Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2021 року у справі №808/2547/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 808/2547/16

адміністративне провадження № К/9901/37952/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року (суддя: Стрельнікова Н. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (судді: Богданенко І. Ю., Уханенко С. А.,

Дадим Ю. М. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізьке будівельно-монтажне управління" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізьке будівельно-монтажне управління" (далі - ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізької області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р1" від 16.08.2016 №0000691405.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" та ТОВ "Тенер Союз", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення- без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" та ТОВ "Тенер Союз" діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані ґрунтуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у Заводському районі м.

Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Тенер Союз" та з питань формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) за липень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 27 липня 2016 року №573/08-25-14-011/38563726.

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту
200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань за взаємовідносинами з Представництвом "Конкорд Інжинірінг ГмбХ" за липень 2015 року на суму 1028297,80 грн; підпункту
14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ "Тенер Союз" за липень 2015 року на 976 883 грн.

16 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000691405, яким зменшено суму податкового зобов'язання в розмірі 1028298,00
грн та податкового кредиту в розмірі 976883 грн за платежем податок на додану вартість.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Пунктом 201.1 статті 201 ПК України термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій між ТОВ "Запорізьке будівельно-монтажне управління" та CONCORD ENGINEERING GMBH, Австрія, від імені якої діє Представництво "Конкорд Інжинірінг ГмбХ", було укладено договір підряду від 03 травня 2015 року №2065/0103, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з ремонту ДП-9 металургійного виробництва Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" відповідно до встановлених план-графіком виконання робіт у 2015 році переліку і строків, в обсязі, передбаченому договірною ціною, з використанням матеріалів замовника та/або підприємства.

Для належного виконання зобов'язань за вищеозначеним договором позивачем також було укладено договір підряду на будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи від 21 травня 2015 року №30/2015/4 з ТОВ "Тенер Союз".

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій та, відповідно, правомірності формування податкового кредиту/від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2015 року, позивачем як до перевірки, так і до суду були надані акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні, у тому числі щодо робіт виконаних субпідрядником ТОВ "Тенер Союз". Оплата за виконані роботи підтверджується банківськими виписками, журналом-ордером і відомостями по рахунку 3611.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Висновки ж податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються виключно на податковій інформації, з якої встановлено певні ознаки нереальності здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від
22.01.2009 (заява №3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Таким чином, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу податкового органу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Посилання скаржника на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань за укладеними ним договорам.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська