Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2020 року у справі №804/5031/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №804/5031/17

адміністративне провадження №К/9901/22795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (головуючий суддя: Бондар В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя: Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі №804/5031/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

07.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач або Управління Держпраці), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову від 12.04.2017 №51/4.1-4/336 про накладення штрафу у розмірі 9600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесення спірної постанови, оскільки позивач не був обізнаний про проведення перевірки, а отже накладений на підприємство штраф по причині ухилення посадових осіб ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та ненадання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні позапланових заходів контролю за додержанням законодавства про працю керівництвом ТОВ "Укр-Трейд ЛТД", на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірка ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» проведена відповідачем без належного погодження, що є порушенням визначеної законом процедури проведення позапланової перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність належного сповіщення товариства про розгляд справи про притягнення до відповідальності, позбавлення права на надання необхідних пояснень та уточнень щодо суті виявленого порушення.

Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності доказів фактичного виходу відповідача на перевірку, оскільки будь-яких показань мешканців житлової будівлі, яка розташована за адресою, що перевіряли посадові особи Держпраці матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу (надійшла поштою 11.12.2017), у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначено, що під час спроби здійснити позаплановий захід контролю з питань додержання законодавства про працю Управлінням Держпраці зроблено висновок про свідоме ухилення посадовими особами ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та ненадання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні позапланових (планових) заходів контролю за додержанням законодавства про працю.

Також скаржник стверджує, що законодавством не передбачено, що згода Держпраці України на проведення позапланової перевірки повинна бути отримана лише після звернення до органів Держпраці юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю.

Водночас зазначає, що позивачем не оскаржено вказану згоду та наказ про проведення перевірки від 14.03.2017 №479-П, у позові відсутні вимоги щодо визнання їх незаконними та скасування.

Вважає, що Управлінням Держпраці дотримано Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), а саме належно повідомлено позивача про розгляду справи щодо накладення штрафу.

Відповідач зазначає про розгляд справи щодо накладення штрафу за відсутності позивача, як того вимагає пункт 7 Порядку №509, з урахуванням відсутності клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувану справу з суду першої інстанції.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає касаційному перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

14.02.2018 цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 задоволено заяви суддів Данилевич Н.А., Смоковича М.І., Шевцової Н.В. про самовідвід.

У зв`язку із задоволенням ухвалою суду заяв про самовідвід суддів, 29.04.2020 за результатом автоматизованого розподілу визначено новий склад суду (головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Бевзенко В.М., Кравчук В.М.).

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 14.03.2017 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено наказ №479-П «Про призначення позапланової перевірки», згідно якого наказано провести з 16.03.2017 по 22.03.2017 позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контролю) - позапланову перевірку додержання законодавства про працю у ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за адресою: 51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 39494486.

На підставі зазначеного наказу від 14.03.2017 №479-П, направлення на перевірку від 14.03.2017 №45-4.4-4 у період з 16.03.2017 по 22.03.2017 працівниками ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку додержання ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що складено акт №51/4.4-4.

Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою: ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» (51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6-А) знаходиться приватна житлова будівля з мешканцями, які жодного відношення до підприємства не мають (встановлено під час особистого спілкування). Ніяких ознак виробничої або адміністративної діяльності вищезазначеного підприємства встановлено не було. Відсутня будь-яка інформаційна вивіска, що ідентифікує місцезнаходження підприємства за даною адресою. За жодним із зазначених номерів телефонів зв`язок з підприємством відсутній.

З урахуванням таких встановлених обставин, відповідачем винесено постанову від 12.04.2017 №51/4.4-4/336, якою накладено штраф на позивача у розмірі 9600 грн.

За змістом оскаржуваної постанови, штраф накладено на позивача на підставі ухилення посадових осіб ТОВ "Укр-Трейд ЛТД" від проведення будь-яких перевірок шляхом не перебування за місцем реєстрації підприємства та ненадання відомостей про зміну адреси перебування, що фактично створює перешкоди у проведенні позапланових заходів контролю за додержанням законодавства про працю керівництвом ТОВ «Укр-Трейд ЛТД».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За такого правового регулювання суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи була оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській 12.04.2017 №51/4.4-4/336 прийнята, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1,2,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).

За змістом пункту 3 цього Порядку інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на адресу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області від 31.01.2017 №521/02/13, яким на виконання спільного листа Державної служби з питань праці, Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України надано інформацію стосовно роботодавців, які порушують норми законодавства про працю, серед яких визначено ТОВ «Укр-Трейд ЛТД».

На підтвердження отримання згоди Державної служби України з питань праці на проведення позапланової перевірки, представником відповідача надано суду копію листа Державної служби України з питань праці №7738/4/4.1-ДП-16 від 22.07.2016, тобто, згоду отриману ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на півроку раніше за отримання листа Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області від 31.01.2017 №521/02/13.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що згода Державної служби України з питань праці на проведення перевірки не може розповсюджуватись на всі звернення того чи іншого органу або особи, в тому числі і складені на майбутнє, оскільки Державна служба України з питань праці, надаючи відповідну згоду на проведення перевірки, має перевірити доцільність та правомірність підстав такої перевірки саме за конкретним звернення та стосовно заявленого до перевірки підприємства.

Водночас Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника про відсутність в позовній заяві вимог щодо визнання незаконними та скасування згоди та наказу про проведення перевірки від 14.03.2017 №479-П та вихід судами попередніх інстанцій за межі позовних вимог, оскільки в межах спірних правовідносин встановлюються обставини, зокрема, і щодо дотримання процедури проведення перевірки, за результатами якої прийнята оскаржувана постанова.

Отже, перевірка проведена відповідачем без належного погодження, що є порушенням визначеної законом процедури проведення позапланової перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком №509.

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає обов`язок на своєчасне повідомлення про час і місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2019 №813/3415/18.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження належного повідомлення позивача про розгляд справи на підставі, встановлених актом перевірки, порушень, що передувало винесенню оскаржуваної постанови, відповідачем надано копію реєстру на відправлення поштової кореспонденції 30.03.2017, в якому відправником зазначено ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, а одержувачем ТОВ «Укр-Трейд ЛМД», адреса відправлення с. Сотницьке, Дніпропетровська обл.

Проте, ані дана адреса, ані найменування не належать позивачу по справі, - ТОВ «Укр-Трейд ЛТД», що розташоване за адресою: 51800, Дніпропетровська область, Петриківський район, село Сотницьке, вулиця Центральна, будинок 6А.

Так, оскаржувана постанова прийнята без з`ясування суб`єктом владних повноважень інформації щодо обізнаності позивача про розгляд справи, оскільки станом на 12.04.2017 поштове повідомлення на адресу відповідача не було повернуто.

Зазначене свідчить про відсутність належного сповіщення особи про розгляд справи про притягнення до відповідальності та позбавляє особу права на надання необхідних пояснень та уточнень щодо суті виявленого порушення.

Абзацом 6 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів фактичного виходу відповідача на перевірку, оскільки будь-яких показань чи пояснень мешканців житлової будівлі, яка розташована за адресою, що перевіряли посадові особи Держпраці матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, а також враховуючи відсутність належних доказів фактичного недопущення позивачем до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржувана постанова від 12.04.2017 №51/4.4-4/336 про накладення штрафу прийнята необґрунтовано, без дотримання процедури, встановленої нормами законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Всі наведені доводи касаційної скарги не спростовують вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73).

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на вищезазначене та керуючись вимогами статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №804/5031/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В.М. Бевзенко

В.М. Кравчук