Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2018 року у справі №823/409/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №823/409/17

адміністративне провадження №К/9901/16401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 823/409/17

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_3

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року (у складі судді Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (у складі колегії суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.Ю., Кондратенко Я.І.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру в Черкаській області або відповідач) , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача викладене в листі від 16 вересня 2016 року за № 7893/6-16 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02 вересня 2016 року (вх. № 17019/0/5-16-СГ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області кадастровий номер НОМЕР_1.

Позов обґрунтований тим, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду у зв'язку з тим, що проект землеустрою, розроблений всупереч наказу від 24 липня 2014 року № 23-2278/14-14-СГ, а саме картографічні матеріали з визначеними на них контурами місця розташування земельної ділянки, яку має намір отримати у власність позивач, не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки вказаної в наказі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Однак дані обставини не відповідають дійсності, а тому відмова викладена в листі від 16 вересня 2016 № 7893/6-16 є невмотивованою та протиправною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановляючи це рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, яка викладена в листі від 16 вересня 2016 року за № 7893/6-16, є протиправною, оскільки відповідач, відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх винесеними з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 31 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 823/409/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 823/409/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області № 23-2278/14-14-СГ від 24 липня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту; орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Приватним підприємством «Землемір» розроблений проект землеустрою щодо відведення позивачу вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого, 22 квітня 2016 року відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області внесені відповідні відомості в державний земельний кадастр щодо реєстрації цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера НОМЕР_1.

Вказаний проект землеустрою погоджено відділом Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області, що підтверджується відповідним висновком від 21 квітня 2016 року № 584.

09 червня 2016 року в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області затверджений висновок державної експертизи землевпорядної документації, згідно з яким, представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у власність площею 2 га гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно; зауваження до землевпорядної документації відсутні.

02 вересня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 вересня 2016 року № 7893/6-16 позивача повідомлено, що проект землеустрою, поданий на затвердження до Головного управління, розроблений всупереч наказу ГУ Держземагентства у Черкаській області від 24 липня 2014 року № 23-2278/14-14-СГ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: картографічні матеріали з визначеними на них контурами місця розташування земельної ділянки, яку ОСОБА_3 має намір отримати у власність не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки, вказаним в наказі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тобто, проект розроблений на іншу земельні ділянку, чим ту на яку наданий дозвіл.

Не погоджуючись з прийнятою відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем введено суд в оману шляхом подання неналежних та недопустимих (фальшивих) доказів, що призвело до прийняття незаконної постанови суду. Про ці обставини (щодо фальшування документів) позивачем було наголошено в апеляційній скарзі, проте, апеляційний суд проігнорував доводи позивача і прийняв ухвалу від 04 липня 2017 року на підставі наявних в справі документів (в тому числі сфальшованих). З урахуванням наведеного судами першої та апеляційної інстанцій не було вжито достатніх заходів щодо з'ясування всіх обставин справи, не дано належної правової оцінки доказам (щодо їх належності та допустимості) і порушено норми матеріального та процесуального права, що зумовило прийняття неправомірних судових рішень по справі № 823/409/17.

Відповідач заперечень або відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 лютого 2015 року № 14 (далі за текстом - Положення; Положення втратило чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 08 листопада 2016 року № 299), Головне управління Держгеокадастру в області (далі за текстом - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою цієї статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини першої статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: внесення у встановленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим законом, участь у державному регулюванні планування територій.

За змістом частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглядаючи доводи касаційної інстанції стосовно неправомірності відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Виходячи із змісту вищезазначених норм законодавства Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області мало право приймати рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем до клопотання від 28 березня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га додано викопіювання з плану адміністративних меж Великобурімської сільської ради із нанесенням меж земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2 га, яка планується для передачі в приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Наказом відповідача від 24 липня 2014 року № 23-2278/14-14-СГ позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В подальшому, позивач надав заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Головним управлінням до якої додано графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки.

Також, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на даному графічному матеріалі земельна ділянка має форму квадрату, а на викопіюванні з плану адміністративних меж Великобурімської сільської ради із нанесенням меж земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 2 га, яка планується для передачі в приватну власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства бажана земельна ділянка має суттєві геометричні відмінності.

Тобто, судом першої інстанції встановлено, що картографічні матеріали в проекті землеустрою з визначеними на них контурами місця розташування спірної земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, не відповідають графічним матеріалам розташування земельної ділянки, вказаної в наказі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка знаходиться не в тому місці на яку отримав дозвіл позивач.

Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги з приводу того, що судами першої та апеляційної інстанцій не було прийнято до уваги той факт, що нібито відповідачем введено суд в оману шляхом надання неналежних та недопустимих (фальшивих) доказів, оскільки зазначеним доводам вже була надана оцінка судами попередніх інстанцій і не знайшло свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області за межами населеного пункту, яка викладена в листі від 16 вересня 2016 року за № 7893/6-16, є протиправною, оскільки відповідач, відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко