Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.01.2020 року у справі №803/203/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2020 року

Київ

справа №803/203/17

адміністративне провадження №К/9901/15617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/203/17

за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

за касаційною скаргою Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Андрусенко О.О.,

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Яворського І.О., Сапіги В.П.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату не донарахованої індексації заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року у сумі 8 068,51 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період його роботи з лютого 2010 року по травень 2012 року відповідачем не проводилась індексація його заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

За результатами проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці (далі - ТДІПП) перевірки встановлено, що нарахування індексації доходів працівників відповідач здійснював з порушенням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника. Тобто відповідачем відмовлено в проведенні індексації доходів з огляду на безпідставну зміну ним базового місяця для здійснення нарахувань індексації.

На підставі результатів такої перевірки, ТДІПП винесла відповідний припис від 16 листопада 2012 року № 03-01-04/0462-0398. Не погодившись з таким приписом відповідач оскаржив його до суду. За результатами судового розгляду відповідачу відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування цього припису.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Зобов`язано Володимир-Волинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року недонарахованої суми індексації заробітної плати у розмірі 8 067,51 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати.

Повністю задовольняючи адміністрований позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що порушення відповідачем вимог пункту 5 Порядку під час нарахування та виплати індексації доходів працівникам Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року встановлені ТДІПП в акті перевірки № 03-21-021/0462 та приписі № 03-01-04/0462-0398 від 16 листопада 2012 року.

За результатами судового розгляду постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, відповідачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування припису. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, на вказані судові рішення без змін.

У період з 01 січня 2008 року по 31 травня 2012 року відповідач проводив виплати, які носили стимулюючий характер, однак не здійснювалось нарахування і виплата індексації грошових доходів, яка носить обов`язковий характер, що суперечить вимогам статтей 22, 23 Закону України «Про оплату праці». Отже, вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошових доходів позивача за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року в сумі 8 068,51 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

У лютому 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якій відповідач з урахуванням уточненої касаційної скарги просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з підстав передбачених статтею 229 КАС України. Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на поверхневому дослідженні та оцінці доказів. Судами попередніх інстанцій порушено принцип всебічного, повного з`ясування обставин справи та порушено норми матеріального, процесуального права.

Скаржник вказує на те, що заробітна плата структурована на основну та додаткову, тобто вона є багатоскладовою категорією, що в свою чергу впливає на правильне обчислення індексації доходів.

У судових рішеннях у справі № 2а/0370/40007/12 відсутні обставин, що стосуються саме позивача, а тому в них відсутні і преюдиційні обставини, які б мали значення для вирішення цієї справи. Крім того, згідно з Порядком базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення визначається для кожного працівника індивідуально. Комісією, створеною відповідачем, проведено службове розслідування, за результатами якого не встановлено будь-яких порушень під час здійснення нарахувань позивачу індексації його доходів.

Позивач надав невірний розрахунок індексації, оскільки ним не враховано фактично відпрацьовані дні та дні в які він перебував у відпустці лікарняному, що вплинуло на розмір індексації, яка нараховується лише за фактично відпрацьований час. Також позивачем невірно вказано індекс інфляції.

Судами попередніх інстанцій не враховано положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків її виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та правову позицію Верховного Суду України, викладену в тому числі у постанові від 25 листопада 2015 року у справі 822/504/13-а. Положення статтей 2 та 3 цього Закону компенсація втрати частини заробітної плати здійснюється у зв`язку із порушенням строків її виплати (тобто, вже нарахованої, але не виплаченої в строки, передбаченої чинним законодавством). Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних сум (індексації заробітної плати), то і підстави для такої компенсації відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 708/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попереднє судове засідання відповідно до вимог частини 1 статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від позивача заперечень на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень статті 338 КАС України не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 з 25 червня 2002 року призначений на посаду старшого державного податкового інспектора групи правового забезпечення Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Володимир-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Нововолинська ОДПІ). Надалі він працював на різних посадах в Нововолинська ОДПІ.

У період з 25 вересня 2012 року по 12 жовтня 2012 року на виконання звернення Управління Служби безпеки України у Волинській області, відповідачем проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства при нарахуванні та виплаті індексації грошових доходів службовим особам Нововолинської ОДПІ за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року, за результатами якої складено довідку від 12 жовтня 2012 року (а.с. 66-73).

За результатами цієї перевірки встановлено порушення Нововолинською ОДПІ вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", що призвело до недоотримання працівниками Нововолинської ОДПІ індексації заробітної плати за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року коштів на загальну суму 182 754, 03 грн., в тому числі і позивачем.

На підставі зазначених висновків прокуратурою Волинської області на адресу ТДІПП у Волинській області направлено лист від 05 листопада 2012 року № 07/1-1367 вих. 12, яким доручено провести перевірку дотримання законодавства про оплату праці службовими особами Нововолинської ОДПІ.

09 листопада 2012 року інспектором ТДІПП у Волинській області проведено перевірку дотримання Нововолинською ОДПІ вимог Закону України "Про оплату праці", у зв`язку з чим складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування

№ 03-21-021/0462 (а.с. 74-95) та винесено припис № 03-01-04/0462-0398 від 16 листопада 2012 року (а.с. 96-100).

У вищевказаному приписі зазначено, що індексація заробітної плати проводилась з порушенням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалось базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів.

У період з 01 січня 2008 року по 01 серпень 2012 року на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ працівникам проводились виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним не нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов`язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України "Про оплату праці". У зв`язку з виявленими порушеннями, приписано, зокрема, дотримуватись вимог пунктів 2, 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526 (а.с. 99).

Вищезазначений припис був оскаржений Нововолинською ОДПІ в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року (а.с. 28-33), у справі № 2а/0370/4007/12 повністю відмовлено у задоволенні адміністративного позову Нововолинської ОДПІ до ТДІПП у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису від 16 листопада 2012 року № 03-01-04/0462-0398 в частині зазначення порушень, зокрема, щодо дотримання вимог пунктів 2, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526 відмовлено повністю (а.с. 20-27).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року касаційну скаргу Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Волинській області залишено без задоволення, а зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а/0370/4007/12 - без змін (а.с. 35-40).

30 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити нарахування та виплату йому ненарахованої суми індексації за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року за час роботи у Нововолинській ОДПІ та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати (а.с.18).

Листом від 13 лютого 2017 року № 20/03-16-05 відповідач повідомив, що Володимир-Волинська ОДПІ є правонаступником Нововолинської ОДПІ. При реорганізації Нововолинської ОДПІ шляхом приєднання не було передано жодних документів, які підтверджують вказані у заяві факти, а саме акт перевірки відповідача, акт перевірки ТДІПП у Волинській області, припис за результатами перевірки, де було б вказано перелік осіб та суми не донарахованої індексації. Відсутність оригіналів документів робить неможливим вивчення порушень при нарахуванні та виплаті індексації по суті, відтак відповідач не має правових підстав щодо нарахування та виплати індексації та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати (а.с. 19).

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до положень частини 1 статті 1 закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону № 108/95-ВР.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина 1 цієї статті).

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина 2 цієї статті).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 3 цієї статті).

Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З системного аналізу наведений релевантних норм слідує, що законодавством встановлений обов`язок для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Останнє підвищення посадових окладів працівників Нововолинської ОДПІ відбулося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у лютому 2008 року.

Отже базовим місяцем для здійснення нарахування та виплати індексації доходів позивача за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року має бути визначено лютий 2008 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що індексація доходів позивача за вказаний період роботи відповідачем проведена з порушення вимог пункту 5 Порядку № 1078. У період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року позивачу проводились стимулюючі виплати, які не мали постійного характеру, а нарахування та виплата індексації доходів, яка є обов`язковою виплатою, відповідачем проведена не була. Такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Слід також зазначити, що факт порушення Нововолинською ОДПІ пунктів 2, 5 Порядку № 1078 під час нарахування та виплати працівникам цієї установи індексації доходів встановлено судами під час розгляду справи № 2а/0370/4007/12 за позовом Нововолинської ОДПІ до ТДІПП про скасування припису від 16 листопада 2012 року № 03-01-04/0462-0398.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16 та Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги про невірність наданого позивачем розрахунку сум індексації Верховний Суд відхиляє. Відповідач у цій справі, який є суб`єктом владних повноважень, не виконав покладеного на нього частиною 2 статті 77 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) обов`язку доказування та не надав розрахунок індексації доходів позивача, який на думку Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області є вірним з належним документальним підтвердженням.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації доходів та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації доходів позивача за період з 01 лютого 2010 року по 31 травня 2012 року.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Частиною 3 статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому розгляді справи суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове судове рішення по суті позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду