ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 815/2654/18

адміністративне провадження № К/9901/9011/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-ПЛЮС+" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним наказу від 22 травня 2018 року за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-ПЛЮС+" на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Юхтенко Л. Р. від 9 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лук'янчук О. В., Бітова А. І., Ступакової І. Г. від 26 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-ПЛЮС+" (далі - ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+", позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК Одеської МР, відповідач 1), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 01-13/123 Управління ДАБК Одеської МР від 22 травня 2018 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року;

- зобов'язати поновити запис про реєстрацію декларації № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Позов обґрунтовано тим, що наказ № 01-13/123 від 22 травня 2018 року, виданий Управлінням ДАБК Одеської МР, про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем наведено недостовірні відомості в декларації про початок виконання будівельних робі, що є підставою для її скасування. Також з урахуванням вимог підпункту 5 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" суди дійшли до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 01-13/123 ДАБК від 22 травня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року позивачем 11 вересня 2014 року було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху та квартири № 20 під апартаменти за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168 до експлуатації, на підставі якої зареєстровано право власності на реконструйований об'єкт. У зв'язку з цим скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано не застосували у спірних правовідносинах статтю 144 Конституції України стосовно того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасувати власні рішення індивідуального характеру, які вичерпали свою дію та були реалізовані.

16 червня 2019 року від ТОВ "ТЕМП ПЛЮС+" надійшли уточнення до касаційної скарги, в яких скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 143 Конституції України, статей 16, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та дійшли до помилкового висновку про наявність у ДАБК Одеської МР повноважень приймати рішення про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована іншим органом - Інспекцією ДАБК в Одеській області.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+" не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу до суду подано 20 березня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/2654/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+".

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу № 815/2654/18 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 9 лютого 2021 року. У подальшому у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи перенесено на 9 березня 2021 року.

Зважаючи на повторну неявку сторін та надходження клопотання від представника скаржника, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+" зареєстровано як юридична особа з 25 вересня 2007 року, номер запису до ЄДР 1 556 136 0000 029324, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ "ТЕМП ПЛЮС+" подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21 травня 2012 року з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху та квартири № 20 під апартаменти за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168, категорія складності - ІІ, код об'єкта 1110.

Зазначена декларація була зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 22 травня 2012 року за № ОД 08212080240.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) на підставі звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ( № 01-6/272-ПР від 22 квітня 2018 року), листа Одеської місцевої прокуратури № 4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видало наказ № 01-13/102ДАБК від 7 травня 2018 року "Про проведення позапланової перевірки на об'єкті: нежитлові приміщення апартаменти за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168".

На підставі цього наказу та направлення на перевірку від 7 травня 2018 року № 000540 був проведений позаплановий захід за вказаною адресою.

За результатами проведення позапланово заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт у період з 7 травня 2018 року по 11 травня 2018 року складено акт № 000540.

Під час здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168 (готель "GAUDI") будівельні роботи не ведуться та фактично завершені, об'єкт експлуатується за призначенням.

Під час проведення перевірки ТОВ "ТЕМП ПЛЮС+" не були надані документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою.

Окрім того, в наданій декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 008212080240 від 22 травня 2012 року з реконструкції нежитлових приміщень 1-го поверху та квартири № 20 під апартаменти за адресою: м. Одеса, Суворовський район, Миколаївська дорога, 168 в частині інформації про земельну ділянку у розділі - документ, що посвічує право замовника на земельну ділянку, зазначено: договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартира № 20 від 30 грудня 2010 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежиле приміщення 1-го поверху (колишня котельня) від 30 грудня 2003 року; свідоцтво про право власності нерухомого майна - магазин кафетерій від 1 жовтня 2001 року, при цьому замовником будівництва не зазначено фактичний документ (договір оренди землі або державний акт на землю) на земельну ділянку з зазначенням кадастрового номеру.

За результатами перевірки, оформленими відповідним актом, та на підставі доповідної записки від 14 травня 2018 року № 01-6/272-ПР, 22 травня 2018 року Управлінням ДАБК Одеської міської ради прийнято наказ "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року" № 01-13/123ДАБК.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Управління ДАБК Одеської МР та ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частиною сьомою цієї ж статті передбачено підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, віднесено: встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).

В свою чергу, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у тому числі, у зв'язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 1 жовтня 2019 року у справі № 826/9967/18.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина 5 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (частина 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, одним із доводів касаційної скарги є те, що суди попередніх інстанцій, застосувавши у спірних правовідносинах положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", необґрунтовано не врахували статтю 144 Конституції України як норму прямої дії стосовно того, що органи місцевого самоврядування не можуть скасувати власні рішення індивідуального характеру, які вичерпали свою дію та були реалізовані.

Причому аналогічні доводи стосовно неврахування положень статті 144 Конституції України суб'єктом владних повноважень під час прийняття оскаржуваного рішення наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як зазначено в абзаці п'ятому пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Водночас суди попередніх інстанцій, вказавши на наявність в Управління ДАБК Одеської МР підстави для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року, не надали належної правової оцінки доводам ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+", наведеним в адміністративному позові та апеляційній скарзі, щодо незастосування відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу положень статті 144 Конституції України.

Крім того, колегія суддів враховує, що наявність правових підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року судами попередніх інстанцій визначено на підставі фактичних обставин, що були встановлені судовим рішенням у справі № 815/6312/14. Зокрема, з огляду на встановлені у цій справі обставини справи, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, дійшли висновку про те, що будівництво об'єкта за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168, здійснювалось на земельній ділянці, право власності або користування на яку у позивача відсутнє.

Водночас постановою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 815/6312/14 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином, фактичні обставини справи, встановлені у справі № 815/6312/14, не можуть застосовуватися як преюдиційні, а тому у силу вимог статей 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України такі обставини мають бути встановлені судами у справі, що розглядається, на підставі зібраних та досліджених доказів.

Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, в декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 008212080240 від 22 травня 2012 року в частині інформації про земельну ділянку у розділі вказано документ, що посвічує право замовника на земельну ділянку: договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартира № 20 від 30 грудня 2010 року; договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежиле приміщення 1-го поверху (колишня котельня) від 30 грудня 2003 року; свідоцтво про право власності нерухомого майна - магазин кафетерій від 1 жовтня 2001 року.

У зв'язку з тим, що замовником будівництва у вказаній декларації про початок виконання будівельних робіт не зазначено документ (договір оренди землі або державний акт на землю) на земельну ділянку із зазначенням кадастрового номеру, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на земельну ділянку під реконструйованим приміщенням. Суди попередніх інстанцій погодились з такими висновками відповідача, не перевіривши наявність відповідного права у позивача.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що набуття права власності на об'єкти нерухомого майна позивачем здійснювалось протягом тривалого часу - з 1 жовтня 2001 року по 30 грудня 2010 року. При цьому редакція статті 377 Цивільного кодексу України (ЦК України), яка визначає порядок набуття права на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, зазнавала змін.

Зокрема, відповідно до статті 377 ЦК України у редакції, що діяла з 16 січня 2003 року до 5 листопада 2009 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

При цьому у редакції, що діє з 5 листопада 2009 року, стаття 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Отже, з метою з'ясування наявності/відсутності у позивача права на земельну ділянку, на якій розміщено реконструйований об'єкт нерухомого майна, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи відбувся перехід права на відповідну земельну ділянку разом з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна з урахуванням відповідної редакції статті 377 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу не досліджено безпосередньо договори купівлі-продажу квартири № 20 від 30 грудня 2010 року, нежитлового приміщення 1-го поверху (колишня котельня) від 30 грудня 2003 року, а також свідоцтво про право власності на магазин кафетерій від 1 жовтня 2001 року, не перевірено, чи зазначено у цих договорах про перехід права на земельну ділянку, та з урахуванням відповідної редакції статті 377 ЦК України не встановлено наявності/відсутності у позивача права на земельну ділянку, на якій розміщено реконструйований об'єкт.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування частини 3 статті 2 КАС України під час встановлення фактичних обставин справи міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 26 травня 2020 року у справі № 750/11932/16-а.

Стосовно доводів представника ТОВ "ТЕМП_ПЛЮС+" про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 143 Конституції України, статей 16, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки, на думку скаржника, Управління ДАБК Одеської МР не мало повноважень щодо винесення оскаржуваного наказу про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт з огляду на те, що цей орган не здійснював реєстрацію даної декларації, колегія суддів зазначає наступне.

На час проведення перевірки та винесення оскаржуваного наказу Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17 січня 2017 року № 1817-VIII внесені зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: пункт 7 частини першої статті 7 викладений в такій редакції, яка передбачає, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів:

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17 січня 2017 року № 1817-VIII виконавчі органи міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, які на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17 січня 2017 року № 1817-VIII здійснюють повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо об'єктів І, ІІ, ІІІ, IV категорій складності, продовжують здійснювати надані повноваження щодо об'єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності).

Згідно з пунктом 2.2 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21 березня 2018 року, Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: надає, отримує документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; подає Держархбудінспекції інформацію, необхідну для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документі; здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів, розташованих у межах м. Одеси.

Таким чином, Управлінню ДАБК Одеської МР належать повноваження щодо проведення перевірки та вжиття відповідних заходів щодо скасування раніше проведених реєстрацій декларацій про початок виконання будівельних робіт, а тому висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є правильними.

Водночас, суди попередніх інстанцій, обмежившись застосовуванням до спірних правовідносин положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка дає право органу ДАБІ України за наявності встановлених підстав приймати рішення про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, не перевірили та не надали належної оцінки доводам скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 144 Конституції України

Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили безпосередньо договори купівлі-продажу квартири № 20 від 30 грудня 2010 року, нежитлового приміщення 1-го поверху (колишня котельня) від 30 грудня 2003 року, свідоцтво про право власності на магазин кафетерій від 1 жовтня 2001 року, та не встановили на цій підставі наявності/відсутності у позивача права на земельну ділянку, на якій розміщено реконструйований об'єкт.

Тільки встановивши зазначені обставини, можна надати правову оцінку правомірності оскаржуваного наказу № 01-13/123 Управління ДАБК Одеської МР від 22 травня 2018 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212080240 від 22 травня 2012 року.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ТОВ "ТЕМП-ПЛЮС+" слід задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляд суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати відповідь на кожний аргумент позивача та відповідача. У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-ПЛЮС+" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-ПЛЮС+" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання недійсним наказу від 22 травня 2018 року направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін