Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №813/4017/17

провадження №К/9901/11277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/4017/17

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3913 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Курильця А. Р., суддів: Кушнерика М. П., Мікули О. І.

І. Суть спору

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А3913 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини А3913 за листопад 2017 року, в частині зняття 20% із суми премії, повернути позивачу незаконно зняті кошти в сумі 20% премії та стягнути моральну шкоду в сумі 25000,00 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона проходить військову службу у військовому званні прапорщик на посаді фельдшер-рятувальник РПДГ Військової частини А3913.

2.1. Однак, під час проходження військової служби командиром Військової частини А3913 видано наказ № 929 "Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям за підсумками роботи у жовтні місяці 2017року", позивачу виплачена премія за жовтень 2017 року у зменшеному розмірі, а саме 80 % від максимальної суми премії.

2.2. Позивач наголошує, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 25000,00 грн. та обґрунтовує порушенням її законних прав, що призвело до моральних страждань, нервових переживань, а також позбавлення належного забезпечення продуктами харчування та одягом своїх дітей та втрати нормальних життєвих зв'язків, які потребують від неї додаткових зусиль з організації її подальшого життя.

2.3. Стверджує,що відповідачем порушено порядок зняття премій, передбачених наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України".

2.4. Вважаючи наказ командира Військової частини А3913 в частині зняття 20 % із суми премії неправомірним, протизаконним та таким, що порушує її права, гарантовані Конституцією України, ОСОБА_1 звернулася до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1, починаючи з 1995 року проходить військову службу у військовому званні прапорщик на посаді фельдшер-рятувальник РПДГ Військової частини А3913. За участь у проведенні антитерористичної операції в березні 2017 року була нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

4. На підставі наказу Військової частини А3913 від 19 липня 2017 року № 596 "Про призначення службового розслідування" проведено службове розслідування за фактом невчасного прибуття фельдшера РПДГ прапорщика ОСОБА_1 в навчальне ПРЗ, в ході проведення якого встановлено порушення позивачем вимог статей 11, 30, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), пункту 4 наказу командира Військової частини польова пошта В5082 від 26 грудня 2016 року № 1150 "Про організацію пошуково-рятувального забезпечення польотів, чергування пошуково-рятувальних сил та засобів військової частини польова пошта В5082 під час виконання польотів в частині", в результаті чого командиром Військової частини А3913 полковником Севериловим В. О. прийнято наказ від 19 жовтня 2017 року № 867 та накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

5. 07 листопада 2017 року наказом командира Військової частини А3913 Міністерства оборони України № 929 "Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям за підсумками роботи у жовтні місяці 2017 року", наказано виплатити премію ОСОБА_1 у зменшеному розмір, а саме 80 % від максимальної суми премії позивачу.

6. Як підставу зменшення премії на 20 % вказано наказ командира Військової частини А3913 від 19 жовтня 2017 року № 867, яким накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

7.1. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини А3913 від 07 листопада 2017 року № 929 "Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям за підсумками роботи у жовтні 2017 року" в частині виплати у зменшеному розмірі 80 % максимальної суми премії фельдшеру-рятувальнику прапорщику ОСОБА_1.

7.2. Зобов'язано Військову частину А3913 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу недоплачену премію у розмірі 20 % максимальної суми премії за жовтень 2017року.

7.3. В решті позову - відмовлено.

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем вимог пункту 31.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260). Оскільки з рапортом до командира військової частини звернувся начальник штабу-перший заступник командира Військової частини А3913 полковник Ярмолюк Ю. Є., який є прямим командиром (начальником) військовослужбовця ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення процедури позбавлення позивача частини премії.

10. Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного наказу.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги помилкове застосування відповідачем норми Інструкції про преміювання військовослужбовців Військової частини польова пошта В5082 (А3913), затвердженої командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 березня 2017 року, замість норми наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 "Про затвердження Інструкції про порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

13. Водночас т.в.о. командира Військової частини А3913 Розенберг Р. В. у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

18. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

19. Так, проходження військової служби в Збройних Силах України, врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170.

20. Пунктом 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 260), обумовлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

21. Відповідно до положень пункту 31.1 Інструкції № 260 командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

21.1. Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.

22. Так, положеннями пункту 31.5 Інструкції № 260 передбачено, що командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково тільки на: 10 % - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана"; 20 % - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана"; 40 % - у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана"); 50 % - у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана").

22.1. Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).

23. Відповідно до пункту 31.7 Інструкції, рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього. Забороняється позбавляти премії військовослужбовців протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

24. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Як визначено у статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

26. З матеріалів справи вбачається, що під час проходження позивачем військової служби командир Військової частини А3913 видав наказ, відповідно до якого виплачено прапорщику ОСОБА_1 премію у зменшеному розмірі, а саме 80 % від максимальної суми премії.

27. Не погоджуючись з таким наказом, позивач звернулась до суду з вимогою про його скасування та стягнення моральної шкоди.

28. Як вбачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дали оцінку наказу командира Військової частини А3913 Міністерства оборони України "Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям за підсумками роботи у жовтні місяці 2017 року" від 07 листопада 2017 року № 929, яким наказано виплатити премію ОСОБА_1 у зменшеному розмірі - 80% від максимальної суми премії позивачу на підставі наказу командира Військової частини А3913 від 19 жовтня 2017 року № 867, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

29. При цьому, суд як першої, так і апеляційної інстанцій, не звернули увагу, що позивач з цим позовом звернулась 03 листопада 2017 року (зареєстровано позовну заяву в суді першої інстанції 06 листопада 2017 року).

30. Тобто, суди, надаючи оцінку наказу від 07 листопада 2017 року № 929, не врахували, що позивач, звернувшись з цим позовом 03 листопада 2017 року, цілком очевидно не могла його оскаржити, оскільки такого наказу на момент звернення до суду не існувало.

31. Водночас, в матеріалах справи міститься й інший наказ командира Військової частини А3913 Міністерства оборони України "Про преміювання військовослужбовців військової частини за їх особистий внесок у загальні результати служби та виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям за підсумками роботи у жовтні місяці 2017 року" від 03 жовтня 2017 року № 813, яким наказано виплатити премію ОСОБА_1 у зменшеному розмірі - 80% від максимальної суми премії позивачу на підставі наказу командира Військової частини А3913 від 19 жовтня 2017 року № 867, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.

32. Отже, 03 жовтня 2017 року відповідачем видано наказ № 813, яким передбачено зменшення премії прапорщику ОСОБА_1 на 20 %. При цьому, підставою такого зменшення слугувало накладення дисциплінарного стягнення у виді суворої догани відповідно до наказу № 867, який видано пізніше за дату наказу, що визначає преміювання військовослужбовців Військової частини А3913.

33. Таким чином існують два накази про преміювання військовослужбовців за підсумками їх роботи у жовтні місяці 2017 року від 03 жовтня 2017 року № 813 та від 07 листопада 2017 року № 929, останнього з яких не існувало на момент звернення позивача до суду з цим позовом.

34. Зі змісту спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач оскаржує наказ Військової частини А3913 в частині зняття 20 % із суми премії. При цьому позивачем не було уточнено позовні вимоги, а зі змісту позовної заяви неможливо встановити який саме наказ оскаржується.

35. В свою чергу суди попередніх інстанцій, не з'ясувавши всіх обставин справи, надали оцінку наказу, якого не існувало на момент звернення позивача до суду з цим позовом.

36. Верховний Суд також наголошує на тому, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

37. З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

38. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

39. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

40. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

42. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець