Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №734/1035/17

адміністративне провадження №К/9901/3644/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Міністерства оборони України (далі - Міноборони) на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року (суддя Бараненко С.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (судді Лічевецький І.О., Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі № 734/1035/17 за позовом ОСОБА_1 до Міноборони, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - Військкомат), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міноборони, Військкомату, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Міноборони у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ); скасувати рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, (далі - Комісія Міноборони) про відмову призначити одноразову грошову допомогу, оформлену пунктом 9 протоколу № 19 від 24 лютого 2017 року; зобов'язати Міноборони нарахувати та призначити йому одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного на день встановлення інвалідності.

Козелецький районний суд Чернігівської області постановою від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задовольнив.

Суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу від 24 лютого 2017 року (протокол № 19, пункт 9), ухвалене з тих самих підстав, що й попереднє рішення про відмову призначити одноразову грошову допомогу від 19 серпня 2016 року (протокол № 71) - через відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення йому інвалідності не діяв порядок, який передбачав порядок та умови здійснення таких виплат.

Ця відмова Міноборони була визнана протиправною постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 750/8465/16-а, які набрали законної сили і обов'язкові до виконання. Цими ж рішеннями обґрунтоване право позивача на отримання вказаної одноразової грошової допомоги.

Комісія Міноборони під час повторного розгляду послалась у своєму рішенні від 24 лютого 2017 року на правові висновки суду, проте по суті проігнорувала їх, бо не визнала за позивачем право на призначення одноразової грошової допомоги. При цьому не зважила на те, що в резолютивній частині рішення суд зобов'язав Міноборони врахувати висновки суду.

З огляду на це суд першої інстанції визнав протиправною відмову Міноборони призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, скасував рішення Комісії Міноборони про відмову призначити йому цю допомогу, оформлене пунктом 9 протоколу № 19 від 24 лютого 2017 року, та зобов'язав Міноборони ухвалити рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції змінив, зобов'язав Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Міноборони не погодилося із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулося із касаційною скаргою про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Покликається на те, що позивач усупереч законодавчим вимогам подав неповний пакет документів та про неможливість втручання судом в дискреційні повноваження Міноборони. Покликався також на порушення судом правил предметної підсудності.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

У цій справі фактичні обставини та зумовлене ними нормативне регулювання спірних правовідносин стисло можна викласти таким чином.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 27 березня 1982 року по 24 липня 1984 року, брав участь у бойових діях (Республіка Афганістан) у складі військової частини 71240. Ці обставини підтверджуються випискою з наказу, військовим квитком.

Згідно з витягом з протоколу від 23 квітня 2013 року № 1040 засідання Центральної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, отриманих ОСОБА_1 під час проходження військової служби, вогнепальне осколкове поранення лівої гомілки та наступні захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Надалі позивачу встановили ІІІ групу інвалідності (дійсна до 01 липня 2015 року) та повторно 28 липня 2016 року (дійсна до 28 липня 2018 року), що настала в результаті поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідками до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 червня 2013 року серії АВ № 0111371 та від 28 лютого 2016 року № АВА № 014949 відповідно.

19 квітня 2016 року позивач подав до Військкомату заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІ,І і надав для цього необхідні документи.

Комісія Міноборони 19 серпня 2016 року розглянула подані документи і ухвалила оформлене протоколом № 71 рішення про відмову призначити одноразову грошову допомогу.

Згідно з витягом протоколу засідання від 19 серпня 2016 року № 71 Комісія Міноборони відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 року № 359 «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким була встановлена до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Про це рішення Військкомат повідомив позивача листом від 31 серпня 2016 року № 5/3463с.

Відмову Міноборони позивач оскаржив до суду. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міноборони задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону № 2011-ХІІ; скасував сформульоване у пункті 9 протоколу № 71 від 19 серпня 2016 року рішення Комісії Міноборони про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язав Міноборони повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-ХІІ, відповідно до Порядку з урахуванням висновків суду.

На виконання постанови суду Міноборони повторно розглянуло заяву позивача та затвердило протокол № 19 від 24 лютого 2017 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. За пунктом 9 цього протоколу підставами для відмови стало те, що на день звільнення позивача з військової служби діяло інше законодавство, яке не передбачало виплату одноразової грошової допомоги.

Чернігівський обласний військовий комісаріат листом від 14 березня 2017 року № 5/849с повідомив позивача про це рішення Комісії Міноборони.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини другої цієї самої статті Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою № 499 від 28 травня 2008 року затвердив Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

У підпункті 2 пункту 2 Порядку № 499, у редакції що була чинною на момент встановлення позивачеві інвалідності, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям - інвалідам ІІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

За пунктом 3 Порядку особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

У постанові Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у іншій справі № 750/8465/16а, що набрали законної сили, встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 499.

Із посиланням на положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), за якими обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд визнав факти встановлені у цьому рішенні преюдиціальними для справи, що розглядається, тобто встановленими, істинними, такими, що не потребують нового доказування.

Отож, якщо підсумувати наведені фактичні обставини та оцінити їх в сукупності, то можна дійти висновку, що суди попередніх інстанцій правильно їх кваліфікували, слушно визначили норми права, які регулюють спірні правовідносини, застосували їх до цих відносин та захистили права позивача у формі зобов'язання Міноборони як суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі, що має ІІІ групу інвалідності у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Твердження скаржника про неправильну оцінку судами фактичних обставин справи насправді таїть у собі прохання переоцінити юридичну природу цих обставин. Однак Верховний Суд не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній з 15 грудня 2017 року). При цьому треба зазначити, що в оскарженому рішенні суду апеляційної інстанції наведені мотиви незгоди з аргументами скаржника з цього приводу, для оголошення яких помилковими немає правових підстав.

У контексті конкретних обставин цієї справи, особливо за умови, коли суд раніше визнав, що Міноборони порушило стверджуванні права позивача на одноразову грошову допомогу, непереконливим виглядають міркування скаржника про втручання судів у його дискреційні повноваження. У цьому спорі суди дійшли правильного висновку, що з урахуванням фактичних обставин цієї справи, задля ефективного поновлення порушених прав, необхідно зобов'язати відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права позивача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частина перша статті 18 КАС була доповнена пунктом 4 згідно із Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», у абзац одинадцятий пункту 1 розділу ХІІ Прикінцевих положень якого були внесені зміни Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Ці процесуальні норми мають предметний, імперативний, пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб'єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб'єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Відповідно до вимог частини першої статті 23 цього Кодексу такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Ні предмет спору цієї справи, ні суб'єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Отже, ця справа підсудна саме місцевому суду як адміністративному, бо предметом спору є соціальна виплата - одноразова грошова допомога, на розгляд і вирішення якого не поширюється інша підсудність.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу Міноборони слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко