Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2019 року у справі №127/12394/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа № 127/12394/17

провадження № К/9901/18028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М. І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Вінницький обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області у складі колегії суддів: Романюк Л.Ф., Бар'яка А.С., Венгрин О.О. від 6 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Граб Л.С., Білої Л.М., Гончарука В.М. від 25 жовтня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Вінницький обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25 листопада 2016 року № 108;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як інваліду війни 2 групи, одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням складових грошового забезпечення, визначених статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час встановлення позивачу інвалідності під час первинного огляду не існувало правової норми щодо призначення одноразової грошової допомоги. При цьому, суди вказали і на те, що згідно пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 листопада 1989 року ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас.

Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК № 019664, станом на вересень 2001 року ОСОБА_2. встановлено ІІІ групу інвалідності.

У послідуючому, згідно довідки МСЕК № 027833 від 27 серпня 2002 року ОСОБА_2. встановлено ІІ групу інвалідності.

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25 листопада 2016 року, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оскільки особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлено до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не дослідили на яке коло осіб поширюються положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 poкy № 488 «Про умови державного обов'язковою соціального страхування військовослужбовців, військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум», і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

Зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби станом на час звернення підпадала не під дію постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 «Про умови державного обов'язковою соціального страхування військовослужбовців, військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум», а регулювалася постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 рік № 499, якою затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі(смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до абзацу 7 підпункту 4 пункту 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні)та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів)осіб» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, що в разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня.2008 року, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги як такий, що отримав захворювання, що мало місце під час проходження військової служби.

8. Міністерством оборони України подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

9. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року Вінницьким обласним військовим комісаріатом не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

11. Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

13. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

14. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

16. Другу групу інвалідності позивачу вперше було встановлено у серпні 2002 року, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

17. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності вперше) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

18. Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

19. Отже, позивач у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488.

20. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

21. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 9 листопада 2018 року у справі № 759/5707/16-а.

22. В той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов'язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

23. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. «Обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

24. Разом з тим, періодичне підтвердження раніше встановленої групи інвалідності або відсотка втрати працездатності не є обставиною, яка спричиняє виникнення у військовослужбовця нових прав у сфері соціального захисту, якщо про це прямо не вказано у законодавстві, що регулює ці правовідносини.

25. Таким чином, встановивши, що позивачу ІІ групу інвалідності встановлено у серпні 2002 року, після чого не виникло обставин, з якими Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язує право на отримання одноразової грошової допомоги (встановлення більшого відсотка втрати працездатності, встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі), суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи на умовах Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час підтвердження другої групи інвалідності при повторному огляді) та Порядків № 499 та №975.

26. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 7 лютого 2019 року у справі №127/12061/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М. І. Гриців