Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №804/5688/16

адміністративне провадження №К/9901/14410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (судді: Дурасова Ю.В. (головуючий), Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 804/5688/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сентравіс Продакшн Юкрейн» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 01.06.2016 №110090000/2016/000019/1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством для митного оформлення і підтвердження заявленої митної вартості товару надано повний пакет документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, а відомості в них дозволяють провести її обчислення для застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено з тих підстав, що контролюючий орган мав обґрунтовані сумніви відносно правильного визначення позивачем митної вартості товарів, які не були спростовані Товариством шляхом надання додаткових витребуваних контролюючим органом документів, а тому відповідач обґрунтовано здійснив коригування митної вартості товарів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову Товариства. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 01.06.2016 №110090000/2016/000019/1.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом митної вартості, безпідставно визначив митну вартість за другорядним резервним методом та прийняв оскаржуване рішення, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими первинними документами, як не було підтверджено і того, що взаємовідносини покупця (позивача) та продавця (пов'язані між собою особи) вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2016 року.

У доводах касаційної скарги Полтавська митниця ДФС посилається на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на надання документів, які не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок, а саме, наданий «калькуляційний лист» ґрунтується на ціновій інформації, отриманої від продавця відповідної продукції, який є особою, пов'язаною із покупцем товару, та не містить інформації щодо усіх складових формування ціни даного товару, а отже, не і може її підтверджувати; у рахунку на оплату транспортних послуг № 5080 від 25.05.2016 зазначена вартість послуг із розрахунку доставки товару вагою 20 000 кг, однак фактична доставка товару відбулася загальною вагою 21 636 кг, про що свідчать задекларовані у митній декларації дані та дані товаросупровідних документів, а отже вартість перевезення товару більшої ваги не врахована в розрахунку заявленої митної вартості.

Підприємство надало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність коригування митним органом митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем було надано необхідний пакет підтверджуючих документів та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з метою здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" 31.05.2016 подана митна декларація (далі - МД) №110090000/2016/003212, відповідно до якої для проведення митного оформлення заявлено два товари, а саме: трубна заготовка з нержавіючої марки сталі кована, кругла, зачищена: згідно EN 10204.3.1 марка сталі S32750D 180мм С- 0,015%; CR - 22,26%; Ni - 7,77% ; трубна заготовка з нержавіючої марки сталі з нікелевих сплавів кована, кругла, зачищена: згідно EN10204.3.1 марка сталі N08825 D 180мм С- 0,018%; CR - 22,08%; Ni - 39,79%.

Вказаний товар поставлявся на підставі непрямого зовнішньоекономічного контракту №05-2/477 від 01.03.2012, укладеного ПАТ "Сентравіс Продакшн Юкрейн" з компанією "CENTRAVIS SALES (Switzerland) S.A.", Швейцарія, на умовах поставки FCA Bognolo Mella, Італія.

Разом з митною декларацією позивачем подано пакет товаросупровідних та комерційних документів: СМR А №050544 від 26.05.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 07.12.2007; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 04.01.2008; сертифікат якості №АС/1843 від 26.05.2016; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5080 від 25.05.2016; документ, що підтверджує вартість страхування - додаткова угода №154 від 26.05.2016; документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини б/н від 26.05.2016; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 25.05.2016; рахунок-фактуру (інвойс) компанії - виробника "ІТАLFOND S.P.A." №201620093 від 26.05.2016; рахунок-фактуру (інвойс) №3150000079 від 26.05.2016; пакувальний лист б/н від 26.05.2016; зовнішньоекономічний договір №05-2/477 від 01.03.2012; доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 05.12.2013, №3 від 13.02.2014, №5 від 17.11.2014, №7 від 05.08.2015, №8 від 05.08.2015, №9 від 09.12.2015; специфікацію №207 від 26.05.2016; договір страхування №25.0000909.03/09-5/1089 від 27.12.2011; доповнення до внутрішнього договору б/н від 30.12.2015 та заявка №866 від 23.05.2016; договір про перевезення №27/12/09-5/1318 від 27.12.2012; інформацію про позитивні результати фітосанітарного та радіологічного контролю товару №2730 від 26.05.2016; декларацію про походження товару №3105 від 26.05.2016; лист покупця №05-4/270 від 03.08.2015; копію митної декларації країни відправлення №MRN 16 ITQXJ010024519E1 від 27.05.2016.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданої митної декларації контролюючий орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, з огляду на те, що за результатами перевірки документів та відомостей наданих до митного оформлення за МД №110090000/2016/003212 від 31.05.2016 Дніпропетровською митницею ДФС виявлено наступні розбіжності:

- наданий лист про калькуляцію ціни товару б/н від 25.05.2016 ґрунтується на ціновій інформації, отриманій від продавця відповідної продукції, який є особою, пов'язаною із покупцем товару, та не містить інформації щодо усіх складових формування ціни даного товару, отже, не може її підтверджувати;

