Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа №243/6221/17

провадження №К/9901/39008/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.2017 (суддя Кузнецов Р.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (колегія у складі суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О.)

у справі № 243/6221/17

за позовом ОСОБА_2

до Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання відновити виплату пенсії з дня припинення.

2. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Гребінківського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Полтавської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, з 01 липня 2016 року;

- визнано неправомірним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі № 11 від 17 лютого 2017 року щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_2;

- зобов'язано Гребінківське об'єднане Управління пенсійного фонду України Полтавської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 липня 2016 року.

3. У касаційній скарзі Гребінківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, отримує пенсію за віком, що підтверджено Пенсійним посвідченням НОМЕР_2.

5. Відповідно до довідки від 14 грудня 2016 року НОМЕР_3 ОСОБА_2 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.

6. Нарахування сум пенсій за період з 01 квітня 2015 року по 30 червня 2016 року здійснювалося на поточний рахунок відкритий в ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно із заявою позивача.

7. З 01 липня 2016 року Пенсійним органом припинено виплату пенсії на поточний рахунок позивача відкритий в установі «ПриватБанк» з 01 липня 2016 року.

8. 14 грудня 2016 року позивач звернувся до управління із заявою про продовження виплати пенсії за віком та надав довідку від 14 грудня 2016 року № 255 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також надав заяву про перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк".

9. Рішенням Управління від 17 лютого 2017 року № 11 позивачеві відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 09 лютого 2017 року № 2.

10. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй пенсії незаконним, позивач звернувся до суду з позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не здійснюючи нарахування та виплату належної ОСОБА_2 пенсії, фактично обмежує його конституційне право на соціальне забезпечення.

12. На думку судів першої та апеляційної інстанцій, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ряду постанов Кабінету Міністрів України.

14. На переконання Пенсійного органу, внаслідок не підтвердження фактичного місця проживання позивача, відсутні підстави для виплати йому пенсії.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

16. Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

17. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

18. Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

19. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

20. У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

21. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

22. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

23. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 у справі № 243/6221/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб