Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.01.2021 року у справі №813/7565/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 813/7565/14

адміністративне провадження № К/9901/35919/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року (суддя Братичак У. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року (головуючий суддя Костів М. В., судді: Бруновська Н. В., Шавель Р. М. ) у справі №813/7565/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Бориславський завод "Рема" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бориславський завод "Рема" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2014 року №0002192201 та №0002202201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також, вказує на безпідставність висновків податкового органу щодо існування безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки на погашення зазначеної заборгованості були видані векселі. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
28.04.2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дрогобицької Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 року №0002192201 та №0002202201.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і дають підстави для висновку про реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, спростовують доводи відповідача про фіктивність господарських операцій.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої, ухвалою Вищого адміністративного суду України від
13.04.2016 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від
20.05.2014 року №0002202201 скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 року №0002202201.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності господарських операцій, які не підтверджується відповідними первинними документами. Посилається на недобросовісність контрагентів позивача, відсутність ресурсів. Зазначає, що відповідно до податкової інформації правочини, вчинені з контрагентами позивача, є нікчемними і правочини, вчинені цими підприємствами, є також нікчемними та угоди, укладені цими підприємствами із покупцями та постачальниками, не причиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Позивачем 21.07.2017 року надані заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідачем 16.08.2018 року подано до Верховного Суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю представника податкового органу.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Як вже зазначалось, за результатами нового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 року №0002202201, та в цій частині подано касаційну скаргу. Відтак касаційний перегляд справи здійснюється в частині, в якій задоволено позовні вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що
25.03.2014 року складено акт №247/22-01-09/14310460 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 року №0002202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 269 130 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 179 420 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 89 710 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон ЛТД" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 12.01.2012 року №2. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та подорожніми листами.

Між Приватним підприємством "Транс-Атлантіка Сервіс" та позивачем укладено договір поставки №06031. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Інструментальний центр" та позивачем укладеного договір поставки від 01.03.2011 року №ДУ-49. Виконання умов договору підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галтехпостач" та позивачем укладено контракт від 05.03.2012 року № 03/13. Виконання контракту підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами та платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством "Тріада" та товариством укладено договір постачання від 23.01.2012 року № 40. Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною та платіжним дорученням.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю та підприємством укладено договір поставки від 14.06.2012 року № 14/06. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортною накладною та платіжними дорученнями.

Судами також встановлено, що на підставі видаткових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Торг" було здійснено поставку товару на користь позивача, що підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПП "Спектр" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 09.01.2012 року № 69. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Між Приватним підприємством "СЦ-Сервіс-Центр Стрий" та позивачем укладено договір про надання послуг від 01.02.2012 року №0102/15. Виконання умов договору підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) СЦ-0000557 про утилізацію зношених гумових шин та платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКОМ-Сервіс" та товариством укладено договір поставки від 10.01.2012 року №37. Виконання договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною та платіжним дорученням.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Металелектромаш" на користь позивача на підставі видаткових накладних здійснено поставку товару. Поставка товару підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шоковіта" та підприємством було укладено договір поставки від 17.09.2012 року №17091. Виконання договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, посвідченням про відрядження та платіжними дорученнями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Альфа Плюс" на підставі видаткової накладної від
19.12.2012 року №РН-0002935 здійснено на користь позивача поставку товару, що підтверджується податковими накладними та платіжними дорученнями.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соломія-Текс" та позивачем укладено договір поставки від 04.01.2012 року №СТ-53/01-12. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. За поставку товару позивачем заборговано 1404 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перелічені бухгалтерські та первинні документи складені з дотриманням належної форми та змісту, не містять ознак дефектності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі-Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно посилань скаржника на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, Верховний Суд зазначає наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Судами попередніх інстанцій встановлено можливість перевезення підприємством товарно-матеріальних цінностей за спірними господарськими операціями автотранспортом, що є у його власності. Здійснення такого перевезення підтверджено на підставі подорожніх листів та відряджень водіїв.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року у справі №813/7565/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник