Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.03.2025 року у справі №620/1495/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 620/1495/24

адміністративне провадження № К/990/44916/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 620/1495/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року (суддя - Виноградова Д.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - далі також відповідач), у якому просив:

- визнати незаконним неповне нарахування позивачу додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) за службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні з 25.05.2022 по 31.12.2022.

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, в спірний період брав участь у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки й оборони, через що набув право на додаткову винагороду за Постановою КМУ № 168, але відповідач її не виплатив.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 26.05.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у В/ч НОМЕР_1 (наказ від 26.05.2022 №225-ОС).

Згідно з витягами з:книги прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) від 01.12.2022 №4.5/29 ДСК (том 1) за період з 14- 31.12.2022; робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Тип Б) за період з 28- 31.08.2022; книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) за період 31.08.2022-31.12.2022, зокрема, у періоди з 28.05.2022 по 31.12.2022 позивач виконував завдання з охорони та оборони державного кордону в нарядах.

На підставі рапортів начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСОБА_1 було подано клопотання про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 у розмірах:

30 000 грн за періоди з 01.05.2022 по 31.12.2022 (спірний період);

70 000 грн за періоди з 01.05.2022 по 30.06.2022.

Додаткова винагорода в розмірі 70 000,00 грн, передбачена Постановою № 168, за період з 25.05.2022 - 31.12.2022 позивачу нарахована та не виплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби України (В/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за період з 25-31.05.2022 та з 01-30.06.2022.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену винагороду в розмірі 70 000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах з національної безпеки та оборони за період з 25-31.05.2022 та з 01-30.06.2022 , згідно з рапортами від 02.07.2022 № р/6-103, № р/6-107.

У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, оскільки встановив, що ОСОБА_1 мав право на виплату додаткової винагороди за певні періоди (з 25.05.2022 по 31.05.2022 у сумі 15 806,42 грн та з 01.06.2022 по 30.06.2022 у сумі 70 000 грн). У матеріалах справи були наявні рапорти начальника відділу прикордонної служби про виплату коштів із розрахунку 70 000 грн на місяць пропорційно часу несення служби, що підтверджувалося документально і не було спростовано відповідачем. Урахувавши ці факти, а також те, що за відповідні періоди винагороду так і не було виплачено, суд визнав вимоги позивача у цій частині обґрунтованими.

У решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив, керуючись відсутністю доказів, що з липня по грудень 2022 року позивач кожного повного місяця безпосередньо брав участь у бойових діях чи заходах із відсічі та стримування збройної агресії. Робочі завдання у вигляді чергувань у складі робочої групи на кордоні (РГК), сторожовий пост (СП) та у вогневих засідках (ВЗ) були визначені як звичайна оперативно-службова діяльність відділу прикордонної служби, а не безпосередня участь у бойових діях. Тож підстави для підвищеної винагороди за вказані періоди цей суд не знайшов.

Шостий апеляційний адміністративний суд 19 листопада 2024 року залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погодився із тим, що позивач мав право на додаткову винагороду за періоди з 25.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022, оскільки існували рапорти про її нарахування та належні документи, які не спростовані відповідачем, а фактична виплата за ці періоди так і не відбулася.

У решті позову колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про відсутність доказів безпосередньої участі позивача в бойових діях із липня по грудень 2022 року. Виконання ним службових завдань чергуючи у складі РГК, на СП та у ВЗ було визнано звичайною оперативно-службовою діяльністю, яка не дає підстав для нарахування збільшеної додаткової винагороди, тож рішення про часткове задоволення позову залишили без змін.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що позиція судів суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у низці постанов, зокрема від 05.06.2024 у справі № 200/551/23 зазначено, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не позбавляє військовослужбовця права на належну винагороду; у справі № 360/334/23 постанова від 23.04.2024 підтверджено, що оцінка рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

У справах № 200/660/23 та № 200/756/23 Верховний Суд вказував, що бойові дії і район воєнних (бойових) дій мають чітке визначення у Законі «Про оборону України», з урахуванням рішень Головнокомандувача ЗСУ про конкретні території ведення бойових дій. Завдання підрозділам ставляться бойовим наказом чи розпорядженням (усно або письмово), при цьому усні розпорядження фіксуються у спеціальному журналі.

Суд не повинен автоматично визнавати відсутність участі у бойових діях лише через відсутність певних формальних документів. Насамперед слід з`ясувати, які завдання і де виконував військовослужбовець згідно з бойовим наказом, а також чим підтверджується ця інформація. Якщо позивач перебував у відрядженні, але не виконував бойових завдань у розумінні Постанови № 168, необхідно з`ясувати, що саме він робив у цей період і де саме проходив службу.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що з липня по грудень 2022 року він виконував бойові завдання та перебував у районах, де здійснювалися заходи з відсічі збройної агресії, а тому має право на збільшену додаткову винагороду за постановою КМУ №168. Свої доводи він підтверджує рапортами (зокрема від 02.07.2022 №р/6-103, №р/6-107 тощо), журналами (службово-)бойових дій і посиланнями на накази ДПСУ, які визначають альтернативний перелік документів, достатніх для нарахування виплат.

Позивач стверджує, що з 01.07.2022 по 31.12.2022 він дійсно виконував бойові завдання, а не лише «звичайні» прикордонні функції, а журнали бойових дій і рапорти мають достатній доказовий статус, аби суди дійшли висновку про право на виплату підвищеної винагороди.

Позивач переконаний якщо командир підрозділу порушує порядок оформлення, то військовослужбовець не повинен страждати через бюрократичні формальності. Згідно з уже існуючою практикою Верховного Суду, навіть порушення процедури оформлення рапортів чи порядку передачі даних не свідчить про відсутність права на винагороду.

Таким чином, позивач зазначає, що суди не врахували усталену практику, що призвело до порушення його права на винагороду.

Отже, ОСОБА_1 переконаний, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку та не врахували усталену практику Верховного Суду, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для касаційного оскарження рішення суду.

Верховний Суд ухвалою від 05 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не подав відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просить у спірний період (25.05.2022 по 31.12.2022) виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень як військовослужбовцю Держприкордонслужби.

Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.

На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.

Постановою КМУ №793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови №168, зокрема, замінено формулювання « 30 000 грн щомісячно» на «додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно» та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.

Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду діяли:

наказ № 164-АГ, що застосовується з 24.02.2022 та діяв до 01.08.2022.;

наказ від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» (далі - Наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022;

з 01.12.2022 прийнято наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ .

Пункт 1 наказу № 164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.

Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ, «безпосередня участь» означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.

Пункт 3 наказу № 164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

Надалі наказом № 392-АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.

У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) рух опору на окупованих територіях;

(2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом;

(3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій;

(4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару;

(5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника;

(6) відбиття збройних нападів на об`єкти, їх звільнення у разі захоплення;

(7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань;

(8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником.

Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).

Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, у якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах (далі - Наказ № 628-АГ).

Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 за період 25.05.2022-30.06.2022 задоволено, а також виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, спірним періодом у цьому касаційному провадженні є 01.07.2022- 31.12.2022. Питання полягає в наявності підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди саме за цей час. На думку скаржника, витяги з журналу бойових дій та записи в робочому зошиті начальника відділу ПС підтверджують його безпосередню участь у бойових заходах і надають право на отримання збільшеної додаткової винагороди і в решту спірного періоду.

ОСОБА_1 зазначає, що Інструкція ДПСУ не передбачає наряд у вигляді вогневої засідки, яка пов`язана з вогневим ураженням противника та охоплюється пунктом 2 Наказу № 164-АГ і Наказом № 392-АГ щодо визначення безпосередньої участі в бойових діях.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

Протягом часу, який є предметом розгляду у цьому касаційному провадженні, виплата додаткової винагороди регулювалась наказами № 392-АГ та № 628-АГ.

Суди при вирішенні спору визнали відсутніми підстави для задоволення вимог позивача за період 01.07.2022- 31.12.2022, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач кожного повного місяця брав участь безпосередньо у бойових діях або виконував бойові завдання на лінії бойового зіткнення. З`ясовано, що в цей час позивач виконував службові обов`язки, на чергуванні у складі РГК, на СП та у ВЗ, через що, на думку судів, підстав для нарахування збільшеної винагороди немає. На виконання ухвали суду про витребування доказів, В/ч НОМЕР_1 надала додаткові пояснення, в яких повторно зазначила, що позивач у спірний період не брав участі у бойових діях чи заходах з національної безпеки та оборони. Також повідомлено, що рапорти щодо виплати 70 000 грн, у тому числі ОСОБА_1 , до управління НОМЕР_2 прикордонного загону не надходили. Водночас зазначено, що у травні 2022 року позивач виконував завдання з охорони та оборони кордону в нарядах « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на ділянці з РБ, однак відомості з журналу бойових дій за спірний період відсутні.

У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 з 26.05.2022 проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ, виконуючи завдання з охорони та оборони державного кордону в нарядах РГК, СП та ВЗ. Начальник відділу подавав рапорти на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, однак виплата 70 000 грн за період з 25.05.2022 по 31.12.2022 здійснена не була.

Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція судів не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у справах № 200/551/23, № 360/334/23, № 200/660/23 також № 200/756/23.

Позивач не погоджується з висновками судів щодо 01.07.2022- 31.12.2022, вважаючи, що суди безпідставно ігнорували витяги з робочого зошита начальника відділу ПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) та витяг з журналу бойових дій, які, на його думку, підтверджують безпосередню участь у бойових діях та заходах. Позивач наполягає, що чергування на кордоні та чатування також є формою безпосередньої участі в бойових діях чи заходах і, відповідно, надають право на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду.

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що практика Верховного Суду є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.

Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 наголосив, що безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або заходах не має тлумачитись надмірно вузько, а перелік завдань може охоплювати широкий спектр бойової діяльності як у районах ведення бойових дій, так і поза ними. За наказом № 164-АГ достатньо було одного документа (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт командира), тоді як накази № 392/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ запроваджують додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів - сукупність (альтернатива). Суд підкреслив, що за наявності формальних недоліків у документах, але при фактичному встановленні участі військовослужбовця у бойових діях, відмова у виплаті додаткової винагороди є необґрунтованою. Водночас необхідно керуватися оновленими критеріями, враховуючи вимоги нових наказів, і ретельно оцінювати кожен наданий доказ, аби визначити, чи дає він підстави для отримання додаткової виплати.

У постанові від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23 Верховний Суд вказував про важливість дотримання саме того наказу, який діяв у відповідний період, та необхідність урахування воєнних реалій при оцінці завдань військовослужбовця.

У цій постанові Верховний Суд зауважив, що під час оцінки права на додаткову винагороду за певний період необхідно застосовувати положення того наказу, який був чинним у відповідний час.

Окремо Верховний Суд підкреслив, що в умовах воєнного стану аналіз виконуваних військовослужбовцем завдань не можна проводити виключно на підставі Положення про відділ прикордонної служби, адже воно не враховує специфіку виконання таких завдань під час бойових дій. Якщо в мирний час певне завдання може мати вигляд складової звичайної «оперативно-службової діяльності», то в контексті відсічі збройної агресії воно може означати безпосередню участь у бойових діях або заходах. Тому висновки про те, що виконання завдання «вогнева засідка» належить лише до службових обов`язків військовослужбовця і не дає права на збільшену винагороду, визнаються необґрунтованими, оскільки вони не враховують специфіку виконання таких завдань позивачем в умовах воєнного стану.

Зокрема Верховний Суд вказав, що завдання на кшталт «вогневої засідки» не можна вважати просто черговим службовим обов`язком: при визначенні його суті слід ретельно перевірити, чи фактично воно не прирівнюється до бойових завдань, виконуваних у районах або умовах, наближених до бойових дій. Відсутність формальних документів, які б чітко встановлювали зону бойового зіткнення, не повинна автоматично виключати можливість визнання такої діяльності безпосередньою участю у бойових діях. Якщо докази свідчать про те, що військовослужбовець, діючи в умовах воєнного стану, виконував фактично бойові функції, це має бути взято до уваги для визначення права на додаткову винагороду.

Таким чином, відповідно до вищезазначеного, Верховний Суд у справі № 620/18189/23 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосовували лише Наказ № 164-АГ до всього спірного періоду та ігнорували факт запровадження нових правових норм. Крім того, вони не дали належної оцінки обставинам виконання позивачем завдання «вогнева засідка» саме в умовах війни, використавши підстави, що стосуються мирного часу. Тож для об`єктивної перевірки права особи на додаткову винагороду треба детально з`ясувати, у який період і під дію якого наказу підпадало спірне завдання, чи входить воно за своїм змістом до переліку бойових (безпекових) заходів та чи підтверджене воно відповідними документами згідно з актуальними нормами (що діяли на той момент). Якщо відповіді на ці запитання є позитивними, відмова у виплаті не може ґрунтуватися лише на доводах про «звичайну службову діяльність» або через формальні прогалини в оформленні документів.

Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору під час оцінки завдань, які виконував ОСОБА_1 у період дії воєнного стану, помилково керувався виключно положеннями, ухваленими для мирного часу. Якщо в умовах повсякденної служби певні обов`язки можуть вважатися звичайною «оперативно-службовою діяльністю», у період реальних бойових дій вони можуть набувати характеру безпосередньої участі у бойових діях або заходах, спрямованих на відсіч та стримування збройної агресії. Судові висновки, що ґрунтуються на мирних приписах, є необґрунтованими, якщо вони не враховують особливостей воєнного стану.

Однак зазначені аспекти спірних правовідносин залишилися нез`ясованими судами попередніх інстанцій, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи та необґрунтованість висновків щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди у спірному періоді.

Слід урахувати, що в постанові від 06 серпня 2024 року у справі № 360/290/23 Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Суди попередніх інстанцій також проігнорували аргументи про те, що упродовж спірного періоду позивач виконував одні й ті самі завдання (виконував обов`язки здійснюючи чергування у складі робочої групи на кордоні (РГК), сторожевих постах (СП) та у вогневих засідках (ВЗ)), що підтверджується витягами: журналу бойових дій п`ятнадцятої прикордонної застави (з м.д. н.п. Дніпровське) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з м.д. АДРЕСА_2 ) від 01.12.2022 №4.5/29 ДСК (том 1); робочого зошита начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Тип Б); книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) та книги прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ).

Суди залишили поза увагою той факт, що за виконання позивачем аналогічних завдань за період з 01.05-31.05.2022, 01-30.06.2022 начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » були видані рапорти на виплату позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 70 000 грн розмірі за участь у бойових діях або забезпеченні заходів, більш того було нараховано але не виплачено таку винагороду.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не з`ясовували, чи складалися рапорти про участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань стосовно позивача за час проходження ним служби з 01.07-31.12.2022. Такі рапорти згідно з наказами № 164-АГ, № 392-АГ та № 628-АГ, є одним із визначених документів, на підставі яких здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Відсутність аналізу цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.

Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.

Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за період його участі у бойових діях або заходах з 01.07-31.12.2022.

Аналогічних у цій справі висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2025 року у справі № 620/18189/23.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов`язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.

У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.

Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом заходів, та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність їх висновків загалом по суті спору.

З урахуванням викладеного, Суд вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного дослідження вище вказаного.

Підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є порушення процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, якщо суд не дослідив докази, за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, визначених у пунктами 1-3 частини другої статті 328 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, якщо порушення допущені судом апеляційної інстанції, справа направляється для продовження розгляду або на новий розгляд до цього суду. В інших випадках - до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення щодо відмови у визнанні незаконним неповного нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди за Постановою КМУ №168 за періоди 01.07.-31.12.2022, а також зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону нарахувати та виплатити зазначену винагороду в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суди мають врахувати обставини, викладені в мотивувальній частині постанови, та ухвалити рішення відповідно до статті 242 КАС України.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року в частині позовних вимог про визнання незаконним нарахування не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_9 з 01.07-31.12.2022 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 року з урахуванням раніше виплачених сум скасувати, а справу № 620/1495/24 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк