Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №1540/3297/18

адміністративне провадження №К/9901/66583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» (далі - ПАТ) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (суддя Соколенко О.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (судді Кравченко К.В., Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі № 1540/3297/18 за позовом ПАТ до Одеської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - філія ДП; ДП відповідно) про визнання протиправною відмови у припиненні обтяження та виключенні запису про обтяження рухомого майна, припинення обтяження та виключення запису про обтяження рухомого майна, -

встановив:

У липні 2018 року ПАТ звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправною відмову філії ДП у припиненні обтяження та виключенні запису про обтяження рухомого майна: вид обтяження: публічне обтяження; тип обтяження: арешт рухомого майна; зареєстровано: 26 листопада 2015 року 19:02:18 за № 15598561 реєстратором: приватний нотаріус Кучик С.Л., 33000, Рівненська область, м. Рівне, просп. Миру, 26/1, тел. (0362) 43-40-16 контрольна сума запису: 582БЕААГБ8; підстава обтяження: заочне рішення суду, 257/2641/14ц, 14 березня 2014 року, Київський районний суд м. Донецька; об'єкт обтяження: все майно; відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; обтяжувач: Київський районний суд м. Донецька, причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Донецьк; боржник: ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», код 00470059, м. Одеса; термін дії: 26 листопада 2020 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; припинити обтяження та виключити запис про обтяження рухомого майна: вид обтяження: публічне обтяження; тип обтяження: арешт рухомого майна; зареєстровано: 26 листопада 2015 року 19:02:18 за № 15598561 реєстратором: Приватний нотаріус Кучик.Л., 33000, Рівненська область, м. Рівне, просп. Миру, 26/1, тел. (0362) 43-40-16 контрольна сума запису: 582БЕААГБ8; підстава обтяження: заочне рішення суду, 257/2641/14ц, 14.03.2014, Київський районний суд м. Донецька; об'єкт обтяження: все майно; відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; обтяжувач: Київський районний суд м. Донецька, причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, м. Донецьк; боржник: ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», код 00470059, м. Одеса; термін дії: 26 листопада 2020 року з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою від 10 липня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху через недоробки, які могли бути усунуті шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, у відповідній кількості копій, із викладом вимог відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС); адреси електронної пошти; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких долучено до позову; належним чином засвідченого документа про повноваження представника ОСОБА_2 діяти від імені ПАТ; документа про сплату судового збору у розмірі 3524 грн. Для цього встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

19 липня 2018 року представник позивача на виконання вказаної ухвали подав до суду першої інстанції уточнену заяву, в якій вказав про відсутність засобів електронного повідомлення та повідомив про місцезнаходження оригіналів доказів, які долучались до позовної заяви. На підтвердження сплати судового збору долучив платіжне доручення від 16 травня 2018 року № 707, яке до цього подавав до цього ж суду у справі № 815/2416/18. Вважав, що якщо ухвалою від 14 червня 2018 року суд повернув раніше подану позовну заяву, до якої додавався цей платіжний документ, то цей первісний документ про сплату судового збору можна використати при повторному зверненні до суду. В уточненій позовній заяві висловив прохання визнати протиправною бездіяльність філії ДП щодо реєстрації припинення обтяження рухомого майна.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 липня 2018 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС повернув позовну заяву позивачу через те, що не були усунуті недоліки скарги. Із посиланням на інформацію комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановив, що у справі № 1540/3297/18 відсутнє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету. На підставі статті 6 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) зазначив, що подане платіжне доручення не може бути доказом належної сплати судового збору, оскільки повернення попередньо поданої позовної заяви та не вирішення судом питання щодо повернення сплаченого судового збору, не дає підстав для подання цього самого документа при повторному зверненні до суду.

Надав значення тому, що позивач не вказав дати, номеру реєстрації запису про обтяження рухомого майна, вчиненого філією ДП, протиправними дії якої просив визнати суд.

Підсумовуючи сказане, цей суд зазначив, що станом на 24 липня 2018 року вимоги ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав, з клопотанням про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, до суду не звернувся, а також не звертався з клопотанням щодо відстрочення чи звільнення від сплати судового збору. Позивачу було надано достатньо часу з 13 липня 2018 року по 24 липня 2018 року на усунення недоліків адміністративного позову, при цьому з урахуванням можливості направлення документів засобами поштового зв'язку.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2018 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року залишив без змін.

ПАТ не погодилося із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу про їх скасування та передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування скарги зазначило, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права щодо строку обчислення суми судового збору.

Зазначає, що суди по різному застосовують положення закону щодо зарахування сплаченого судового збору, оскільки суд першої інстанції вважає, що повторно подане платіжне доручення не є належним доказом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, а суд апеляційної інстанції вказував про можливість долучення цього документа за умови відкріплення та вилучення з попередньої справи. Оскільки за рішенням суду позовну заяву та долучені до неї документи, у тому числі квитанцію про сплату судового збору було повернуто позивачу, вважає рішення судів такими, що порушують право на звернення до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких були прийняті оскаржені судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Перелік документів, що додаються до позовної заяви, передбачений частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яким передбачено долучення документа про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з приписами частини десятої цієї ж статті заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС, розмір судового збору порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Положеннями частини п'ятої статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

З матеріалів справи убачається, чого не заперечує й сам позивач, що на підтвердження доказів сплати судового збору було подано платіжне доручення від 16 травня 2018 року № 707, яке раніше позивач додавав до первісної позовної заяви у справі № 815/2416/18. Позовну заяву у тій справі суд повернув без розгляду. Судовий збір сплачений за подання позовної заяви зарахований спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу в порядку встановленому законом не повертався.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно вказали, що повторно поданий той самий платіжний документ про сплату збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви, а тому з огляду на факт не сплати судового збору та за відсутності клопотання про надання можливості продовжити визначений судом строк для усунення такого недоробку, обґрунтовано повернули позовну заяву з доданими до неї документами.

Обґрунтовуючи необхідність сплати судового збору на загальних підставах за повторне подання позовної заяви за умови, коли сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, і до повторно поданого позову додавався первісний документ про сплату судового збору, суди правильно послалися на нормативний порядок, який регламентує його сплату за описаної вище ситуації.

Зокрема, суди зауважили, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону № 3674-VI передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час подання первісного позову й ухвалення оскаржених судових рішень стаття 6 Закону № 3674-VI передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Таке законодавче визначення передбачає, що на час вчинення процесуальної дії позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі звернення до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.

З погляду вищевикладеного треба визнати, що документ, який би підтверджував достовірність сплати судового збору, не відповідав вимогам статті 161 КАС, що й потягло ухвалення оскарженого рішення.

З огляду на викладене, Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 2 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Чорноморгідрозалізобетон» залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко