Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №818/3408/15

адміністративне провадження №К/9901/13778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської митниці Держаної фіскальної служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у складі судді Соп'яненка О.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у складі колегії суддів Русанової В.Б., Присяжнюк О.В., Курило Л.В. у справі №818/3408/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» до Сумської митниці Держаної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про визначення коду,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Сумської митниці Держаної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про визначення коду товару № КТ-805000008-0002-2015 від 06 лютого 2015 року, № КТ - 805000008 - 0003 - 2015 від 18 лютого 2015 року, № КТ - 805000008 - 0006 - 2015 від 24 березня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0007 - 2015 від 02 квітня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0009 - 2015 від 15 травня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0008 - 2015 від 15 травня 2015 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці Держаної фіскальної служби про визначення коду товару № КТ-805000008-0002-2015 від 06 лютого 2015 року, № КТ - 805000008 - 0003 - 2015 від 18 лютого 2015 року, № КТ - 805000008 - 0006 - 2015 від 24 березня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0007 - 2015 від 02 квітня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0009 - 2015 від 15 травня 2015 року, № КТ - 805000008 - 0008 - 2015 від 15 травня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності безпідставності винесення спірних рішень про визначення коду товару, а також з того, що відповідачем прийнято відповідні рішення поза межами повноважень та у спосіб, що не встановлений законом.

У березні 2016 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 24 березня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Єрьомін А.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №818/3408/15 з суду першої інстанції.

1 лютого 2018 року справу №818/3408/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 337, 356 Митного кодексу України, Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України №631 від 30 травня 2012 року, статей 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Митний орган доводить помилковість оцінки, наданої судами попередніх інстанцій встановленим обставинам справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу до Верховного Суд не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

5 серпня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІлектПром» укладено зовнішньоекономічний контракт №11/Э за умовами якого позивач імпортував лак напівфабрикатний композиційний КЛ-030W.

Позивачем до митного оформлення подано митні декларації, а саме: №805130000/2014/016136 від 26 грудня 2014 року; № 805130000/2015/00210 від 15 січня 2015 року; №805130000/2015/001930 від 25 лютого 2015 року; №805130000/2015/0001212 від 09 лютого 2015 року; №805130000/2015/0002284 від 05 березня 2015 року; №805130000/2015/0002507 від 11 березня 2015 року.

Товар задекларований за кодом 32089019, «лак напівфабрикатний композиційний КЛ-030 W (ТУ-2311-001-11076325-2014), являє собою розчин нафтополімерної смоли, модифікованої рослинними оліями, жирними кислотами рослинних олій та продуктами їх переробки в органічному розчиннику (уайт-спірит). Не містить неорганічних речовин (наповнювачів, пігментів та інших добавок)».

Відповідачем відібрано проби товару та проведено лабораторні дослідження, за висновками Харківського управління з питань експертизи та досліджень спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів від: 23 січня 2015 року, 31 січня 2015 року, 13 березня 2015 року, 24 березня 2015 року, 31 березня 2015 року, 08 серпня 2015 року. Ввезений товар ідентифіковано як уайт-спірит. Вміст легких речовин (органічного розчиннику) у пробі товару становить 90,61 до 93,3+/- 0,2 % мас. Вміст нелегких компонентів становить від 6,7 до 10,0 +/- 0,2% мас.

Митним органом на підставі зазначених висновків прийняті спірні рішення про визначення коду товару, згідно яких, замість заявленого декларантом коду 3208901998, товар класифіковано за кодом УКТЗЕД 2710122100 як «уайт-спирит».

Судами також встановлено, що наведені висновки експертизи складені на підставі актів про взяття проб (зразків) товарів та документів, наданих позивачем на митне оформлення. Складанню актів про взяття проб передувало подання службових записок головними інспекторами до керівника митного підрозділу, на яких керівник проставляв відповідні резолюції.

Зазначені службові записки (згенеровані, за твердженнями самого відповідача, його автоматизованою інформаційною системою) з проставленими на них резолюціями керівника оцінюються митним органом як «вмотивоване письмове рішення керівника» - в розумінні частини другої статті 356 Митного кодексу України.

Втім, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені висновки не можуть бути належними і допустимими доказами у справі, оскільки вони складені із порушенням встановленого законом порядку.

З таким висновком погоджується Суд.

Відповідно до частини другої статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами органу доходів і зборів на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов'язки.

З урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України, Суд відхиляє доводи відповідача про те, що наведене положення статті 356 Митного кодексу України не передбачає, що письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу.

Отже, Суд визнає, що владні-управлінські функції під час прийняття спірних рішень про визначення коду товару здійснені у непередбачений законом спосіб.

Крім того, Суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Згідно з правилом 3 (а) у разі, коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис

Назва товарної позиції 3208 є «фарби і лаки на основі синтетичних полімерів або хімічно модифікованих природних полімерів, дисперговані або розчинені у неводному середовищі; розчини, зазначені у примітці 4 цієї групи».

Примітка 4 групи 32 зазначає, що до товарної позиції 3208 включаються розчини (крім колоїду), що складаються з будь-яких продуктів товарних позицій 3901-3913, в органічних летких - розчинниках, коли частка розчинника перевищує 50 мас. % розчину.

Згідно Пояснень до товарної позиції 3208 пункт С до цієї товарної позиції, згідно з Приміткою 4 до цієї групи, включаються розчини (крім колоїдів) такого складу: один або кілька продуктів, що включаються до товарних позицій 3901-3913, і будь-які розчинні інгредієнти, необхідні для виробництва цих продуктів, такі як прискорювачі, сповільнювачі, зшивальні агенти (виключаючи, отже, розчинні інгредієнти такі, як барвники і нерозчинні інгредієнти, такі як наповнювачі чи пігменти, а також усі продукти , що могли б ввійти до цих товарних позицій за умовами інших положень УКТЗЕД) у легких органічних розчинниках, якщо маса розчинника більше 50 % від маси розчину.

Враховуючи, що смола нафтополімерна (ароматична вуглеводна), яка входить до складу спірного лаку, відноситься до групи 3907 УКТЗЕД , та розчинена у легкому органічному розчиннику, маса якого більше 50% від маси розчину (98%), то опис даного товару підпадає під опис примітки4 групи32 та пояснень до товарної позиції 3208 пункт С.

Згідно пояснень до товарної позиції 2710 пункт С до неї включаються: продукти, описані в пунктах (А) і (В) , до яких додані різні речовини для того, щоб ці продукти стали придбаними для використання у визначених цілях за умови, що вони містять 70 мас.% або більше нафтопродуктів, у тому числі одержаних з бітумінозних мінералів, які є основними складованими частиками, та якщо вони не включені в більш конкретну товарну позицію.

Судом встановлено, що позивачем визначено код товару 32089019, виходячи з товаросупровідних документів, а саме, сертифікату про походження товару, Технічних умов товару.

Таким чином, Суд не вбачає підстав для визнання визначеного позивачем коду товару неправильним.

Аналіз вищенаведених норм, з урахуванням оцінки обставин справи, наданої судами попередніх інстанцій, свідчить про безпідставність спірних рішень митного органу внаслідок недоведення останнім наявності підстав для зміни коду товару за власною ініціативою в межах процедури митного оформлення.

Верховний Суд за результатами розгляду справи вважає, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо самостійного визначення коду товару.

Відтак, судами попередніх інстанцій правильно оцінено обставини справи та встановлено безпідставність винесення митним органом спірних рішень про визначення коду товарів.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської митниці Держаної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у справі №818/3408/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер