Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2018 року у справі №804/14205/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №804/14205/15

адміністративне провадження №К/9901/26607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Сидоренка Д.В. від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів Баранник Н.П., Суховарова А.В. від 18 травня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Барилит Плюс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень, просило: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 28 травня 2015 року №18173/13/04-62-1803-28, яким податкову декларацію Товариства з податку на прибуток підприємства за 2014 рік не визнано податковою звітністю; 2) визнати податкову декларацію Товариства з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання Інспекцією, тобто 25 травня 2015 року; 3) зобов'язати Інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства.

В обґрунтування позову зазначало, що засобами поштового зв'язку Товариством до контролюючого органу направлено податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, яка була оформлена належним чином та містила всі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а тому вважає, що підстав для невизнання поданої декларації податковою звітністю не було.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду складі від 18 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Інспекції від 28 травня 2015 року №18173/10/0462-1803-28, яким податкову декларацію Товариства з податку на прибуток підприємства за 2014 рік не визнано податковою звітністю. Визнано податкову декларацію Товариства з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання Інспекцією, тобто 25 травня 2015 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації в частині невірного зазначення місцезнаходження Товариства, в частині зазначення обов'язкового реквізиту - найменування контролюючого органу та в частині зазначення ініціалів, прізвища посадових осіб платника податків, не перешкоджають ідентифікації платника податків, податкового органу, до якого декларація подана та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у поданій позивачем податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік не дотримано положення пункту 48.3 статті 48 ПК України, оскільки не вірно заповнено такі реквізити як: 1) місцезнаходження підприємства, так як відсутні дані країни та адміністративного району, 2) найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, оскільки в обов'язковому полі зазначено - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС; 3) спірна декларація не містить інформацію саме про ініціали та прізвища посадових осіб платника податків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що засобами поштового зв'язку ТОВ «Барилит Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області направлена податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Листом №18173/10/07621803-28 від 28 травня 2015 року «Про надання податкової звітності» контролюючим органом повідомлено Товариство, що податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік не вважається податковою звітністю, оскільки оформлена з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України, а саме: 1) невірно вказано місцезнаходження підприємства: відсутні дані країни та адміністративного району; 2) обов'язковий реквізит - найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, містить недостовірну інформацію, оскільки в полі «декларація подається до» зазначено: «ДПІ у Бабушкінському р-ні м.Дніпропетровська ГУ Головного управління ДФС»; 3) декларація містить не ініціали, прізвища, визначені в абзаці 7 цього пункту, посадових осіб платника податків, а прізвища, ім'я та по-батькові.

Вважаючи дії щодо неприйняття податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). податкова декларація повинна містити такий обов'язковий реквізит як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений статтею 49 ПК України, у відповідності до пункту 49.8 якої прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не передбачених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У відповідності до пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що зазначена у рядку 6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік податкова адреса (місцезнаходження) Товариства (152-ї Дивізії, буд. 3, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49033) повністю відповідає адресі Товариства, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, докази чого наявні в матеріалах справи.

Крім іншого касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платником податку при заповненні спірної декларації належним чином визначено найменування контролюючого органу, до якого вона подається, та відомості про посадових осіб платника податків. Зазначення повного імені, імені по-батькові та прізвища є ширшим ніж визначено пунктом 48.3 статті 48 ПК України, проте не є помилкою та недостовірною інформацією.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення ПК України пов'язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 року, поданої Товариством (позивачем у справі).

За наведеного, враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду