Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №826/27237/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2019 року

Київ

справа №826/27237/15

касаційне провадження №К/9901/25995/18, К/9901/25810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 (головуючий суддя - Келеберда В. І., судді:

Данилишин В. М., Качур І. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю. А., судді: Губська Л. В., Федотов І. В. ) у справі № 826/27237/15 за позовом Приватного підприємства "Боард Пром" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Боард Пром" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12.09.2015 №120920151 та дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних від 23.11.2015 № 191, № 192;

вважати податкові накладні від 23.11.2015 № 191, № 192 прийнятими та зареєстрованими датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 04.04.2016 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державна фіскальна служба України оскаржили їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державна фіскальна служба України посилалися на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві наголошувала на доведеності факту допущення позивачем порушень істотних умов договору від 12.09.2015 № 9189329290 про визнання електронних документів.

У свою чергу, Державна фіскальна служба України вказувала на те, що прийняття/неприйняття податкових накладних, надісланих засобами електронного зв'язку, здійснюється із застосуванням автоматизованої системи з урахуванням електронного документообігу та не залежить від будь-яких дій податкового органу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Приватним підприємством "Боард Пром" укладено договір від 12.09.2015 №120920151 про визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно з квитанцією №2 договір прийнятий та зареєстрований за номером
9189329290.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

Згідно з пунктом 3 розділу 6 договору від 12.09.2015 №120920151 договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

В той же час, пунктом 4 розділу 6 зазначеного договору передбачено, що орган державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Приватним підприємством "Боард Пром" 24.11.2015 засобами електронного зв'язку надіслано Державній фіскальній службі України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 23.11.2015 №191 в загальній сумі ~money0~ та №192 в загальній сумі ~money1~

Проте, відповідно до квитанцій від 24.11.2015 № 1 про реєстрацію вказаних податкових накладних вбачається, що вони не прийняті через виявлені помилки щодо порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, а саме: "не укладено договір про визнання електронної звітності".

Підставою для одностороннього розірвання податковим органом договору та відключення позивача від бази даних слугували висновки про порушення позивачем вимог пункту 4 Розділу 6 договору від 12.09.2015 №120920151, а саме - встановлення співробітниками відділу адміністрування податку на додану вартість відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул.

Десятинна, буд. 7, що підтверджуються довідкою оперативного управління податкової міліції від 23.11.2015 №3263.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт зміни позивачем адреси місцезнаходження з тієї, що міститься відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 № 851-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису передбачені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція № 233) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Додатком 1 до Інструкції № 233 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 4 розділу 6 якого орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У справі, що розглядається, судові інстанції встановили, що згідно з пунктом 4 розділу 6 договору орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, підставою для одностороннього розірвання договору від 12.09.2015 №120920151 послугував встановлений органом доходів і зборів факт неперебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Боард Пром" за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 7).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV, серед яких є відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розірвання договору від 12.09.2015 №120920151 Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містив відомостей про зміну Товариством з обмеженою відповідальністю "Боард Пром" місцезнаходження або дані про його відсутність за вказаним місцезнаходженням. Більш того, статут відомостей про юридичну особу - "відомості підтверджені".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від
15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак довідка оперативного управління податкової міліції про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків не може слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Боард Пром", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві існування в спірному випадку підстав для розірвання договору від 12.09.2015 №120920151 про визнання електронних документів.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Таким чином, на платника податку на додану вартість покладено обов'язок зареєструвати виписану за наслідками господарської операції податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку.

Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р. ); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Таким чином, передбачений виключний перелік підстав, у разі наявності яких контролюючий орган вправі відмовити у прийнятті податкової накладної.

Як на підставу для неприйняття податкових накладних Державна фіскальна служба України послалася на розірвання договору про визнання електронних документів від
12.09.2015 №120920151, оскільки позивачем порушені істотні умови договору.

Враховуючи те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві було протиправно розірвано в односторонньому порядку договір від 12.09.2015 №120920151 про визнання електронних документів, то неприйняття поданих позивачем податкових накладних від 23.11.2015 № 191, № 192, як наслідок, є безпідставним.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі № 826/27237/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк