Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року

Київ

справа №808/1435/16

адміністративне провадження №К/9901/11627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2016 (суддя Каракуша С.М.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 (головуючого судді Білак С.В., судді: Шальєва В.А., Олефіренко Н.А.)

у справі №808/1435/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Апеляційного суду Запорізької області

третя особа Державна казначейська служба України (далі - ДКС України)

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДСА України, Апеляційного суду Запорізької області, третя особа ДКС України, в якому просив:

- зобов'язати ДСА України виділити Апеляційному суду Запорізької області кошти для проведення виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області № 07-50/93 від 27.11.2015;

- зобов'язати Апеляційний суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області №07-50/93 від 27.11.2015;

- встановити, відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення та зобов'язати їх подати звіт про виконання судового рішення в строк тридцять календарних днів з дня одержання його копії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2016, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VІІ «Про звільнення суддів», у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років, позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області. Стаж роботи на посаді судді на момент звільнення склав 30 років 04 місяці 02 дні.

Наказом в.о. Голови Апеляційного суду Запорізької області С.І. Гриценко №150-к від 25.11.2015, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VІІ «Про звільнення суддів», пункту 1 статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), суддю Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_2 виключено із складу суддів апеляційного суду Запорізької області з 27.11.2015.

07.03.2016 позивачем подано заяву до ДСА України, в якій просив нарахувати та виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою з урахуванням довідки про суддівську винагороду, виданої Апеляційним судом Запорізької області 27.11.2015.

Листом від 04.04.2016 №Л313-16-428/16 ДСА України повідомила позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги судді, оскільки на момент звільнення позивача з посади судді стаття 136 Закону №2453-VI була виключена.

Відмовляючи задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на момент прийняття рішення про звільнення позивача з посади положення Закону №2453-VI, що передбачали виплату судді вихідної допомоги, були виключені.

Суд погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 109 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 01.04.2014 було внесено зміни до Закону №2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, якою було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону №2453-VI, втратили чинність.

Суд зауважує, що відмова ДСА України у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на день припинення повноважень позивача, як судді, законодавством не було передбачено право на отримання вихідної допомоги.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2016 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа