Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №808/502/17

адміністративне провадження №К/9901/38245/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 (суддя - Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (судді - Юрко І.В., Гімон М.М. Чумак С.Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат") до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) про визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "С" від 08.02.2017 № 0000984708 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій (пені) за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 8946,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що розрахунки в іноземній валюті в межах торговельного обороту здійснюються лише через уповноважені банки, тому попереднє зарахування на розподільчий валютний рахунок коштів в іноземній валюті згідно з нормативно - правовими актами НБУ, що надійшли на адресу резидента у межах зовнішньоекономічного контракту, а не на поточний рахунок товариства не може розцінюватися як порушення строків зарахування виручки у іноземній валюті від експорту продукції. При цьому позивач не заперечує, що порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності мало місце та становило 4 дні.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 № 0000984708 в частині застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій (пені) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 8946,55 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком про те, що відповідач невірно застосував норми матеріального права при визначенні дати зарахування коштів за поставлений товар та необґрунтовано нарахував пеню, передбачену статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки датою зарахування валютної виручки слід вважати зарахування її на валютний рахунок підприємства в уповноваженому банку на території України безвідносно виду таких рахунків (розподільчий, поточний).

ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що розподільчий рахунок фактично є технічним рахунком, підприємство не може впливати на економічні вигоди від такого активу до тих пір, поки кошті не будуть зараховані на поточний рахунок суб'єкта господарювання. Відповідно, зарахування надходжень на користь резидентів у межах зовнішньоекономічних контрактів на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням виручки відповідно до положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 09.08.2018 прийняв касаційну скаргу ДФС до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні.

Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом від 28.03.2016 № 75 із UAB "Aliejynas" (Литва) ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" у червні 2016 року здійснило експорт шроту з насіння соняшника на суму 178 491,96 доларів США, що підтверджено ВМД від 23.06.2016 № 500060702/2016/007998 США. Граничний строк надходження в Україну виручки в іноземній валюті по зазначеній операції - 21.10.2016 (120-й календарний день з дати оформлення ВМД). Фактично розрахунки за вказаною експортною операцією здійснені 25.10.2016 (на 124-й календарний день) одним платежем на повну суму заборгованості 178 491,96 доларів США шляхом попереднього зарахування на розподільчий валютний рахунок (№ 26039204733040), з якого було здійснено їх перерозподіл: 35% валютної виручки, що надійшла на розподільчий рахунок, що становило 62 472,19 доларів США, банк в той же день (25.10.2016) зарахував на поточний рахунок підприємства в іноземній валюті № 26005057002640 (USD), а 65% (116019,77 дол. США) - продав на міжбанківському валютному ринку та 26.10.2016 перерахував виручену за них суму (2 975 907,10 грн) на поточний рахунок підприємства № 2600720473350 (UAН).

Вказані обставини стали підставою для висновку контролюючого органу, викладеного в акті перевірки від 18.01.2017 № 3/28-10-47-08/00373847, про порушення позивачем норми статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР та пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342, від 28.07.2016 № 361, від 14.09.2016 № 386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині порушення строків надходження валютної виручки по зовнішньоекономічному контракту від 28.03.2016 № 75 в сумі 62 472,19 доларів США на 4 дні та в сумі 116019,77 доларів США на 5 днів.

На підставі акта від 18.01.2017 № 3/28-10-47-08/00373847 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2017 № 0000984708, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції (пеня) у сумі 64 001,13 грн.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон 185/94-ВР), згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Наведена норма чітко встановлює обов'язок зарахування валютної виручки на валютні рахунки резидентів в уповноважених банках, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

Фінансова відповідальність за порушення строків встановлена статтею 4 Закону № 185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У період здійснення експортних операцій за контрактом від 28.03.2016 № 75 діяли Постанови Правління Національного банку України від 07.06.2016 № 342, від 28.07.2016 № 361, від 14.09.2016 № 386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", пунктом 1 яких установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Вказані Постанови Правління Національного банку України передбачають, що надходження в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв) підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 65 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 № 269), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання".

Відповідно до підпункту "а" пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), зараховуються на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів через розподільні рахунки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на розподільчий рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, в тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Аргументи відповідача про те, що товариство не має можливості контролювати кошти, що надійшли на розподільчий рахунок, є безпідставними, оскільки, незважаючи на те, що в умовах обов'язкового продажу іноземної валюти відповідно до законодавства клієнт не має можливості використовувати кошти з розподільчого рахунку, ці кошти належать клієнту, а операції по надходженню іноземної валюти на розподільчий рахунок відповідно до вимог П (С) БО 21 підлягають обліку на субрахунку 316 "Спеціальні рахунки в іноземній валюті", передбаченого Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок, що датою виконання вимог статті 1 № 185/94-ВР є дата зарахування коштів на розподільчі рахунки позивача в уповноваженому банку.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду