Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/3984/18 810/3373/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 (суддя Терлецька О.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 (судді: Беспалова О.О., Грибан І.О, Губська О.А.) у справі №810/3373/14 Київського окружного адміністративного суду за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Фермерського господарства «Агрофірма «Інтер-2006» про припинення підприємницької діяльності.

В С Т А Н О В И В:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності Фермерського господарства «Агрофірма «Інтер - 2006».

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2014 позовну заяву Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про припинення підприємницької діяльності Фермерського господарства «Агрофірма «Інтер-2006» повернув позивачу.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2014 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 залишив без змін.

Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області подано касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі №810/3373/14, яка обґрунтовується порушеннями судами першої та апеляційної інстанцій при прийняті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, а саме частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга має бути задоволена з огляду на таке.

Частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час подання позову) передбачено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Суд першої інстанції, ухвалою від 07.05.2015, позовну заяву Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишив без руху з тих підстав, що

оригіналу опису поштового вкладення, який підтверджує дійсність направлень позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками, позивач суду не надав.

Позивач 13.06.2014 подав клопотання, в якому просив відкрити провадження у справі №810/3373/14 за його позовом до Фермерського господарства «Агрофірма «Інтер-2006» про припинення підприємницької діяльності. Клопотання обґрунтовано тим, що Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області через відділення УДППЗ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як це передбачено частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, відправлено стороні у справі копію адміністративного позову від 28.05.2012 №4070/10/10, про що отримано фіскальний чек, що засвідчує факт надання послуг поштового зв'язку та факт надсилання стороні у справі позову з додатками.

Зробивши правильний висновок щодо застосування частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, разом з тим, безпідставно відхилив як доказ виконання позивачем наведених вимог поданий Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області фіскальний чек, виданий відділенням поштового зв'язку на підтвердження надіслання на адресу відповідача рекомендованого листа.

При цьому суд виходив з того, що належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу є саме опис вкладення. За висновком суду, фіскальний чек не є таким доказом, оскільки лише підтверджує оплату послуг зв'язку, однак не дозволяє встановити конкретний зміст наданої послуги (у тому числі вміст поштового відправлення, адресу одержувача тощо).

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, визначено, що рекомендоване поштове відправлення - це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «М», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Зі змісту пунктів 59 та 60 цих Правил вбачається, що опис вкладень передбачений для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про наявність у Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області обов`язку надавати поряд з чеком про відправлення поштової кореспонденції відповідачу також опис вкладення до вказаної кореспонденції, безпідставно відхилив доводи клопотання, поданого позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, що фіскальний чек є належним доказом виконання ним вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, та повернув позовну заяву.

Вказану помилку не було виправлено й судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ( у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, оскаржувані ухвали підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 у справі №810/3373/14 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк