Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2022 року

Київ

справа №640/26198/19

адміністративне провадження № К/9901/18225/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 (прийняте судом у складі судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов`язати ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.10.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він має право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах, оскільки право на пенсію за вислугу років не ставиться у залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.22.2020 відмовив у задоволенні позову.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.03.2021 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у позивача відсутні права на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ), оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 мав вислугу років в календарному обчисленні лише 21 рік 01 місяць 09 днів, при необхідних 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 та 10.03.2021 №№ 805/3923/18-а, 812/1100/17 відповідно.

Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду у зазначених вище справах, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі, а саме, те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 393). Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Чиркін С.М.

Верховний Суд ухвалою від 08.06.2021 відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.12.2021 № 2263/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл справ та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Рибачук А.І., справу передано судді-доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 30.09.2016 № 243/ОС-16 ОСОБА_1 звільнено зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку зі скороченням штатів з 30.09.2016.

Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 27 років 08 місяців 02 дні.

14.11.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ про призначення йому пенсії.

Листом ГУ ПФУ позивача повідомлено про те, що пенсійний орган повертає документи для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без виконання, оскільки на день звільнення 30.09.2016 визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії відсутня.

Позивач, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в Державній кримінально-виконавчої службі України є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо підготовки документів для призначення йому пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Отже, положеннями статті 12 Закону N 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугу років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій, виходили із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в Державній кримінально-виконавчій службі України на становила 21 рік 01 місяць 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Разом з цим колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки статтею 17 Закону N 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону N 2262-XII встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою № 393.

Зокрема, згідно з пунктом «г» частини третьої постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Колегія суддів наголошує на тому, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови №393».

У справі, яка розглядається, суди встановили, що у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за сорок днів, вислуга років позивача складає 27 років 08 місяців 02 дні.

Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так, орган, що призначає пенсію відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи відмову відсутністю у ОСОБА_1 необхідної вислуги років у календарному обчисленні (22 календарних роки та 6 місяців і більше).

Водночас, пенсійний орган не досліджував документи на підтвердження наявності у позивача необхідної вислуги років з врахуванням можливості пільгового зарахування окремих видів служби.

Тобто, пенсійний орган має обрахувати вислугу позивача у пільговому обчисленні.

З урахуванням обставин цієї справи, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Відповідно до положень статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити, що відповідно до частини шостої статті 139 КАС, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви відповідно до квитанції № 105 від 17.12.2019 позивач сплатив судовий збір у сумі 768,46 грн, за подання апеляційної скарги - 1152,69 грн відповідно до квитанції про сплату № 40174 від 16.12.2020 та за подання касаційної скарги - 1816,00 грн відповідно до квитанції про сплату № 87004 від 18.05.2021.

Враховуючи зазначене та у зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги позивача, понесенні позивачем судові витрати на звернення до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою на загальну суму 3737,15 грн підлягають відшкодуванню за рахунок ГУ ПФУ.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати: за подання позовної заяви відповідно до квитанції № 105 від 17.12.2019 у сумі 768,46 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 46 коп.), за подання апеляційної скарги - 1152,69 грн (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривень 69 коп.) відповідно до квитанції про сплату № 40174 від 16.12.2020 та за подання касаційної скарги - 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) відповідно до квитанції про сплату № 87004 від 18.05.2021.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук