Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №808/9149/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №808/9149/15

адміністративне провадження №К/9901/9778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 808/9149/15 за позовом ОСОБА_2 до військової частини А1978 польова пошта В0105 МО України, про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення грошових коштів провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Щербака А.А., суддів: Дурасової Ю.В. Баранник Н.П. від 12 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частин А1978 польова пошта В0105 МО України (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. Визнати протиправними та скасувати наказ №1356 від 21.08.2015 року про результати службового розслідування та покарання винних.

1.2. Визнати протиправними та скасувати наказ №1498 від 17.09.2015 року про результати службового розслідування та покарання винних.

1.3. Стягнути з відповідача на корись позивача належне йому грошове забезпечення за період з 04.08.2014 року по 16.09.2015 року і невиплачені суми грошового забезпечення за період з 14.08.2014 по 25.09.2015 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не було допущено порушення, стосовно якого було проведено службове розслідування та за яке йому оголошено сувору догану, оскільки позивач рапортував командуванню частини про наявність сімейних обставин, що унеможливлюють його перебування на службі. З цього слідує, що і призупинення виплати та невиплата грошового забезпечення є безпідставним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 28 липня 2016 року Запорізький окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини А-1978 - польова пошта В 0105 МО України про визнання протиправними і скасування наказів та стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем доведена правомірність вчинених дій, прийнятих рішень та здійснених розрахунків із позивачем, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 жовтня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

5.2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частин А1978 польова пошта В0105 МО України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів - скасувати в частині відмовлення в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту 6 Наказу ТВО командира військової частини ПП В0105 від 17.09.2015 року №1498 «Про результати службового розслідування». Позов в цій частині задовольнити.

5.3. Визнати протиправним та скасувати пункт 6 Наказу ТВО командира військової частини ПП В0105 від 17.09.2015 року №1498 «Про результати службового розслідування».

5.4. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частин А1978 польова пошта В0105 МО України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що при проведенні службового розслідування не було враховано акт обстеження сімейно-майнового стану військовозобовязаного призваного під час мобілізації рядового ОСОБА_2, складений комісією Запорізького об'єднаного військового комісаріату 17.08.2015 року, який було направлено до військової частині. Акт також містить висновок військового комісару Запорізького ОМВК про можливість звільнення рядового ОСОБА_2 за сімейними обставинами. Також не було враховано при службовому розслідуванні рапорти, які позивач направляв до військової частини починаючи з 27.07.2015 року, в яких він повідомляв про сімейні обставини.

Колегія суддів також вказала, що відповідачем не було взято до уваги те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Зазначене не було враховано відповідачем при прийнятті п. 6 Наказу ТВО командира військової частини ПП В0105 від 17.09.2015 року №1498 «Про результати службового розслідування», та необґрунтовано оголошено сувору догану позивачу. Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував, оскаржена постанова підлягає скасуванню в частині відмовлення в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту 6 Наказу ТВО командира військової частини ПП В0105 від 17.09.2015 року №1498 «Про результати службового розслідування».

Щодо невиплачені суми грошового забезпечення за період з 14.08.2014 року по 25.09.2015 року. Позивач в судовому засідання пояснив, що заборгованість по грошовому забезпеченню була виплачена ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, на час розгляду апеляційної скарги заборгованість відсутня.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то колегія суддів зазначає, що норми КзПП України не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Таким чином, в цій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено було правомірно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 16 грудня 2016 року ОСОБА_2 (касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить:

8.1. Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 808/9149/15, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

9. У запереченні на касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року відповідач просить:

9.1. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

11.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Наказу командира військової частини А1978 №178 від 14.08.2014 року, ОСОБА_2, дійсно був призваний за мобілізаційним планом до в/ч А1978 та призначений на посаду далекомірника 1 протитанкової артилерійській батареї з 14.08.2014 року.

13. 04.08.2015 року солдат ОСОБА_2 залишив військову частину, про що свідчить рапорт старшого прапорщика ОСОБА_3 від 04.08.2015 року.

14. По факту відсутності на службі військовослужбовця призваного по мобілізації: солдата ОСОБА_2 наказом командира в/ч пп В0105 № 1260 від 04.08.2015 року було призначене службове розслідування.

15. В ході проведення службового розслідування було виявлено, що ОСОБА_2 включно до 16.08. 2015 року не з'явився до військової частини, чим порушив вимоги ст.ст. 11,12.16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Своїми діями скоїв діяння в яких вбачаються ознаки злочину передбаченого частиною 4 статті 407 КК України, а саме: «Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особового періоду...».

16. Свою відсутність на службі ОСОБА_2 пояснює необхідністю догляду за неповнолітньою дитиною, але для вирішення питання до військової частини не з'явився, відповідні документи не надав.

17. На виконання глави XXXIV ст.34.4 Наказу МО України №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 року (зі змінами) ОСОБА_2 призупинено виплату грошового забезпечення з дня його відсутності 04.08.2015р. (Наказ командира військової частини пп В0105 № 1356 від 21.08.2015р. про результати службового розслідування).

18. 16.09.2015 року ОСОБА_2 повернувся до військової частини.

19. Наказом командира військової частини пп В0105 № 1498 від 17.09.2015р. по факту повернення військовослужбовця було проведено службове розслідування.

20. Виплату грошового забезпеченім ОСОБА_2 поновлено з дня повернення, тобто з 16.09.2015 року.

21. 25.09.2016 року наказом командира військової частини пп В0105 №262 на підставі Указу Президента України від 12.06.2015 року № 328/2015 ОСОБА_2 звільнений з військової служби з виплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2015 рік, виплатою грошової премії у розмірі 125% в повному обсязі, виплатою грошової винагороди в розмірі 60% в повному обсязі, виплатою надбавки у розмірі 50% за виконання особливо важливих завдань в повному обсязі, виплатою грошової винагороди в розмірі 4% при звільненні.

22. Вважаючи рішення та дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

23. Конституція України від 28 червня 1996 року

23.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23.2. Стаття 65 покладає на кожного громадянина України обов'язок захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.

24. Закон України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 року

24.1. ст. 1 визначає особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

25. Указ Президента України «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 «Про часткову мобілізацію» від 12.06.2015 року № 328/2015

26. Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV

26.1. Стаття 1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

26.2. Стаття 4. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

27. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV

27.1. Стаття 3. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

27.2. Стаття 4. Повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України , законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

27.3. Стаття 5. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

27.4. Стаття 6. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

27.5. Стаття 11. Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

27.6. Стаття 12. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

27.7. Стаття 16. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

28. Наказ МО України №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 року

28.1. Глава XXXIV ст. 34.4. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

30. Щодо зупинення виплати грошового забезпечення з 04.08.2015 року по 16.09.2015 року. Позивачем не заперечується, що в період з 04.08.2015 року по 16.09.2015 року він доглядав малолітню дитину, службових обов'язків не виконував. Відповідно до пункту 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008 року, Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

31. Оскільки позивачем не було надано доказів того, що в період з 04.08.2015 року по 16.09.2015 року він залишив місце служби за дозволом командира, то виплата грошового забезпечення зупинена була правомірно, оскільки діючим законодавством передбачено зупинення виплати грошового забезпечення незалежно від причини залишення військові частини або місця служби.

32. Щодо наказу №1356 від 21.08.2015 року, колегія суддів апеляційної інстанції правильно дійшла висновку, що зазначений наказ скасуванню не підлягає, оскільки вказаним наказом правомірно було зупинено виплату позивачу грошового забезпечення з 04.08.2015 року.

33. Щодо наказу №1498 від 17.09.2015 року. Пунктом 6 вказаного наказу було оголошено сувору догану за порушення вимог статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на підставі статті 49 пункту «в» Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України солдату ОСОБА_2.

Наказ прийнято за результатами службового розслідування, затвердженими актом від 17.09.2015 року.

34. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що при проведенні службового розслідування не було враховано акт обстеження сімейно-майнового стану військовозобовязаного призваного під час мобілізації рядового ОСОБА_2, складений комісією Запорізького об'єднаного військового комісаріату 17.08.2015 року, який було направлено до військової частині.

Актом було встановлено, що позивач має на утриманні сина ІНФОРМАЦІЯ_1, одноособово виховує дитину без матері. Акт також містить висновок військового комісару Запорізького ОМВК про можливість звільнення рядового ОСОБА_2 за сімейними обставинами.

35. Всупереч положенням Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 82 від 15.03.2004 року, зазначено враховано не було.

36. Колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що відповідачем не було взято до уваги те, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій. Зазначене не було враховано відповідачем при прийнятті п. 6 Наказу ТВО командира військової частини ПП В0105 від 17.09.2015 року №1498 «Про результати службового розслідування», та необґрунтовано оголошено сувору догану позивачу.

37. Щодо невиплаченої суми грошового забезпечення за період з 14.08.2014 року по 25.09.2015 року. Позивач в судовому засідання пояснив, що заборгованість по грошовому забезпеченню була виплачена ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, на час розгляду апеляційної скарги заборгованість відсутня.

38. Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, Суд зазначає, що норми КзПП України не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Таким чином, в цій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено було правомірно.

39. Отже, доводи скаржника щодо невірної оцінки обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими.

VI. ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВЕРХОВНОГО СУДУ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

41. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

43. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич