Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №461/6737/17

адміністративне провадження №К/9901/29039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Бевзенка В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №461/6737/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03 листопада 2017 року (головуючий суддя - Юрків О.Р.,) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді - Довгополова О.М., суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.,)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_1».

2. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

3. Ухвала мотивована тим, що оскаржуваний наказ про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення був винесений 30.06.2017 року і в цей же день позивач ознайомився з документом, що підтверджується його підписом у тексті даного наказу. Оскільки питання накладення дисциплінарних стягнень на службовця є елементом поняття проходження публічної служби, то для оскарження даного наказу підлягає застосуванню місячний строк, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак позивач подав позовну заяву до суду лише 29.09.2017 року, тобто з порушенням строків, і не надав доказів існування поважних причин такого пропуску.

4. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 листопада 2017 року залишено без змін.

6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що даний спір відноситься до спорів про проходження публічної служби, а тому при обчисленні строків на звернення до суду слід застосовувати спеціальну норму частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а не частину 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка є загальною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про застосування до спірних правовідносин частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, є помилковим, оскільки частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлений спеціальний тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, який позивачем дотримано.

Іншими законами, зокрема, Законами України «Про державну службу» та «;Про службу в органах місцевого самоврядування» не встановлено спеціальних строків подання позову у справах, що виникають з проходження публічної служби.

Застосування до спору про оскарження дисциплінарного стягнення встановленого частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку підтверджується роз'ясненням Конституційного Суду України, наданим в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012.

Також касатор вважає, що оскарженою ухвалою порушено його право на доступ до правосуддя, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

9. Верховний Суд ухвалою від 06 березня 2018 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018.

10. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 30.06.2017 року № 138-кт «Про надання догани ОСОБА_1» позивачу було винесено догану та позбавлено преміальних виплат на 6 місяців. Як вбачається із наданої позивачем копії цього наказу, він ознайомився з наказом того ж дня, що підтверджується його особистим підписом із зазначенням дати.

14. Позовну заяву про оскарження цього наказу ОСОБА_1 подав до суду 29.09.2017 року.

15. Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день звернення із позовом, передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України або іншими законами.

16. Частиною 3 цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

17. Пунктом 15 частини 1 статті 3 цього КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 року передбачено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

18. Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді спеціаліста 1-ї категорії відділу реформування власності Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, тобто проходить службу в органі місцевого самоврядування.

19. Враховуючи зазначене, суди вірно вказали, що питання накладення на позивача дисциплінарного стягнення (оголошення догани) стосується правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому для оскарження спірного наказу підлягає застосуванню саме місячний строк, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

20. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 29.09.2017 року, тобто після закінчення вказаного строку, та не надав доказів існування поважних причин такого пропуску, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

21. Стосовно доводів касатора про те, що до спірних правовідносин слід застосувати норму частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, що підтверджується роз'ясненням Конституційного Суду України, наданим в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, колегія суддів зазначає наступне.

22. Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 стосується офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

При цьому, у резолютивній частині даного рішення Конституційний Суд роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

23. Разом з тим, у справі, яка розглядається, предметом позову є не стягнення середнього заробітку, а оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності під час проходження публічної служби, а тому в даному випадку посилання на роз'яснення, надані у вищезазначеному рішення Конституційного Суду України, є необґрунтованими.

24. При цьому, колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.

Дані обмеження встановлюються з метою дисциплінувати учасників по справі та не допущення зловживань своїми процесуальними правами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не було обмежено право позивача на доступ до правосуддя.

25. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального і процесуального права, а доводи касаційної інстанції не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

26. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

28. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

29. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 03 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 -залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

В.М. Бевзенко