Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №820/1719/15

адміністративне провадження №К/9901/46330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовами прокурора Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В., Спаскіна О.А. від 28 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року прокурор Ленінського району м. Харкова, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області щодо невжиття заходів до скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1 га по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025;

- зобов'язати управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га по пров. Смарагдовому (ріг вул. Праці) у м. Харкові з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025;

- зобов'язати управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області скасувати кадастровий номер 6310137200:12:060:0025.

В обґрунтування позову зазначив, що управлінням Держземагентства у місті Харкові на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі № 2а-1490/07/2070 не вчинені дії щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 6310137200:12:060:0025 та її кадастрового номера, що в теперішній час перешкоджає реалізації права державного лісогосподарського підприємства на оформлення постійного користування земельними лісовими ділянками державної власності на території м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

13 липня 2015 року відкрито виконавче провадження по справі.

29 листопада 2017 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду замінено сторону виконавчого провадження (боржника) - з Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру по справі (далі - Держгеокадастр України).

13 грудня 2017 року на зазначену ухвалу суду Держгеокадастром України подано апеляційну скаргу з пропуском строку апеляційного оскарження.

30 січня 2018 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без руху апеляційну скаргу та надано строк для усунення недоліків.

16 лютого 2018 року на виконання вимог ухвали заявником направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року.

В обґрунтування поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали заявник вказує, що копію оскаржуваної ухвали Держгеокадастром України отримано 07 грудня 2017 року під кінець робочого дня. Враховуючи це, вказана ухвала зареєстрована Управлінням та передана до розгляду до Юридичного департаменту на наступний день, тобто 08 грудня 2017 року. Тому вважає, що строк подання апеляційної скарги ним не порушено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання Держгеокадастру України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року відмовлено.

Суд виходив із того, що зазначені заявником причини пропуску строку оскарження не є поважними, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню. Апеляційний суд також вказав, що у даному випадку причини, на які посилається позивач, об'єктивно не перешкоджали реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом установленого законодавством терміну.

Держгеокадастр України, не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки отримання ухвали суду першої інстанції у кінці робочого дня вимагало додаткового часу на підготовку апеляційної скарги. Також вказує, що у чинному на момент подання касаційної скарги КАС України збільшено строк оскарження ухвали суду в апеляційному порядку з 5 до 15 днів, що свідчить про те, що попередня редакція КАС України визначала недостатній час на оскарження ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Від Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов відзив на касаційну скаргу Держгеокадастра України, у якому вказується на законність рішення апеляційного суду та необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Держгеокадастром України ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року отримана 07 грудня 2017 року. Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана 13 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку оскарження на 1 день.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності;

Згідно з положеннями частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана ухвала Харківського окружного адміністративного суду, щодо оскарження якої подано апеляційну скаргу, прийнята 29 листопада 2017 року, тобто на момент чинності попередньою редакцією КАС України. На цій підставі апеляційний суд дійшов до правильного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме положень КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Частиною третьою статті 186 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року отримана Держгеокадастром України 07 грудня 2017 року. Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана 13 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку, що визнається скаржником.

Предметом оскарження у касаційних скаргах є невизнання судом апеляційної інстанції причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 293 КАС України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений КАС України строк.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо визнає причини його пропуску поважними.

КАС України та інші закони не визначають, поняття та критерії поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду або пропуску строку на апеляційне чи касаційне оскарження судових рішень, постанов та ухвал, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого звертається позивач (апелянт, скаржник).

Суд розглядає питання поважності причин пропуску строку звернення до суду з ініціативи та в межах доводів особи, яка подала клопотання про його поновлення. Разом з тим, якщо особа, яка звернулася до суду, не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду, але суд вбачає їх з наданих доказів, суд визнає причини пропуску строку поважними та відкриває провадження у справі.

Отже, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Вирішення питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Держгеокадастр України обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції отримання зазначеної ухвали юридичним відділом лише наприкінці робочого дня. Проте, такий довід не відповідає критеріям поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не перешкоджає реалізації юридичним відділом обов'язку з підготовки та своєчасного направлення апеляційної скарги; вказана обставина не є об'єктивно непереборною та незалежною від волевиявлення сторони або пов'язаною з дійсною істотною перешкодою чи труднощами для своєчасного вчинення стороною справи певних процесуальних дій.

Суд також враховує, що скаржник має статус суб'єкта владних повноважень - органу державної влади, що здійснює публічно-владні управлінські функцій на підставі закону, а забезпечення цього суб'єкта, зокрема, фінансове, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Держгеокадастром України не надано жодного доказу в розумінні статей 69-74 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду апеляційної інстанції), які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до апеляційного суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення апеляційного суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно визначив, що Держгеокадастром України пропущений строк оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі ухвалу апеляційного суду, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко