Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №815/3880/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №815/3880/14

адміністративне провадження №К/9901/4838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Сергіївської селищної ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський Солар 1» про визнання незаконним та скасування рішення за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський Солар 1» на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Вовченко O.A. від 19 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Осіпова Ю.В., Золотнікова О.С., Скрипченка В.О. від 30 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Сергіївської селищної ради, третя особа - ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1», у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Сергіївської селищної ради № 202 від 23 грудня 2011 року «Про затвердження детального плану території частини території смт. Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області у межах вул. Лісна і вул. Транспортна для обґрунтування розміщення об'єкту альтернативної енергетики з використання сонячної енергії».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказане рішення є протиправним, оскільки, згідно вимог чинного законодавства, детальний план території повинен прийматись у межах та у відповідності до генерального плану і не може йому суперечити. Проте, генеральний план смт. Сергіївка на момент прийняття сільською радою спірного рішення не розроблено та не затверджено.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення відповідача є протиправним, оскільки було прийнято з порушенням діючого законодавства, а саме: за відсутності належним чином розробленого та затвердженого генерального плану населеного пункту Сергіївка.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1» звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що оскаржуване рішення Сергіївської селищної ради від 23 грудня 2011 року № 202 є ненормативним актом одноразової дії, приписи якого зверненні до окремої юридичної особи, та який вичерпав свою дію після його реалізації, у зв'язку з чим позов про оскарження цього акта не міг бути задоволений. Крім того, скаржник зауважує, що прокурор при поданні адміністративного позову не обґрунтовував, у чому полягає порушення інтересів держави, відтак, не мав повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/3880/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.В. від 28 березня 2018 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора до Сергіївської селищної ради, третя особа - ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1» про визнання незаконним та скасування рішення.

Від Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1», у якому зазначається про законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 травня 1980 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 379 «Про розгляд проекту детального планування курорту «Сергіївка», яким погоджено проект детального планування курорту «Сергіївка» та вирішено генеральному забудовнику курорту «Сергіївка» здійснити комплексну забудову території з врахуванням будівництва об'єктів соціально-культурного призначення та просити Одеський облвиконком затвердити проект детального планування курорту «Сергіївка».

03 червня 1980 року виконавчим комітетом Одеської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 364 «Про затвердження проекту детального планування курорту «Сергіївка» Білгород-Дністровського району», згідно якого затверджено проект детального планування курорту «Сергіївка» та передбачено вимоги до генерального забудовника «Молгідпробуд».

04 грудня 1995 року Одеською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про затвердження меж Сергіївської селищної Ради народних депутатів та смт. Сергіївка» № 243/95, яким передбачено:

- затвердити межі Сергіївської селищної Ради народних депутатів міста Білгород-Дністровського, що фактично склались при наданні земель курорту Сергіївна, загальною площею 631 га, у тому числі межі селища міського типу Сергіївка по фактично забудованій території - загальною площею 442,5 га;

- доручити Сергіївській селищній Раді народних депутатів виступити замовником по розробці Генерального плану пляжної коси площею 42 га у прибережних межах Сергіївської селищної Ради народних депутатів;

- Сергіївській селищній Раді народних депутатів до 01 січня 1998 року переглянути право на користування та володіння земельними ділянками підприємств, установ та громадян як це передбачено постановою Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року;

- Сергіївській селищній Раді народних депутатів забудову території провадити в повній відповідності з затвердженою проектно-планувальною документацією;

- Білгород-Дністровській міській Раді народних депутатів та Білгород-Дністровській райдержадміністрації внести відповідні зміни в земельно-облікові документи;

- матеріали по встановленню зовнішньої межі смт. Сергіївка та межі Сергіївської селищної Ради народних депутатів подати на розгляд Верховній Раді України.

Рішеннями Сергіївської селищної Ради від 21 жовтня 2011 року № 178 надано дозвіл ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7,5 га в оренду терміном на 25 років для розміщення, будівництва та експлуатації об'єкту альтернативної енергетики з використання сонячної енергії; надано згоду на розробку детального плану території частини території смт Сергіївка міста Білгород-Дністровського Одеської області у межах вул. Лісна та вул. Транспортна для обґрунтування розміщення об'єкту альтернативної енергетики з використанням сонячної енергії.

Рішеннями Сергіївської селищної Ради № 202 від 23 грудня 2011 року затверджено детальний план території частини території смт. Сергіївка міста Білгород-Дністровського Одеської області у межах вул. Лісна та вул. Транспортна для обґрунтування розміщення об'єкту альтернативної енергетики з використанням сонячної енергії, виконаний TOB «ХЩ «Експрес проект».

Рішеннями Сергіївської селищної Ради від 20 червня 2012 року № 284 вирішено:

затвердити TOB «Білгород-Дністровський Солар 1» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,1221 га в довгострокову оренду терміном на 25 (двадцять п'ять) років для розміщення, будівництва та експлуатації об'єкту альтернативної енергетики з використанням сонячної енергії за адресою: смт Сергіївка, вул. Транспортна;

передати TOB «Білгород-Дністровський Солар 1» земельну ділянку згідно пункту 1 даного рішення;

надати дозвіл TOB «Білгород-Дністровський Солар 1» згідно пункту 1 даного рішення замовити технічну документацію по укладанню договору оренди з Сергіївською селищною радою;

зобов'язати TOB «Білгород-Дністровський Солар 1» згідно пункту 1 даного рішення, укласти договір оренди земельної ділянки згідно пункту 2 даного рішення та зареєструвати його у відділі Держкомзему у місті Білгород-Дністровський Одеської області.

01 липня 2012 року між Сергіївською селищною радою з однієї сторони, та ТОВ «Білгород-Дністровський Солар 1» з іншої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки, згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування в оренду терміном на 25 років земельну ділянку для розміщення, будівництва та експлуатації об'єкту альтернативної енергетики з використання сонячної енергії, яка знаходиться за адресою: смт. Сергіївка, вул. Транспортна, 3. Пунктом 2 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,1221 га.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи прийнято рішення Сергіївської селищної ради № 202 від 23 грудня 2011 року «Про затвердження детального плану території частини території смт. Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області у межах вул. Лісна і вул. Транспортна для обґрунтування розміщення об'єкту альтернативної енергетики з використання сонячної енергії», зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Так, повноваження Сергіївської селищної ради у спірних правовідносинах визначені, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в України», «;Про основи містобудування», «;Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статей 28, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 7 цього Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (стаття 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до пункту 3.1 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 «Настанова щодо складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження детального плану території» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) детальний план території є містобудівною документацією з планування території на місцевому рівні. Детальний план розробляється для всієї території населеного пункту або її частини на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту, схеми планування території на місцевому рівні.

Згідно з положеннями пункту 3.2 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 детальний план розробляється з метою деталізації і уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території на місцевому рівні.

Відповідно до пункту 3.9 ДСТУ-Н Б Б. 1.1-8:2009 детальне планування повинно відповідати вимогам чинного законодавства України, державних норм.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 826/4504/17.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, з листа Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Білгород-Дністровської місткої ради від 18 листопада 2013 року № 02/15-21-5580/3387 вбачається, що у смт. Сергіївка розробляється генеральний план, тобто, на момент виникнення спірних правовідносин генеральний план селища відсутній.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване рішення селищної ради є протиправним, оскільки прийнято за відсутності генерального плану населеного пункту.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що рішення Сергіївської селищної ради № 202 від 23 грудня 2011 року «Про затвердження детального плану території частини території смт. Сергіївка м. Білгород-Дністровського Одеської області у межах вул. Лісна і вул. Транспортна для обґрунтування розміщення об'єкту альтернативної енергетики з використання сонячної енергії» є одноразовим ненормативним актом, що вичерпує свою дію його реалізацією, оскільки детальний план території є видом містобудівної документації на місцевому рівні, який є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності та суб'єктів управління містобудівною діяльністю, має узгоджуватися з генеральним планом відповідного населеного пункту.

Стосовно доводів скаржника про те, що прокурор не мав повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки у позові не вказав у чому саме полягає порушення державних інтересів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право вносити подання.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами), зокрема, щодо усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 травня 2014 року у зв'язку з виявленими порушеннями при прийнятті Сергіївською селищною радою оскаржуваного рішення заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора винесено подання «Про усунення порушень вимог законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про регулювання містобудівної діяльності», причин та умов, що їм сприяють».

Сергіївська селищна рада своїм листом від 22 травня 2014 року № 0116/293 відмовила у задоволенні вказаного подання та одночасно повідомила заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про те, що при розгляді його подання було встановлено, що населений пункт Сергіївка не міг будуватись без генерального плану забудови курорту Сергіївка. Розробником генерального плану виступив проектний Інститут «Молдгіпробуд». З невідомих причин примірник генерального плану в Сергіївській селищній раді не зберігся. В подальшому, проектний Інститут «Молдгіпробуд», було реорганізовано в Державний проектний інститут «Урбанпроект», який, в свою чергу знаходиться в Республіці Молдова, що унеможливлює отримання екземпляру генерального плану Сергіївською селищною радою. Щодо рішення селищної ради № 202 від 23 грудня 2011 року відповідач повідомив, що при виділенні земельної ділянки TOB «Білгород-Дністровський Солар 1» в бюджет Сергіївської селищної ради отримав надходжень в сумі більше 140 тис. грн на рік орендної плати за землю, яка до того часу не використовувалась, та бажаючих отримати її в оренду, окрім TOB «Білгород-Дністровський Солар 1», не було.

З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи скаржника у даній частині, оскільки прокурор при зверненні до адміністративного суду діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру», чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський Солар 1» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко