Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.02.2020 року у справі №640/1099/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа №640/1099/19

провадження №К/9901/3697/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 (головуючий суддя Епель О.В., судді Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)

у справі № 640/1099/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»

до Управління Держпраці у Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Компанія «Екселленд Холдінгс ЛТД»

про визнання протиправними та скасування постанови і припису.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління Держпраці у Рівненській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну позову, просило суд визнати протиправною та скасувати припис від 17.12.2018 № РВ544/951/АВ/П і постанову про накладення штрафу від 20.12.2018 № РВ544/951/000537/ТД-ФС.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки позапланової перевірки не відповідають дійсності та обставинам подій, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» не було допущено порушень законодавства про працю, в тому числі допущення до роботи осіб без належного оформлення трудових відносин.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №640/1099/18 позов задоволено повністю.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №640/1099/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №640/1099/18 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 у справі №640/1099/18.

6. 27.02.2020 до Верховного суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Головне управління Держпраці у Рівненській області просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу Управління Держпраці у Рівненській області від 22.11.2018 №1382 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 22.11.2018 №1203-Н/09-27 уповноваженими представниками відповідача проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» з питань додержання законодавства про працю.

8. За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення та акт від 28.11.2018 № РВ544/951/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме, що 44 фізичні особи допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. На підставі висновків зазначеного акта відповідачем винесено припис від 17.12.2018 №РВ544/951/АВ/П про усунення виявлених порушень.

10. 20.12.2018 відповідачем винесено постанову № РВ544/951/000537/ТД-ФС про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколл» штрафу за порушення вимог ч.3 ст. 24 КЗпП України (за допуск до роботи 38-ми фізичних осіб без належного оформлення трудових правовідносин) у розмірі 4 244 220, 00 грн.

11. Вважаючи зазначений припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувався тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 надавали послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» та перебували в трудових відносинах з іншою юридичною особою - Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» (Кіпр) на підставі договору надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22.10.2018, а також позивачем було укладено цивільно-правові угоди на надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» певних послуг, визначених цими договорами, з оплатою таких послуг відповідно до актів прийому-передачі послуг ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .

Також, судом першої інстанції зазначено, що замовником за укладеними цивільно-правовими договорами з виплаченої винагороди здійснювались відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ.

Окружний адміністративний суд, встановивши наявність цивільно-правових відносин між позивачем та зазначеними особами, врахувавши оформлення цивільно-правових угод з такими особами, дійшов висновку про протиправність припису та постанови про накладення штрафу і обґрунтованість позовних вимог.

13. Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого адміністративного суду не погодився і зробив висновок про те, що під час здійснення відповідачем інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» були виявлені працівники, які виконували трудові функції у діяльності підприємства за відсутності укладених з ними трудових договорів.

14. Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив доводи позивача про те, що означені працівники були підібрані Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» на підставі договору про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу та діяли на підставі цивільно-правових угод, оскільки, вказані працівники виконували саме трудові функції в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» - виконували завдання операторів телефонного зв`язку, що обумовлено специфікою його діяльності та не є послугами, які надаються за цивільно-правовими договорами про надання послуг у розумінні чинного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

15. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що:

- суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином договору про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу, не навів підстав, за якими такий договір не може вважатися належним оформленням цивільних відносин, а також не взяв до уваги того, що відповідачем перевірку було здійснено на підставі звернення особи, яка не перебувала в жодних правовідносинах з позивачем;

- необхідність залучення фізичних осіб за цивільно-правовими договорами обумовлена специфікою діяльністю підприємства, зокрема неможливістю попереднього визначення обсягу надання послуг та неможливістю визначення достатньої кількості працівників, необхідної для виконання роботи;

- укладені цивільно-правові договори не містять ознак трудового договору: не регулюють процес організації трудової діяльності, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, не здійснюється облік їхнього робочого часу, не визначають вимог до працівника з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації; відносно фізичних осіб не видавався наказ про їх прийняття на роботу, не здійснювалась відмітка в трудовій книжці, не ознайомлювалась з правилами безпеки з охорони праці тощо і навпаки, характеризуються ознаками, що притаманні виключно цивільно-правовим договорам: результати послуг передаються згідно Акту здачі-прийому, винагорода виплачується повністю по закінченні надання послуг, визначено кінцевий строк дії договору, встановлено ставку за кожен прийнятий виклик, визначено обсяг дзвінків, які необхіно прийняти чи здійснити, встановлено застосування штрафних санкцій;

- судом апеляційної інстанції не наведено жодного конкретного аргументу, жодного посилання на конкретний пункт цивільно-правової угоди, яка б не відповідала нормам Цивільного кодексу України, аналогічно не наведено жодного пункту, який би був притаманий трудовому договору, а відтак відсутня абсолютно будь-яка аргументація щодо віднесення укладених цивільно-правових договорів до трудових правовідносин.

16. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що:

- між позивачем і означеними особами мали місце саме трудові відносини;

- в договорах про надання послуг не вказано кінцевого обсягу роботи (кількісного або якісного показника наданої послуги), порядку та графіку їх виконання тощо;

- за договором про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу послуги мали надаватися за адресою: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35, приміщення 3, однак інспекційне відвідування було проведено в місці здійсненні діяльності: м. Рівне, вул. Кавказька, 9А. Тобто, особи, які надавали послуги за договором про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу, надавали їх не за місцем, вказаним у договорі від надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22.10.2018;

- третя особа не відноситься до суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

18. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

19. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

20. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

21. З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

22. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

23. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

24. Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

25. Суд першої інстанції встановив, що між позивачем і ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 було укладено цивільно-правові угоди на надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» певних послуг, визначених цими договорами, з оплатою таких послуг відповідно до актів прийому-передачі послуг.

26. З укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» цивільно-правових договорів вбачається, що:

- у п. 1.3. договорів передбачено, що результати послуг передаються згідно Акту здачі-прийому наданих послуг;

- у п. 4. договорів передбачено, що грошова винагорода виплачується повністю по закінченні надання перелічених в Договорі послуг та здачі їх за Актом здачі-прийому;

- у п. 2.1. договорів встановлено оплату винагороди з розрахунку 8, 18 грн. за кожен прийнятий або здійснений дзвінок;

- у п. 2.1. договорів передбачено обсяг надання послуг - 60 тис. дзвінків;

- у п. 12.1. договорів передбачено застосування штрафних санкцій за неналежна надання послуг в розмірі 350 грн.;

- у п. 1.2. договорів передбачено його кінцевий строк - 31 травня 2019 року.

27. Відповідно до укладених цивільно-правових договорів, надання послуг полягає у прийомі та адмініструванні вхідних викликів; здійсненні та адмініструванні вихідних викликів (п. 1.1 та п.1.2 договору).

28. Своєю чергою у працівників, які оформлені у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еколл» на підтаві трудових договорів трудові обов`язки є відмінними від послуг, які надаються за цивільними угодами.

Так, відповідно до посадової інструкції спеціаліста відділу обслуговування вхідних викликів Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» до посадових обов`язків відноситься: реєстрація запити клієнтів у відповідності із встановленими правилами, заповнення бази даних, надання інформації щодо продуктів та сервісів, участь у заходах для підвищення кваліфікації, збирання та аналіз інформації, одержаної від клієнтів та інші.

29. Наведені умови цивільно-правових договорів не відповідають ознакам, що притаманні трудовому договору, зокрема з наведених вище норм законодавства, трудовим договором не встановлюється жодних обсягів роботи, не встановлюються жодні акти прийому-передачі, не встановлюється оплата за конкретно виконану роботу, не встановлюються штрафні санкції за неналежне виконання роботи, натомість трудовим договором встановлюються вимоги до працівників, зокрема щодо освіти, досвіду, кваліфікації, певних навичок чи умінь, так як робота за трудовим договором передбачається з визначення однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, тобто трудової функції в діяльності підприємства, проте укладеними цивільно-правовими договорами жодних вимог до фізичних осіб не встановлено.

30. Судом першої інстанції встановлено, що замовником за укладеними цивільно-правовими договорами з виплаченої винагороди здійснювались відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ.

Тобто Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» здійснювалися виплати сум винагород за цивільно-правовими договорами на користь фізичних осіб, а також відрахування та перерахування утриманих сум податкових відрахувань до державного бюджету.

31. З огляду на зазначене, Верховний Суд відхиляє доводи відповідача, що укладеними цивільно-правовими договорами не передбачено кінцевого обсягу роботи, оскільки п. 2.1. договору передбачено обсяг до 60 тис. дзвінків; не встановлено погодження матеріалів, за рахунок яких здійснюватиметься робота та погодження особи, що має зберігати результати, оскільки цивільно-правовий договір укладений на надання саме послуг, а не виконання робіт; передбачено штрафні санкції за несвоєчасне повідомлення про неможливість надання послуги, що свідчить про встановлення контролю за ходом надання послуг; крім того, ця ознака не відноситься до ознак трудового договору.

При цьому позивач вказував, що необхідність залучення фізичних осіб за цивільно-правовими договорами обумовлена специфікою діяльністю підприємства, зокрема неможливістю попереднього визначення обсягу надання послуг та неможливістю визначення достатньої кількості працівників, необхідної для виконання роботи. Натомість ані судом апеляційної інстанції, ані відповідачем такі посилання не спростовані.

32. Також Верховний Суд вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції та доводи відповідача стосовно того, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі, і навпаки передбачають умови, що не можуть бути присутніми в трудовому договорі, а обов`язки, передбачені посадовою інструкцією для працівників на підприємстві не дублюють та не співпадають із змістом надання послуг за цивільно-правовими договорами.

Слід відзначити, що судом апеляційної інстанції не було спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та виконання певного виду робіт (послуг) саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод.

33. Твердження відповідача про те, що деякими фізичними особами ( ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 ) було надано пояснення, що вони дійсно працюють у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еколл» та двічі на місяць одержують заробітну плату не мають правового значення з огляду на те, що в переліченому переліку прізвищ з ініціалами в постанові про застосування штрафних санкцій, такі прізвища з ініціалами відсутні. Більше того, судом першої інстанції було встановлено, що зазначені фізичні особи дійсно працюють у позивача, що підтверджується наказами про прийняття на роботу та повідомлення органів фіскальної служби, а тому штрафні санкції конкретно за таких фізичних осіб не були нараховані, що встановлює безпідставність наведеного аргументу відповідача на підтвердження своєї позиції. Тому свідчення таких осіб в контексті розгляду цієї справи не вказують на наявність правопорушення збоку позивача.

34. Окремо Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.042017 №295, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, з якого видно, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

35. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині скасування припису від 17.12.2018 № РВ544/951/АВ/П і постанови про накладення штрафу від 20.12.2018 № РВ544/951/000537/ТД-ФС в розмірі 1 898 730 грн в частині, що стосується неоформлення позивачем таких працівників як: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .

Рішення суду першої інстанції в частині протиправності застосування штрафних санкцій по позивача відносно фізичних осіб, які надавали послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» за укладеними цивільно-правовими договорами, відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

36. Щодо працівників, які працювали у позивача на підставі договору від надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу від 22.10.2018, Верховний Суд зазначає таке.

Поняття «аутстафінгу» в законодавстві України не закріплене, проте норми, визначені ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення», що регулюють правовідносини, які виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, є тотожним правовій природі договору аутстафінгу.

37. Згідно з пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

39. Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» перелік суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані:

1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;

2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;

3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника;

5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

40. Наведеними нормами законодавства, встановлено, що юридична особа, яка здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, повинна укласти з такими працівниками трудові договори.

41. З аналізу договору про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» та Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» вбачається, що відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується на власний ризик, за завданням Компанії, у відповідності з умовами цього договору, надати послуги, вказані в п. 2.1. цього договору на території України, а Компанія зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги; відповідно до п. 4.1. договору за надання послуг Виконавець отримує винагороду, конкретний розмір якої вказується Виконавцем в Акті про надані послуги, який підписується сторонами, відповідно до результатів послуг, наданих Виконавцем у звітному періоді; відповідно до п. 4.2. договору розмір винагороди визначається за об`єм наданих Виконавцем послуг та встановлюється на рівні 1 долар за 1 годину надання послуг; відповідно до п. 5.1 договору здача-приймання наданих послуг за цим договором здійснюється Сторонами за Актом про надані послуги.

Пунктом 2.1 цього договору також визначено, що надання послуг полягає у прийомі та адмініструванні вхідних викликів; здійсненні та адмініструванні вихідних викликів, веденні та складанні звітності в роботі телеконсультантів.

42. Наведені умови договору про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу не відповідають ознакам, що притаманні трудовому договору, зокрема з наведених вище норм законодавства, трудовим договором не встановлюється жодних обсягів роботи, не встановлюються жодні акти прийому-передачі, не встановлюється оплата за конкретно виконану роботу, натомість трудовим договором встановлюються вимоги до працівників, зокрема щодо освіти, досвіду, кваліфікації, певних навичок чи умінь, так як робота за трудовим договором передбачається з визначення однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, тобто трудової функції в діяльності підприємства, проте укладеним договором про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу персоналу жодних вимог до фізичних осіб не встановлено.

43. Натомість Верховний Суд зазначає, що в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не проаналізовано та не досліджено умови договору, не встановлено наявність трудових договорів між Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» та фізичними особами, а також наявність належним чином оформлених наказів Компанії «Екселленд Холдінгс ЛТД» про прийняття на роботу, або інших документів, що підтверджують чи спростовують те, що фізичні особи, які за договором надання послуг по аутсорсингу та аутстафінгу персоналу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Еколл» перебували у трудових відносинах з Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД».

Крім того, суди не з`ясували того, за якою адресою мали надаватися послуги означеними особами за договором про надання послуг аутсорсингу та аутстаффінгу.

44. Своєю чергою, відповідно до наведених вище норм законодавства, ключовим питанням для правильного вирішення спору в цій частині є встановлення саме факту перебування у трудових відносинах фізичних осіб з Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД». Це є визначальною ознакою для вирішення того, чи дійсно відбулось допущення Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» фізичних осіб до роботи без укладання трудового договору.

45. Також суди попередніх інстанцій взагалі не звернули уваги на те, що в Акті про порушення, приписі та у постанові про накладення штрафу зазначено неоформленого працівника ОСОБА_19 , тоді як у додатку №1 до договору про надання послуг по аутсорсингу та аутстафінгу персоналу від 22.10.2018 зазначено таку особу як ОСОБА_43 .

Крім того, суди не звернули увагу, що в Акті про порушення, приписі та у постанові про накладення штрафу зазначено неоформленого працівника ОСОБА_44 , тоді як у запереченнях на Акт інспекційного відвідування позивач зазначав, що така особа взагалі не відома позивачу і жодних відносин з ОСОБА_44 не встановлювалося.

46. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених вище обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які частково не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у ч. 3 ст. 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

47. Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

48. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.

50. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині протиправності застосування штрафних санкцій, відносно фізичних осіб, які надавали послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» за укладеними цивільно-правовими договорами, однак зазначає про необхідність доз`ясування обставин щодо правомірності застосування штрафних санкцій до фізичних осіб, які надавали послуги позивачу на підставі укладеного з Компанією «Екселленд Холдінгс ЛТД» договору надання послуг по аутсорсингу та аутстафінгу персоналу.

51. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

52. Відповідно до ч. 5 ст. 352 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 352, 353 КАС України, Верховий Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №640/1099/19 - скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2019 у справі №640/1099/19 - залишити в силі в частині визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Рівненській області про усунення порушень №РВ544/951/АВ/П від 17.12.2018 в частині необхідності укласти Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколл» трудові договори з ОСОБА_23 , ОСОБА_24, ОСОБА_25 ., ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та постанови Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу №РВ544/951/000537/ТД-ФС від 20.12.2018 в розмірі 1 898 730 грн, в іншій частині - відправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний

Суддя О.П. Стародуб