ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №804/5444/16

адміністративне провадження №К/9901/50559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 (суддя - Олійник В.М.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (судді -Прокопчук Т.С., Круговий О.О., Шлай А.В.)

у справі №804/5444/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) від 11.03.2016.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру. Відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 11.03.2016 року № 0000064801 в частині грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями у розмірі 1 595 508, 79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 797 754, 32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємствами за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 складено акт від 16.02.2016.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (що діяли на момент здійснення господарських операцій) внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10 011 695, 98 грн.

На цій підставі відповідачем 11.03.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000064801, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 011 695,98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 5 005 847,99 грн., загальна сума грошового зобов'язання нарахованого податковим органом становить 15 017 543, 97 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що перевіркою встановлено відсутність доказів реального виконання укладених між позивачем та його контрагентами : ТОВ "Леспромснаб", ТОВ "Торгово-промислова компанія "ЯМЗ", ТОВ "ЗФ "Богучарская", ТОВ "Технології анкерного кріплення", ТОВ "Донстроймонтаж", ПП "Форсайд-Т", ТОВ "ФБС Велес", ТОВ "Лідер-Мегаплюс", ТОВ "Ресурс Інвест-Груп", ТОВ "Доненергопром", ТОВ "Пожбезпека Донбасу", ТОВ "Схід-Будконструкція", ТОВ "Донелектрообладнання", ТОВ "Укртрансбрікет", ТОВ "Схід-Сервіс" господарських договорів, а первинні документи не підтверджують фактичне виконання вказаних угод.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 14,44,198,201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо часткової обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладених договорів поставки та виконання робіт з ТОВ «ФБС Велес» від 01.12.2014 на поставку лісоматеріалів; з ТОВ «Укртрансбрікет» від 10.07.2015 на поставку асфальтобетонної суміші; з ТОВ «Схід-Сервіс» від 30.07.2015 на поставку продукції виробничого характеру; з ТОВ «Технології анкерного кріплення» від 01.04.2015 року на поставку сітки-затяжки зварної; з ТОВ «Лідер-Мегаплюс» від 26.02.2015 та від 31.12.2014 на поставку продукції виробничого характеру; з ТОВ «Донбудмонтаж» від 15.11.2013 на виконання робіт з посилення будівельних конструкцій будівлі головного корпусу, від 10.07.2014 на виконання робіт з капітального ремонту будівельних конструкцій двох вагоноперекидачів» та від 30.01.2014 року на виконання робіт з заміни вентиляторів головного провітрювання агрегатів.

При цьому судами попередніх інстанцій надано належну оцінку доводам та запереченням сторін, що надавалися під час розгляду справи в суді та враховано, що товар отриманий на підставі договорів поставок використано Товариством під час його господарської діяльності, а факт виконання обумовлених в укладених з ТОВ «Донбудмонтаж» робіт підтверджено залученими до матеріалів справи доказами.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова