Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2021 року у справі №640/5081/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа №640/5081/17

адміністративне провадження №К/9901/43799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
07.11.2017 року (головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Подобайло З. Г., Григоров А. М. ) у справі №640/5081/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 22.11.2016 року №798/80700/16,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, платник податків) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил від
22.11.2016 року №798/80700/16.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за вимогами статті 485 Митного кодексу України передбачена відповідальність тільки з умисною формою вини (прямим умислом). Класифікуючи товар, позивач керувалась товаросупровідними документами і не знала, що зазначає невірний код товару, а отже в діях позивача відсутня вина, а отже і відсутній склад порушення митних правил. Вважає, що в даному випадку мав місце складний випадок класифікації товарів, а для накладення стягнення за помилку у класифікації товару необхідно встановити, що в процесі митного оформлення позивач подала недостовірні документи, недостовірну інформацію або приховала будь-яку інформацію. Таких фактів митним органом встановлено не було. А тому, підстав у відповідача для притягнення позивача до адміністративно відповідальності не було.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов'язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

За результатами апеляційного оскарження постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2017 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною і скасовано постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил від 22.11.2016 року №798/80700/16.

Рішення апеляційного суду вмотивовано тим, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД (який декларант вказав на основі наявних в нього товаросупровідних документів, не маючи можливості при декларуванні перевірити достовірність цих відомостей з фактично поставленим товаром), не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року та залишити в силі постанову Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2017 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що позивачем самостійно визначено класифікацію товару, яка не відповідає УКТЗЕД. Вважає, що позивач своїми діями заявив в митній декларації недостовірну інформацію, що істотно змінило опис товару та вплинуло на класифікацію товару згідно УКТЗЕД, визначення ставки ввізного мита у розмірі 0% та призвело до недобору митних платежів на суму 767,42 грн. відповідно до розрахунку по курсу Національного Банку України на день подання митної декларації до митного оформлення. Посилається на те, що декларант несе відповідальність за подання недостовірних відомостей у митній декларації. Зазначає, що декларантом на момент здійснення декларування товару не були відображені усі характеристики товару в описі товару, що призвело до неправильного визначення коду цих товарів згідно УКТЗЕД та до неправомірного зменшення митних платежів.

Позивачем 09.01.2018 року до Верховного Суду подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.10.2016 року позивачем, як митним брокером було подано до митного органу електронну митну декларацію на товари з зазначенням його коду згідно з УКТЗЕД. За поданою митною декларацією були встановлені порушення невірної класифікації товарів, що призвело до недобору митних платежів на загальну суму 767,42 грн. Зазначені дії позивача митним органом були кваліфіковані за статтею 485 Митного кодексу України, а саме заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення її розміру неправдивих відомостей, щодо визначення коду товару згідно УКТЗЕД.

Митним органом 22.11.2016 року була прийнята постанова в справі про порушення митних правил №798/80700/16 відносно позивача за статтею 485 Митного кодексу України, якою позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 2302,26 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.10.2016 року до митного поста "Харків-центральний" Харківської митниці ДФС позивач як митний брокер (декларант) Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко Трейд" подала для митного оформлення електронну декларацію №807100000/2016/039247 в режимі "ІМ 40 АА" на товар №13 "дріт з корозійностійкої (нержавіючої) сталі, з масовою часткою нікелю 2,5% або більше КУВФ. 405221.410.289 (Дріт МТС 0,630 ПР в ізоляції ниткою) - 1000 м. Дріт в ізоляції кремнеземної ниткою". Країна виробництва: RU.

Код УКТЗЕД 72230001900, ставка мита 0%, а також товар №17: "Вироби міді: КУВФ
741582.430.1408 (контакт) - 12000 шт. Контакт з латуні марки Л63 (смуга ДПРНО
0.8*40 НД Л63) для виготовлення КВП і А. Марка: Л63". Країна виробництва: RU. Код УКТЗЕД 7419999000, ставка мита 0%.

Даний товар надійшов на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Овен" з республіки Білорусь за контрактом від 01.03.2016 року №01/03/16.

Митниця рішенням про визначення коду товару від 26.09.2016 року №КТ-807000013-0373-2016 змінила найменування та код товару №13 та №17. Зокрема для товару №13 вказано опис: "Проводи ізольовані на напругу до 1000В. Дріт МТН 0,630ПР в ізоляції кремнеземною ниткою. Термостійкий дріт для приєднання приладів". Код УКТЗЕД 8544499500, ставка мита 7%. Для товару №17: "Частини з'єднувача електричного: контакт КУВФ 741582.430.14.08.Матеріал - латунь, механічно оброблений", код згідно УКТЗЕД 8538909900, ставка мита - 4%.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з товаросупровідними документами на задекларований товар, а саме: інвойсу, електронного інвойсу та декларації країни - відправлення (експортної декларації), подання яких відображено у графі 44 товарна категорія задекларованого товару відповідає категорії, вказаній позивачем.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що для митного оформлення імпортованого товару декларант надав митному органу належні товаросупровідні документи, необхідні як для ідентифікації самого товару, так для підтвердження заявленої митної вартості.

Задекларовані позивачем відомості щодо ввезеного товару узгоджувалися з відомостями про цей товар, які зазначено у товаросупровідних документах.

Апеляційним судом встановлено, що в протоколі про порушення митних правил від
20.10.2016 року за №798/80700/16 та в постанові у справі про порушення митних правил від 22.11.2016 року №798/80700/16 контролюючим органом не зазначено про встановлення недостовірності або невідповідності даних, наданих декларантом, їх невідповідності первинним документам або надання позивачем неповного переліку документів.

Статтею 466 Митного кодексу України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені Статтею 466 Митного кодексу України та іншими законами України.

Додержання органами доходів і зборів вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини 1 статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Згідно з частиною 1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до частиною 1 статті 467 Митного кодексу України розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже, митниця наділена повноваженнями щодо розгляду справи про порушення митних правил у певних випадках, зокрема, і у випадку наявності порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України встановлено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України чи іншими законами України, і за які Частиною 1 статті 458 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність.

Вимоги статті 489 Митного кодексу України визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 510 Митного кодексу України посадова особа органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

Відповідно до статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 Митного кодексу України, полягає у невірному зазначенні позивачем в поданій в митній декларації коду товару згідно УКТЗЕД.

Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

За правилами частини 7 статті 257 Митного кодексу України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог частини 7 статті 257 Митного кодексу України та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 8 статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених частини 8 статті 257 Митного кодексу України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі у вигляді кодів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України.

Митний тариф України регулюється Законом України "Про Митний тариф України" від
19.09.2013 року №584-VІІ з врахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними і класифікації.

Відповідно до приписів правила 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД: для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до правил.

Пунктом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачені правила, за якими здійснюється класифікація товарів в УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Пунктом 3 (а) цих Основних правил визначений порядок класифікації товару у разі коли товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій.

Пунктом 4 Основних правил передбачено, що товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до частини 4 статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Статті 485 Митного кодексу України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, -

Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Тобто сам по собі факт невірного зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД не становить склад правопорушення згідно з статтею 485 Митного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №640/5082/17.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 статті 69 Митного кодексу України, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Наведені положення Митного кодексу України передбачають, що контрольну функцію стосовно вірності визначення декларантом коду товару за УКТЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТЗЕД.

Враховуючи встановлення апеляційним судом відсутності обґрунтованих доказів в підтвердження у даній справі умислу позивача на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість спірної постанови митного органу.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року у справі №640/5081/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник