Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.01.2019 року у справі №607/548/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №607/548/17

адміністративне провадження №К/9901/16428/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 607/548/17

за позовом ОСОБА_2

до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року (у складі головуючого судді Братасюка В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Каралюса В.М., суддів Затолочного В.С., Маяковської З.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просила:

визнати дії відповідача в ході виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року в справі № 876/5180/16, які полягають у зміні базового місяця для розрахунку індексації пенсії при здійсненні її перерахунку та утриманні нарахованих та виплачених з 09 вересня 2015 року сум індексації пенсії в розмірі 184,10 грн. в місяць, нечинними та неправомірними;

зобов'язати відповідача повернути суму утриманої індексації з 09 вересня 2015 року та провести індексацію наростаючим підсумком за новим розміром пенсії перерахованої згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року встановивши базовий місяць для проведення індексації місяць виходу на пенсію.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем неправомірно при здійсненні перерахунку пенсії на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року про перерахунок пенсії з врахуванням включення до розрахунку розміру пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, суми індексації грошових доходів громадян, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які не були враховані при призначенні пенсії, змінений базовий місяць для нарахування індексації, яким став вересень 2015 року, оскільки та обставина, що збільшення розміру пенсії відбулося на підставі рішення суду не може бути підставою для зміни базового місяця для нарахування індексації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Тернопільського районного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо зміни з 09 вересня 2015 року базового місяця індексації пенсії ОСОБА_2 при здійсненні її перерахунку, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 876/5180/16. Зобов'язано Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 09 вересня 2015 року провести індексацію наростаючим підсумком за розміром пенсії ОСОБА_2, перерахованої згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 876/5180/16, встановивши базовий місяць для проведення індексації липень 2013 року, та повернути ОСОБА_2 з 09 вересня 2015 року суму утриманої індексації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, про протиправність дій відповідача щодо необґрунтованої зміни базового місяця нарахування індексації пенсії та безпідставного утримання в односторонньому порядку раніше нарахованих та отриманих сум індексацій за період з 09 вересня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 07 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/548/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 607/548/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 13 лютого 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 лютого 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 05 липня 2013 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2016 року у адміністративній справі № 607/2405/16-а, зобов'язано Тернопільське об'єднане управління пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року в розмірі 80% сум заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та індексації грошових доходів населення, за період з 01 липня 2011 року по 31 червня 2013 року згідно довідки Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради від 05 липня 2013 року № 14 «Про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням здійснених виплат.

19 жовтня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 червня 2016 року у справі № 607/2405/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не включення до складових заробітної плати, з якої нараховувалася пенсія ОСОБА_2, як державному службовцю, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням сум нарахованої індексації зарплати та зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% сум заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та індексації грошових доходів населення, за період з 01 липня 2011 року по 31 червня 2013 року згідно з довідкою Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради від 05 липня 2013 року №14 «Про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)», з урахуванням здійснених виплат, починаючи з 9 вересня 2015 року.

В ході виконання судового рішення відповідач перевизначив базовий місяць для проведення індексації пенсії, який було встановлено при призначенні позивачу пенсії як державному службовцю.

06 грудня 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком відповідно до підпункту 1 -1 пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі-Порядок №1078), врахувавши при цьому базовий місяць для призначення індексації липень 2013 року, діючі коефіцієнти інфляції та встановлений прожитковий мінімум доходів громадян для осіб, які втратили працездатність, а також про повернення невиплаченої суми індексації пенсії з урахуванням раніше здійснених виплат.

Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 12 грудня 2016 року № 652/П-11 відмовило позивачу у проведенні індексації пенсії посилаючись на те, що механізм проведення індексації визначений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Відповідно до пункту 5 Порядку в разі підвищення пенсії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів за цей місяць не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. В листопаді 2016 року на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 09 вересня 2015 року автоматизованим способом прописався місяць підвищення пенсії (базовий місяць) - вересень 2015 року та поглинувся фіксований розмір індексації. Відповідно до даного базового місяця пенсія не індексується.

Не погоджуючись із діями відповідача, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість, позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що механізм проведення індексації визначений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Відповідно до пункту 5 Порядку в разі підвищення пенсії місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів за цей місяць не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. В листопаді 2016 року на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії з 09 вересня 2015 року автоматизованим способом прописався місяць підвищення пенсії (базовий місяць) - вересень 2015року та поглинувся фіксований розмір індексації. Відповідно до даного базового місяця пенсія не індексується.

Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача в яких вона зазначає, що рішення суддів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими та просить залиши касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередній інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Базовим місяцем для індексації пенсії є місяць призначення (перерахунку) пенсії, а також в разі підвищення пенсії в розмірі, який би перевищував суму індексації за умови її проведення відповідно до Закону. Згідно статті 4 вказаного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення та величини індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Згідно пункту 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено (пункт10-1 Порядку).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Пенсії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку у разі підвищення розмірів пенсії, а також при зростанні грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться.

Виходячи зі змісту наведеної норми для проведення подальшої індексації з наступного за базовим місяцем здійснюється нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. При цьому, сума підвищення доходу має перевищувати суму індексації, що має нараховуватись у місяці зростання доходу.

Відтак, пунктом 5 зазначеного Порядку регулюються правовідносини у разі підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії.

Поряд з цим, збільшення пенсії позивача пов'язане з невірним її нарахуванням при призначенні пенсії у липні 2013 року, а відтак посилання відповідача в касаційній скарзі на правомірність зміни базового місяця на вересень 2015 року у зв'язку із перерахунком пенсії на підставі судового рішення є необґрунтованим, оскільки такий перерахунок здійснювався не в розумінні перерахунку пенсії у зв'язку з вимогами законодавства про черговий такий перерахунок, а судом було встановлено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії не всі складові заробітної плати були включені для її розрахунку, тому рішенням було зобов'язано здійснити перерахунок з урахуванням інших складових заробітної плати.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що виконання відповідачем судового рішення з підстав неправильного нарахування розміру пенсії не є підвищенням розміру пенсії апелянта у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", а місяць перерахунку пенсії позивача згідно судового рішення не може бути підставою для зміни базового місяця для проведення індексації пенсії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 576/1389/17.

Згідно пункту 10 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсій особам, які набули право на її призначення, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюється починаючи з місяця, в якому їх призначено. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації матеріального забезпечення безробітних здійснюється з місяця, в якому розпочата така виплата.

У зв'язку із цим Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли правильних висновків, що дії відповідача під час перерахунку пенсії позивачу за рішенням суду з підстав неправильного нарахуванням, внаслідок якого був змінений базовий місяць для нарахування на вересень 2015 року є неправомірними, оскільки суперечать нормам діючого законодавства.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко