Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №806/2776/16

адміністративне провадження №К/9901/30180/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 у складі судді Токаревої М.С. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 у складі колегії суддів: Іваненко Т.В. (головуючого), Кузьменко Л.В., Франовської К.С. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Позивач оскаржив в касаційному порядку вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аргументами на обгрунтування вимог скарги зазначає, що судами неправильно застосовано норми процесуального права, а саме - статті 99, 100 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, суд зазначає про таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.06.2016 атестаційною комісією №8 Головного управління Національної поліції в Житомирській області було прийнято рішення (висновок) про те, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 04.07.2016 року №142 о/с "По особовому складу" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 було звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність).

15.06.2016 позивач ознайомився з рішенням атестаційної комісії №8 ГУНП в Житомирській області, що підтверджується його особистим підписом, а 11.07.2016 - з наказом про звільнення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/1375/16 від 05.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування наказу ГУНП в Житомирській області та поновлення на службі відмовлено з підстав не оскарження результатів атестації.

16.12.2016 ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом та просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення (протокол) атестаційної комісії від 07.06.2016 та наказ ГУ НПУ в Житомирській області від 04.07.2016.

Залишаючи без розгляду позовну заяву суди вказали на факт обізнаності позивача про існування наказу про звільнення з посади та спірних судових рішень ще у липні 2016, тому звертаючись до суду із новим позовом у грудні 2016 позивач пропустив встановлений законом місячний строк. Натомість, обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права при зверненні до суду з позовом у справі №806/1375/16, а також некваліфікована допомога адвоката, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини 3 статті 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судами вірно враховано, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 99 КАС України, та становили об'єктивно непереборні обставин, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, вірно встановив, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Відтак, аргументи позивача про неправильно застосовані судами попередніх інстанцій норми процесуального права відхиляються.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Атестаційної комісії №8 Головного Управління Національної поліції в Житомирській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону №4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду