Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 240/27296/21

адміністративне провадження № К/990/11343/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №240/27296/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (головуючий суддя Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Капустинського М.М., суддів - Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні у період з 29 січня 2020 року по 06 червня 2021 року включно розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 указаної постанови;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок його грошового забезпечення та доплатити йому: за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 3990 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1140 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2021 року по 06 червня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4310 грн 00 коп. на місяць та окладу за військовим званням 1230 грн 00 коп. на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 29 січня 2020 року по 06 червня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів його посадового окладу у період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 3990 грн 00 коп. на місяць, з 01 січня 2021 року по 06 червня 2021 року 4310 грн 00 коп. на місяць, та розміру окладу за військове звання з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року 1140 грн 00 коп. на місяць, з 01 січня 2021 року по 06 червня 2021 року 1230 грн 00 коп. на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 4310 грн 00 коп. та розміру окладу за військове звання 1230 грн 00 коп., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; належну з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день його звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 4310 грн 00 коп. та розміру окладу за військове звання 1230 грн 00 коп., визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом №34-рс від 04 червня 2021 року його звільнено з військової служби у запас, а наказом №117 від 07 червня 2021 року із 06 червня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

3. Указував, що Військова частина НОМЕР_1 при встановленні йому посадового окладу та окладу за військове звання вибірково керувалась Приміткою 1 Додатку 1 та Примітками Додатку 14 до Постанови №704 чим порушила його право на оплату праці у розмірі, установленому законом.

4. Звертав увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а тому вважав, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що скасування Шостим апеляційним адміністративним судом (у межах справи №826/6453/18) пункту 6 Постанови №103 не відновлює раніше діючий порядок, оскільки чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі законів чи окремих їх норм, які в установленому порядку втратили чинність.

7. Зауважили, що пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29 січня 2020 року, проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1. 12. 13 і 14».

8. Констатували, що не можна під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням не звертати увагу на величину «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» (пункт 4 Постанови №704 у редакції, на яку посилається позивач), оскільки таке передбачено згаданою нормою.

9. Зазначили, що пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

10. Вирішили, що оскільки пункт 3розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратив чинності і за юридичною силою є вищим за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

12. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції чинній з 29 січня 2020 року.

13. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги зазначає, що абзацом другим пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що «до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

14. Зауважує, що саме застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року як розрахункової величини для обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військове звання є предметом його позовних вимог.

15. Переконує, що з 29 січня 2020 року, після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом у справі №826/6453/18, пункт 4 Постанови №704 діє в попередній редакції.

Позиція інших учасників справи

16. 13 червня 2022 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому, посилаючись на об`єктивність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

17. 11 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 травня 2022 року для розгляду справи №240/27296/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

19. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №240/27296/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №240/27296/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

21. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом №34-рс від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, а наказом №117 від 07 червня 2021 року його з 06 червня 2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

22. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення за 2020-2021 роки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

23. Відповідач листом від 31 серпня 2021 року №1951 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його заяви.

24. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. У межах цієї справи спірним питанням є правильність нарахування позивачу грошового забезпечення та інших належних йому виплат у період з 29 січня 2020 року по 06 червня 2021 року.

28. ОСОБА_1 звертає увагу на дату ухвалення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом - 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, та вважає, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, має визначатися [за правилами пункту 4 Постанови №704] шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2020 і 2021 року відповідно), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 постанови №103, якби не судове рішення у справі №826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.

29. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року.

30. Колегія суддів зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року [дати постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18], який викладено, зокрема, у постановах від 14 листопада 2024 року у справі №580/3452/22, від 05 червня 2024 року у справі №420/18318/23, від 27 лютого 2023 року у справі №640/11131/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21, від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та інших.

31. Практика Верховного Суду щодо застосування указаної норми права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи і далі зазначає таке.

32. Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

33. Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

34. Постанова №704 набула чинності 01 березня 2018 року.

35. 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 постанови №103).

36. Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

37. Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 [01 березня 2018 року] пункт 4 вже був викладений у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови №103, та, відповідно, передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

38. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

39. З урахуванням викладеного, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови №704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови №103.

40. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суди попередніх інстанцій, серед іншого, зазначили, що пункт 4 Постанови №704 у первинній редакції містив, у тому числі, прив`язку до величини «не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» і при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням указану частину пункту 4 Постанови №704 не можна залишати поза увагою.

41. Суди указали, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Тобто, З моменту набрання чинності цим Законом на законодавчому рівні існує заборона застосовувати мінімальну заробітну плату як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

42. Суди вирішили, що оскільки норма пункту 3розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за пункт 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

43. Колегія суддів вважає помилковим такий висновок судів попередніх інстанцій та зазначає, що установлене пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка ураховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

44. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування у спірному періоді пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції.

45. Для правильного вирішення цієї справи необхідно установити всі фактичні обставини, які лежать в основі позовних вимог та заперечень та з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

46. Зокрема, потрібно дослідити довідки про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням (том 1, а.с. 15-16), довідку про додаткові види грошового забезпечення (том 1, а.с.17), з`ясувати розмір нарахованих та виплачених позивачу сум та надати оцінку розрахунку позивача, наведеному у тексті позовної заяви.

47. Однак, суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може установлювати або вважати доведеними обставини, які не були установлені в оскаржуваних судових рішеннях.

48. Оскільки для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та установити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

50. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх установлення впливає на правильність вирішення спору, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій - скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

IV. Висновки щодо судових витрат

52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №240/27296/21 скасувати.

3. Справу №240/27296/21 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду