Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №814/3398/14

адміністративне провадження №К/9901/26663/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській областіна постановуМиколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року (суддя Г.В. Лебедєва)та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: І.Г. Ступакова, А.І. Бітов, М.М. Милосердний)у справі№ 814/3398/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Альтернатива»доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Альтернатива» (далі - ТОВ «Енерго Альтернатива») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступником, якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) від 29 жовтня 2014 року №0019961501, №0019971501.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірним контрагентом підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29 жовтня 2014 року №0019961501, №0019971501.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енерго Альтернатива» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року в сумі 133370 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 39093 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року, згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт №817/14-03-15-01/38246768 від 17 жовтня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ «Енерго Альтернатива» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2014 року на 12948 грн.; на порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200, п.201.6 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України, ТОВ «Енерго Альтернатива» завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2014 року на загальну суму 12948 грн., за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму 26145 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по постачальникам товарів (робіт, послуг) на дату підписання акту перевірки.

На підставі акта перевірки №817/14-03-15-01/38246768 від 17 жовтня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2014 року:

№0019971501, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 12948 грн.

№0019961501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з яких: сума завищення бюджетного відшкодування - 12948 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 6474 грн.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій ТОВ «Енерго Альтернатива» з ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» при виконанні договору поставки дизпалива №64 від 27 травня 2013 року, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковою накладною №РП-0000457 від 16 серпня 2013 року та податковою накладною №64 від 13 серпня 2013 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №2 від 16 серпня 2013 року, платіжним дорученням №63 від 23 серпня 2014 року, а також інвентарною карткою об'єкта основних засобів у складі нематеріальних активів та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за серпень 2013 року, яка підтверджує знаходження на балансі позивача резервуару для зберігання ПММ

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентом договору, цілком обґрунтовано також врахували те, що отриманий товар від контрагента позивачем використано у своїй господарській діяльності з метою подальшої реалізації для отримання прибутку, на підтвердження чого, позивачем надано наступні документи: видаткові накладні, договір поставки товару № 1908 Д від 19 серпня 2013 року, товарно-транспортну накладну.

Також, судами об'єктивно взято до уваги, що ТОВ «Енерго Альтернатива» в підтвердження отриманих транспортних послуг було надано договір організації транспортних послуг №19/08 від 19 серпня 2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д/н НОМЕР_1 (причіп-цистерна Е); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д/н НОМЕР_2 (вантажний-паливоцистерна); ліцензійну картку ОСОБА_6 на внутрішнє перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; ліцензію Міністерства транспорту за зв'язку України, видану ОСОБА_6 на внутрішнє перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; свідоцтво про повірку автоцистерни НОМЕР_3 та НОМЕР_2.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на акті перевірки контрагента позивача та кримінальної справи щодо створення фіктивного підприємства ТОВ «Сапфір і К», який є контрагент контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судами попередніх інстанцій об'єктивно враховано, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

При цьому цілком об'єктивно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, зокрема товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №2 від 16 серпня 2013 року за своєю формою та змістом не суперечить вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду