440 о/с).

32. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що всупереч вимог законодавства, Міністерство внутрішніх справ України в негайному порядку не виконало постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 810/458/15 та в день набрання законної сили цим рішенням не поновило позивача на займаній до звільнення посаді. Натомість відповідний наказ МВС України від 14 квітня 2016 року № 436 о/с було видано більш ніж через 4 місяці після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням.

33. Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року №141-142, отже, він набрав чинності 07 листопада 2015 року (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»).

34. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06 листопада 2015 року.

35. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ та підпункту «г» пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, перебування працівника міліції у відпустці чи на лікарняному не слугувало перешкодою для його звільнення із зазначених підстав.

36. Як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі досліджених під час розгляду справи доказів, на день набрання чинності Закону №580-VIII, а також створення Національної поліції України як юридичної особи, наказом МВС України від 20 січня 2015 року № 73 о/с позивач був звільнений із органів внутрішніх справ та в подальшому поновлений на посаді (постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі № 810/458/15).

37. Верховний Суд звертає увагу на той факт, що позивач не міг скористатися правами, передбаченими вище, зокрема, подати заяву (рапорт) про своє волевиявлення щодо проходження служби в органах поліції, оскільки на день набрання чинності Закону №580-VIII його було незаконно звільнено.

38. Апеляційним судом також встановлено, що на час звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів останній навіть не був обізнаний про існування наказу МВС України від 14 квітня 2016 року № 436 о/с про поновлення його на раніше займаній посаді, чим відповідач-1 фактично позбавив позивача можливості на реалізацію свого волевиявлення щодо служби в національній поліції.

39. Верховний Суд зазначає, що звільнення особи за підпунктом "г" пункту 64 Положення №144, тобто у зв`язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання особи на службі.

40. Враховуючи, що можливість подальшого використання позивача на службі МВС України не досліджено відповідачем, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про незаконність наказу про його звільнення.

41. При цьому Верховний Суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-327а11, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

42. Так, з аналізу приписів Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII, Закону №580-VIII, Постанови вбачається, що в них не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, тобто у спірному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

43. Таким чином, оскільки ліквідовано Головне управління МВС в Київській області з одночасним створенням іншого органу - Головного управління Національної поліції у Київській області, який виконує повноваження (завдання) органу, що ліквідовується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу або прийняття вмотивованого наказу про неможливість подальшого використання особи на службі.

44. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог законодавства, що є підставою для його поновлення на службі та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

45. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують та не доводять обґрунтованість звільнення позивача та не можливість його подальшого використання на службі.

46. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VIІ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 810/1942/16 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді О. В. Кашпур

С. А. Уханенко