Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

Київ

справа №815/5101/17

адміністративне провадження №К/9901/51922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Долинка" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, відділ агропромислового та економічного розвитку Саратської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: Потапчука Ю. А. (доповідач), Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

І. Обставини справи

1. Приватне акціонерне товариство "Долинка" (надалі також - ПАТ "Долинка", позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, відділ агропромислового та економічного розвитку Саратської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 678100 грн., зареєстрованої в органах Казначейства за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки Приватного акціонерного товариства «Долинка»;

1.2. стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Долинка» компенсацію за КПКВ 2801350 «Закладення і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками» і не отриманим в повному обсязі кошти в розмірі 678100 грн., шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики і продовольства України.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволений частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо неспрямування бюджетних коштів на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 678100 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч сто гривень), зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки Приватного акціонерного товариства «Долинка».

2.2. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України у встановленому законодавством порядку спрямувати бюджетні кошти на погашення бюджетної кредиторської заборгованості в розмірі 678100 грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч сто гривень), зареєстрованої в органах Казначейства, за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» для перерахування на рахунки Приватного акціонерного товариства «Долинка».

2.3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.4. Стягнуто сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 11 771,50 грн. з Міністерства аграрної політики та продовольства України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПАТ «Долинка».

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до суду з апеляційною скаргою.

4. 13 березня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява Міністерства аграрної політики та продовольства України про закриття провадження у даній справі за їх апеляційною скаргою.

5. В обґрунтування вказаної заяви Міністерство аграрної політики та продовольства України заявляє, що ним було спрямовано до ПАТ «Долинка» бюджетні кошти на погашення бюджетної кредиторської заборгованості у сумі 678 100 грн., зареєстрованої в органах Казначейства за програмою «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними», що підтверджується наданою до суду, як додаток до заяви, Зведеною випискою з рахунків відкритих асигнувань за узагальненими показниками загального фонду Державного бюджету України за 15 грудня 2017 року. Таким чином, оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень, що відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.238 КАС України являється підставою для закриття провадження у справі.

6. Окрім того, 16 березня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду також надійшла заява ПАТ «Долинка» про закриття провадження у справі на підставі вимог ч.1 ст.47 КАС України, а саме у зв`язку з відмовою від позову.

7. При цьому, разом з вказаною заявою про закриття провадження у справі позивач заявив клопотання про стягнення з відповідачів на користь ПАТ «Долинка» судового збору сплаченого при поданні позовної заяви.

8. В обґрунтування вказаної заяви ПАТ «Долинка» зазначило, що Міністерством аграрної політики та продовольства України 15 листопада 2017 року було видано Наказ №612 «Про розподіл коштів за бюджетною програмою 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників та ягідників та нагляд за ними» відповідно до якого затверджено розподіл коштів за вказаною бюджетною програмою 2801350 для погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства. На виконання цього наказу кошти фактично надійшли на рахунок товариства, тобто заборгованість перед позивачем відсутня, таким чином, після відкриття провадження у справі відповідачем задоволено вимоги позивача. Зважаючи на вказані обставини ПАТ «Долинка» відмовляється від позову.

9. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року заяви ПАТ "Долинка" та Міністерства аграрної політики та продовольства України про закриття провадження у справі задоволено.

9.1. Визнано нечинною постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ПАТ "Долинка" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - Департамент агропромислового розвитку Одеської обласної державної адміністрації, відділ агропромислового та економічного розвитку Саратської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації.

9.2. Провадження по справі № 815/5101/17 закрито.

9.3. Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ПАТ "Долинка" судовий збір за подання позову в розмірі 11 771 грн. 50 коп.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Міністерство аграрної політики та продовольства України не погодилося із цим рішенням суду апеляційної інстанції у частині стягнення з нього сплаченого ПАТ "Долинка" судового збору і подало касаційну скаргу про його скасування у цій частині.

11. У касаційній скарзі Міністерство аграрної політики та продовольства України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення у частині стягнення з нього судового збору у сумі 11 771 грн. 50 коп.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано, що кошти ПАТ "Долинка" були спрямовані не у зв`язку із судовим розглядом справи чи визнанням позовних вимог, а у зв`язку із здійсненням Міністерством аграрної політики та продовольства України своїх повноважень головного розпорядника бюджетних коштів за програмою 2801350.

12.1. Також, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки судовий збір стягнуто з одного відповідача, в той час як позовні вимоги пред`явлено до двох відповідачів.

12.3. В обґрунтування свої доводів скаржник покликається на постанову Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №826/6939/16.

13. Від позивача відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом.

15. Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України регламентується право позивача у справі на відмову від позову.

15.1. Відповідно до частини 3 зазначеної статті про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

16. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

17. Згідно із статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

ІV. Оцінка Верховного Суду

18. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

20. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

21. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

22. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у справі сплачено на рахунок позивача суму спірної заборгованості, в той же час скаржник здійснив це після звернення позивача до суду.

23.Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про присудження з Мінагрополітики витрат, здійснених на оплату судового збору, керуючись при цьому положеннями статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України.

24. Посилання скаржника на намагання виконати зобов`язання перед позивачем Суд вважає необґрунтованим з огляду на те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко встановлено, що якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

25. В той же час, в процесуальному законодавстві не міститься жодних застережень щодо застосування статті 140 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема такі як намагання виконати зобов`язання, або виконання у зв`язку з здійсненням своїх управлінських повноважень.

26. Окрім того, зазначена норма не містить застережень щодо виконання зобов`язання у зв`язку з відкриттям позовного провадження, а лише вказує на строк виконання зобов`язання.

27. Щодо посилання скаржника на наявність двох відповідачів у справі, а присудження судових витрат лише з Мінагрополітики, то Суд зазначає, що Державна казначейська служба України залучена до участі у даній справі не як особа, яка своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушила права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а як особа, яка здійснюватиме фактичне виконання рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України. При цьому, позов в частині стягнення коштів позивач мотивував бездіяльністю не Державної казначейської служби України, а бездіяльністю саме Мінагрополітики, яке було зобов`язане спрямувати ці кошти позивачу.

28. Що стосується посилання скаржника на те, що перерахування коштів позивачу було викликано не судовим розглядом позову про стягнення коштів, а здійснення ним повноважень головного розпорядника коштів і посилання при цьому на позицію Верховного Суду по справі №826/6939/16, то суд вважає таке посилання безпідставним, оскільки в зазначеній справі йшлося про зовсім інші за змістом правовідносини.

29. Таке рішення було зумовлене тим, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтованих показників митної вартості товарів" втратила чинність у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 05 жовтня 2016 року № 686, а не у зв`язку з судовим розглядом справи або на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а у зв`язку із здійсненням Урядом своїх повноважень. Те, що постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 724 втратила чинність, не можна вважати задоволенням позовних вимог позивача.

30. У справі, що розглядається, цей висновок не може бути застосований, оскільки втрату чинності нормативно-правовим актом (об`єктивна подія) не може бути прирівняно до добровільного погашення боргу (суб`єктивна дія).

31. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Таким чином, Верховний Суд уважає, що викладені в касаційній скарзі доводи Міністерства аграрної політики та продовольства України є безпідставними, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - правильною та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

V. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/5101/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов