Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.03.2019 року у справі №295/248/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 295/248/17

провадження № К/9901/21957/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 295/248/17

за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франовської К. С.) від 11 квітня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвели до встановлення ІІІ групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850);

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850 та здійснити нарахування (розрахунок) та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що привело до встановлення ІІІ групи інвалідності.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманої травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ), а також Порядку № 850 сформувало та направило до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності, однак відповідач неправомірно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на те, що виплата такої допомоги повинна здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського.

3. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850.

Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 03 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 31 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло пояснення Національної поліції України на касаційну скаргу, в яких останнє зазначало, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, надано невірну оцінку обставинам у праві, на підставі чого прийнято незаконне та помилкове рішення, яким скасовано рішення суду першої інстанції. Національна поліція України вважає касаційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

8. 07 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Міністерства внутрішніх справ України, в якому останнє просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

9. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

10. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 03 серпня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, а в період з 07 листопада 2015 року по 18 січня 2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

14. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 15 січня 2016 року № 12 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

15. Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 514523 від 03 червня 2016 року за результатами первинного огляду ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності з 30 травня 2016 року внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

16. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 570/147, захворювання ОСОБА_2 пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

17. ОСОБА_2 звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на що листом від 01 листопада 2016 року № 2093/29/05-2016 позивача повідомлено, що рішенням Житомирської обласної МСЕК № 2 від 03 червня 2016 року його визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції, у зв'язку з чим, правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.

18. Водночас, листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від листопада 2016 року № 2442/29/05-2016 позивача повідомлено, що направлені на затвердження до Міністерства внутрішніх справ України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 повернуті без розгляду, оскільки призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

19. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 850, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та є протиправним.

21. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 3 п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII прав на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

22. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850.

23. Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідач повернув без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених п. 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

24. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Міністерство внутрішніх справ України має повторно розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 відповідно до Порядку № 850 з прийняттям відповідного рішення.

25. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки на останнього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII і наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, яким затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), та за змістом якого, одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби - у даному випадку Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області.

26. Водночас апеляційний суд зазначив, що оскільки 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

27. Проте, позивач із відповідною заявою (рапортом) звернувся не за останнім місцем служби до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, а до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, яке, з огляду на характер спірних правовідносин та положення Порядку № 4, не є належним органом до якого позивач мав звернутися за одноразовою грошовою виплатою у зв'язку з встановленням групи інвалідності після звільнення зі служби в органах Національної поліції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційним судом не було враховано, що Міністерство внутрішніх справ України в порушення п. 9 Порядку № 850 за результатами розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги, не прийняло.

29. Скаржник вказує, що саме на Міністерство внутрішніх справ України покладено обов'язок прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги, яке відповідач всупереч положенням Закону № 565-ХІІ та Порядку № 850 не прийняв, а документи позивача про призначення такої допомоги повернув без розгляду.

30. У зв'язку з наведеним скаржник зазначає, що відповідач діяв не у спосіб установлений чинним законодавством, чим порушив його права, так як позбавив можливості навіть оскаржити своє рішення, оскільки ухилився від його прийняття.

31. Скаржник також зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що спосіб, у який Міністерство внутрішніх справ України розглянуло заяву позивача та документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

33. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано ст. 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.

35. Відповідно до ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

36. На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції». Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.

37. Згідно з п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

38. Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІІ групи.

39. Згідно з п. 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

40. Разом з тим, за змістом п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

41. Згідно ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

42. Частиною 2 ст. 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

43. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст. 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

44. Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

45. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 4).

46. За правилами п. 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

47. Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 2 розділу IV Порядку № 4).

48. Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18 висловила правову позицію, згідно якої поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 580-VIII, виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4.

У вказаній постанові Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зважаючи на те, що позивача звільнено зі служби в поліції, на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4. Отже належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.

49. Відтак, за зазначеного правового регулювання спірних правовідносин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки останнім місцем роботи позивача було Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Міністерство внутрішніх справ України не мало повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

51. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

54. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 295/248/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб