Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №826/12955/15

провадження №К/9901/10437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/12955/15

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року (прийняту у складі: головуючого судді - Літвінової А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шостака О.О., суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.)

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 травня 2015 року №V-004/2014 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; зобов'язати відповідача прийняти рішення про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України; притягнення адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до них дисциплінарного стягнення - зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що оскаржуване рішення від 28 травня 2015 року №V-004/2014 прийнято відповідачем без урахування всіх дійсних обставин неналежної поведінки адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 під час розгляду цивільної справи, в якій останні приймали участь як представники сторони.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 травня 2015 року №V-004/2014. Зобов'язано Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 листопада 2014 року. В задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти відповідні рішення стосовно адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем при прийнятті спірного рішення не були дотримані вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Обставини, викладені в заяві позивача, не були досліджені Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення на вказані обставини уваги не звернув.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повноважень. Крім того, прийняття рішення на виконання положень статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача.

29 січня 2018 року касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури передано для розгляду до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до голови Подільського районного суду міста Києва із заявою про скоєні порушення та злочин, яка зареєстрована у суді 22 серпня 2014 року. У вказаній заяві позивач, зокрема, просив звернутись до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2, порушення ним присяги адвоката України та порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Також позивач просив перевірити дії адвоката ОСОБА_3 у цивільній справі №2-3713/11.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що представниками відповідача у цивільній справі №2-3713/11, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 навмисно порушуються норми Цивільного процесуального кодексу України, що призводить до затягування розгляду вказаної справи.

За результатами розгляду вказаної заяви, Дисциплінарна палата Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 27 листопада 2014 року прийняла рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з підстав відсутності у діях останніх ознак дисциплінарного проступку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення дисциплінарної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 листопада 2014 року.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 травня 2015 року №V-004/2014 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 листопада 2014 року - без змін.

Вважаючи рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28 травня 2015 року №V-004/2014 необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно зі статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Положеннями статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (частина третя статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Приписами статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок дій при вчинені наступної стадії дисциплінарного провадження - порушення дисциплінарної справи, - згідно з якими за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

За змістом статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії (частина п'ята статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи наведені норми та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване рішення.

Твердження касатора про те, що позивачем не було зазначено у його заяві конкретні факти порушення адвокатами вимог закону, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій матеріалів дисциплінарного провадження, кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури міста Києва (її членами) під час проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вирішення питання про порушення дисциплінарної справи щодо них було отримано лише письмові пояснення від вказаних адвокатів.

Водночас, позивачем під час судового розгляду справи наголошено, що останній був позбавлений можливості надати письмові докази з приводу заявлених у скарзі фактів, оскільки матеріали цивільної справи, які містить у собі докази порушення адвокатами положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, були направлені до Апеляційного суду міста Києва з Подільського районного суду міста Києва.

При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, у заяві ОСОБА_1 про скоєні порушення та злочин міститься посилання на аркуші цивільної справи №2-3713/11, які, на думку позивача, підтверджують порушення адвокатами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики.

Отже, Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 27 листопада 2014 року під час первісного розгляду вищевказаної заяви позивача, а також відповідачем 28 травня 2015 року під час перегляду рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 27 листопада 2014 року, належним чином відповідні обставини не перевірено.

Таким чином, позивач у своїй заяві вказував на конкретні порушення адвокатами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зазначав докази, якими такі обставини підтверджуються.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту від 30 квітня 2014 року, складена працівниками Подільського районного суду міста Києва, зі змісту якої вбачається, що представник відповідача ОСОБА_2, ознайомившись з матеріалами цивільної справи №2-3713/11, відмовився письмово засвідчити факт ознайомлення, останній вів себе зухвало, провокував сварку, на пропозицію заспокоїтись та вести себе коректно не реагував.

Також, наявною у матеріалах справи копією журналу судового засідання від 13 серпня 2014 року у справі №2-3713/11 зафіксовано, що представник відповідача ОСОБА_2 постійно намагався зірвати судове засідання, зловживав своїми правами як сторона, а також зазначено про оголошення перерви у розгляді даної справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_2, без попередження суду, покинув залу судового засідання.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представниками відповідача у цивільній справі №2-3713/11 ОСОБА_3, ОСОБА_4 неодноразово подавалися апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі, що, за твердженнями позивача, також свідчить про затягування ними розгляду цієї справи.

Враховуючи наведене колегія суддів Верховного Суду доходить висновку про те, що Вища кваліфікаційна-дисциплінарна комісія адвокатури прийняла 28 травня 2015 року спірне рішення без врахування того, що Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури при прийнятті рішення від 27 листопада 2014 року не було досліджено доводи та посилання позивача, викладені у його заяві, а лише враховано письмові пояснення адвокатів на яких скаржився ОСОБА_1

Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі №826/12955/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

В. М. Шарапа