- рахунок на оплату транспортних послуг №5080 від 25.05.2016, наданий для підтвердження перевезення вантажу вагою 20т, в той час, як в ЕМД загальна вага вантажу, який надійшов у даному транспортному засобі, складає 21,636т, таким чином, можливо перевезення вантажу більшої ваги може бути більшим, ніж заявлено в рахунку;

- в експортній декларації країни відправлення вказана вартість товарів без зазначення умов поставки, через що неможливо вирахувати ціну товару, не маючи умов поставки товару;

- у п.2.2 договору №1 від 01.11.2013 зазначено, що «ціна товару вказується у відповідній специфікації», при цьому до вказаного договору декларантом надано специфікації №5 від 14.04.2014 та №7 від 02.03.2016, де вказані технічні вимоги до товару та не вказана ціна товару, таким чином, вартість товару згідно з цим договором не підтверджено;

- у замовленнях на закупку №2/2016 від 11.02.2016 та №4/2016 від 02.03.2016 ціна товару вказана з урахуванням доплати за документи, але яким чином сформувалась дана ціна не розраховано.

У зв'язку зазначеним контролюючим органом надіслано позивачу електронне повідомлення щодо необхідності надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім зазначеного, вказаними електронними повідомленнями декларанта позивача повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Судами також встановлено, що позивачем шляхом електронного зв'язку 30.05.2016 надано наступні додаткові документи: договір №1 від 01.11.2013р. між компанією "ITALFOND S.P.A." та компанією "СЕNTRAVIS SALES (SWITZERLAND) S.A." (Швейцарія) та технічні специфікації до цього договору №5 від 14.04.2016р. та №7 від 02.03.2016; замовлення на поставку №2/2016 від 11.02.2016, №4/2016 від 02.03.2016 та підтвердження замовлення №2/2016 від 23.02.2016, №4/2016 від 22.03.2016; комерційну пропозицію від виробника трубної заготовки "BGH" Німеччина на аналогічний товар №118588 від 01.04.2016. Інші документи декларантом до митного оформлення не надавались.

За результатами розгляду вказаних додатково наданих документів контролюючий орган надіслав декларанту повідомлення про результати аналізу вказаних документів, в якому зазначалося, що надані декларантом документи не містять інформації, передбаченої згідно з вимогами п. 18 ст. 58 Митного кодексу України; комерційна пропозиція від виробника трубної заготовки "BGH" (Німеччина) на аналогічний товар №118588 від 01.04.2016 містить інформаційну пропозицію безпосередньо для компанії "CENTRAVIS SALES (SWITZERLAND) S.A." (Швейцарія) на умовах поставки FCA (free carrier) Siegen, тобто без інших складових митної вартості, передбачених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, крім цього, комерційна пропозиція компанії "BGH" (Німеччина) від 01.04.2016 містить ціну на товар, що не вироблено в Італії.

У зв'язку із наведеним, митним органом із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу) прийнято оскаржуване позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №110090000/2016/000019/1 від 01.06.2016.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому п. 5, п. 6, п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частин 13-15 ст.58 Митного кодексу України а наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п'ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що декларант (позивач) подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, судом також встановлено, що позивачем включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено числові значення усіх складових митної вартості товарів, підтверджено та обґрунтовано документально усі складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, транспортні витрати та витрати на страхування товару, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів, зокрема:

- стосовно зауважень щодо відсутності в міжнародній товарно-транспортній накладній умов поставки товару, то такі зауваження є необґрунтованим, адже контролюючим органом не було зазначено, щодо яких складових митної вартості на цій підставі у неї виник сумнів та, відповідно, як викладене впливає на заявлену позивачем митну вартість;

- стосовно взаємопов'язаності позивача та продавця (CENTRA VIS SALES (Switzerland) S.А.) та впливу такої пов'язаності на вартість товару, то враховуючи положення частин 12 - 15 ст. 58 Митного кодексу України, зокрема якими визначено, що у разі відсутності обґрунтування контролюючим органом впливу цієї обставини на ціну товару, вважається, що такі не вплинули на ціну оцінюваних товарів, та враховуючи, що позивач скориставшись своїм правом надав докази відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема надав висновок про вартісну характеристику товарів за імпортним договором, підготовлений Держаним підприємством «Держзовнішінформ» від 03.08.2016 № 112/1373, відповідно до якого рівень імпортних цін відповідає ціновій політиці компанії постачальника та компаній-виробників у взаємовідносинах з українськими контрагентами, та копію витягу біржових котирувань на Лондонській біржі металів за період з 23.02.2016 по 24.03.2016, то відповідно вказані посилання контролюючого органу є також необґрунтованими.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач надав усі, передбачені Митним кодексом України, документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Натомість всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування саме резервного методу.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 804/5688/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду