Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/25913/21

адміністративне провадження № К/990/18612/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №380/25913/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів - Затолочного В.С., Качмара В.Я.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) у редакції чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні у період з 29 січня 2020 року по 24 липня 2021 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення та доплатити позивачу за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5040 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1050 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 21 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5040 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1140 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5450 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1230 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 лютого 2021 року по 24 липня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4200 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1230 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29 січня 2020 року по 24 липня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів мого посадового окладу в період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 5040 грн 00 коп. на місяць, з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року 5450 грн 00 коп. на місяць, з 01 лютого 2021 року по 24 липня 2021 року 4200 грн 00 коп. на місяць, та розміру окладу за військове звання з 29 січня 2020 року по 20 травня 2020 року 1050 грн 00 коп. на місяць, з 21 травня 2020 року по 31 грудня 2020 року 1140 грн 00 коп. на місяць, з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року 1230 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 4200 грн 00 коп. та розміру окладу за військове звання 1230 грн 00 коп., визначених з урахуванням пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 липня 2021 року №158 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 24 липня 2021 року.

3. Звертав увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а тому вважав, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

4. Указав, що на момент виключення зі списків особового складу відповідач не здійснив перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29 січня 2020 року по день виключення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704, та не виплатив різницю з урахуванням виплачених сум.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.

6. Суд першої інстанції зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови №704 були внесені зміни, а тому, відповідно до редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

7. Указав, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

8. З огляду на викладене констатував, що пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та не підлягає застосуванню.

9. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а з 01 січня 2021 року по 24 липня 2021 року із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», чого відповідачем зроблено не було. Суд констатував, що обчислення грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту.

10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

12. Вирішив, що оскільки пункт 3розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратив чинності і за юридичною силою є вищим за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року.

15. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що абзацом другим пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що «до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

16. Зауважує, що саме застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року як розрахункової величини для обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військове звання є предметом його позовних вимог.

17. Переконує, що з 29 січня 2020 року, після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 діє в попередній редакції.

Позиція інших учасників справи

18. 11 серпня 2022 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

19. 19 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2022 року для розгляду справи №380/25913/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №380/25913/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №380/25913/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

23. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника зберігання.

24. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 липня 2021 року №158 позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 24 липня 2021 року.

25. При цьому під час проходження військової служби у період з 29 січня 2020 року по день звільнення відповідач невірно встановив розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.

26. У листопаді 2021 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та доплату належного за 2020-2021 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

27. Проте у відповідь листом від 08 грудня 2021 року №510 позивач отримав відмову, а доплату грошового забезпечення відповідач не здійснив.

28. Вважаючи дії відповідача щодо установлення посадового окладу та окладу за військове звання у розмірах, що є меншими ніж розміри, установлені законодавством, протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. У межах цієї справи спірним питанням є правильність нарахування позивачу грошового забезпечення та інших належних йому виплат у період з 29 січня 2020 року по 24 липня 2021 року.

32. ОСОБА_1 звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом - 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, та вважає, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, має визначатися [за правилами пункту 4 Постанови №704] шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2020 і 2021 року, відповідно), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 постанови №103, якби не судове рішення у справі №826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.

33. Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року.

34. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року [дати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18], який викладено, зокрема, у постановах від 14 листопада 2024 року у справі №580/3452/22, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23, від 27 лютого 2023 року у справі №640/11131/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та інших.

35. Практика Верховного Суду щодо застосування указаної норми права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і далі зазначає таке.

36. Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

37. Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

38. Постанова №704 набула чинності 01 березня 2018 року.

39. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 постанови №103).

40. Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

41. Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 [01 березня 2018 року] пункт 4 вже був викладений у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови №103, та, відповідно, передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

42. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

43. З урахуванням викладеного, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

44. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції містив, у тому числі, прив`язку до величини «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» і при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням указану частину пункту 4 Постанови №704 не можна залишати поза увагою.

45. Суд указав, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом на законодавчому рівні існує заборона застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

46. Апеляційний суд вирішив, що оскільки норма пункту 3розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за пункт 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

47. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок апеляційного суду та зазначає, що установлене пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка ураховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

48. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування у спірному періоді пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції.

49. Водночас, суд першої інстанції, дослідивши доводи учасників справи та надані ними докази установив, що протягом спірного періоду з 29 січня 2020 року по 24 липня 2021 року відповідач обчислював грошове забезпечення та інші належні позивачу виплати із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, чим допустив протиправну бездіяльність.

50. Суд першої інстанції констатував, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 24 липня 2021 року та додаткових видів грошового забезпечення, які розраховуються виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: грошової допомоги для оздоровлення; грошової компенсації за не використані дні щорічної оплачуваної відпустки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.

51. Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає висновку Верховного Суду у цій категорії спорів.

52. З огляду на викладене Суд констатує, що апеляційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

54. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

55. Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до закону і висновки цього суду узгоджуються з правозастосовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів.

56. Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

IV. Висновки щодо судових витрат

57. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі №380/25913/21 скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі №380/25913/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду