Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №461/2778/17

адміністративне провадження №К/9901/35111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 461/2778/17

за позовом ОСОБА_3

до Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Львівської міської ради

на постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року (у складі Котельви К.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якому просить визнати неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду його заяви від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва ти обслуговування житлового будинку; зобов'язати Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_3 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

В обґрунтування заявленого позову, посилається на те, що він є учасником бойових дій. 14 лютого 2017 року, в порядку, визначеному статтею 118 Земельного Кодексу України, як учасник бойових дій звернувся з письмовою заявою до Львівської міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0.10 га в урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові. До заяви у відповідності до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08 серпня 2014 року № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» позивачем долучено необхідні документи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року позов задоволено. Визнано бездіяльність Львівської міської ради з розгляду заяви ОСОБА_3 від 14 лютого 2017 року про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - неправомірною. Зобов'язано Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_3 14 лютого 2017 року заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в Урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - в строки, порядку та у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства України, рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Львівською міською радою належним чином не розглянуто звернення позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року - без змін.

Постановляючи зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством. Львівська міська рада не розглянула звернення ОСОБА_3 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу па розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, а також винесеними з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи Львівська міська рада звернулася із касаційною скаргою, в якій просить постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 13 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/2778/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 19 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 461/2778/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 серпня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 серпня 2018 року.

Львівська міська рада в касаційній скарзі заявила клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні її представника. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2018 року у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою № 3-Д-11100/АП-2403 до Львівської міської ради про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житловий район «Збоїща» у м. Львові.

До заяви позивачем було долучено: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, нанесеними червоними лініями; довідка про правовий статус земельної ділянки, видана відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області; довідка про наявність/відсутність зареєстрованих на заявника правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Держземагенства у м. Львові Львівської області; копія паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій.

Згідно довідок, виданих відділом Держгеокадастру у м. Львові інформація про наявність земельних ділянок у власності ОСОБА_3 відповідно до зареєстрованих державних актів на право власності на земельну ділянку у м. Львові, м. Винники, смт Брюховичі, стм Рудне відсутня, а земельна ділянка в ур. «Голоско», житловий район «Збоїща» у м. Львові відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради в особі виконуючого обов'язки начальника управління Колос Е.Б. листом № 2403-1664 від 21 березня 2017 року надало відповідь ОСОБА_3, що запропонована ним до закріплення земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21 травня 2015 року № 4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Також повідомлено що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання. Звернення та пакет документів повернуто позивачу.

Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач безпідставно ставить вимоги до Львівської міської ради, оскільки, як вбачається зі змісту заяви від 14 лютого 2017 року позивач звернувся до Львівського міського голови щодо погодження вибору місця розташування земельної ділянки із наданням дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в урочищі Голоско (житловий район «Збоїща»). Крім того, зазначає, що не відповідає дійсності твердження суду, що Львівською міською радою було порушено порядок розгляду звернення позивача та скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, яке розглянуло звернення по суті, не маючи на те відповідних повноважень. Також зазначає, що сесія Львівської міської ради не є постійно діючим органом та не може розглядати питання, проект яких не підготовлений профільним управлінням. Посилається скаржник і на те, що судами попередніх інстанцій не враховано обставини, які мають значення для справи, враховуючи предмет доказування - необхідність довести правомірність дій при розгляді питання щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачем заперечень або відзиву на касаційну скаргу Львівської міської ради не подано, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм права, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13), від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16) та Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року (справа № 463/3375/15-а).

Львівська міська рада не розглянула звернення ОСОБА_3 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема міською радою не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії Львівської міської ради у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву скеровано до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко