Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2018 року у справі №815/7098/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

Київ

справа №815/7098/16

адміністративне провадження №К/9901/33359/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

Суддів: Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/7098/16

за позовом ОСОБА_1

до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Командуючого Військово-Морськими Силами Збройних Сил України,

третя особа - Державна казначейська служба України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (головуючий суддя Андрухів В. В. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Шевчук О. А., суддів - Зуєвої Л. Є., Федусика А. Г. ),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України (далі - Відповідач-1, командування ВМС ЗС України), командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України (далі - Відповідач-2, командувач ВМС ЗС України) про визнання протиправним та скасування рішення командувача Військово-Морськими Силами Збройних Сил України, оформленого наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від
14.11.2016 (п.1); зобов'язання командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку; стягнення з командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України моральної шкоди у розмірі ~money0~

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.11.2016 командувачем Військово-морськими Силами Збройних Сил України прийнято рішення, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та зняття усіх видів забезпечення як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку.

Посилаючись на п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивач вважає рішення № 230 від 14.11.2016 протиправним, оскільки при його прийнятті були порушені норми права, якими визначений порядок звільнення кадрового офіцера ЗС України з військової служби у відставку з усіма правовими наслідками, що з цього випливають, а також даним рішенням порушені його права та законні інтереси у сферах грошового, матеріального та пенсійного забезпечення.

Позивач зазначив, що з метою реалізації своїх прав та інтересів, він подав командувачу ВМС ЗС України заяву від 11.11.2016, у якій зазначено, що позивач не дає згоди на виключення його зі списків особового складу командування ВМС ЗС України до проведення з ним необхідних розрахунків, а саме: грошове забезпечення вартості за неотримане позивачем речове майно за частину часу вимушеного прогулу з 25.07.2014; грошове забезпечення за 46 календарних днів щорічної основної відпустки за 2016 рік (з 18.07.2016 по 01.09.2016), яке фактично є відпусткою зі збереженням грошового забезпечення у повному обсязі; грошової компенсації вартості за неотримане позивачем речове майно за рішенням суду за період з
30.10.2002 року по 25.07.2014 року; грошове забезпечення у повному обсязі за займаною позивачем посадою з 06.06.2016.

Як стверджує позивач, невиплата йому як військовослужбовцю грошового забезпечення призведе до зменшення розміру його пенсій за вислугу років.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 вирішено:

Адміністративний позов капітана першого рангу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 (пункт 1 наказу).

Зобов'язати командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_1 з 14.11.2016 у списках особового складу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення.

Зобов'язати командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України здійснити повний розрахунок капітана першого рангу ОСОБА_1 по грошовому та матеріальному забезпеченню як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку.

Стягнути з командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої протиправним рішенням моральної шкоди ~money1~

В решті позову - відмовити.

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що станом на
14.11.2016 (день виключення позивача зі списків особового складу командування ВМС ЗС України) позивачу протиправно не було сплачено грошове та матеріальне забезпечення за 10 місяців безперервної військової служби з 25.07.2014 по
20.05.2015.

Як зазначено у п.242 Положення, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Позивач не тільки не надавав згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини, а навпаки, заперечував проти його виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України до повного розрахунку.

Оскаржуваним наказом від 14.11.2016 № 230 порушені права позивача на зарахування до страхового стажу періоду служби, зокрема, з 25.07.2014 по 20.05.2015, через несплату грошового забезпечення, а також на нарахування позивачу у повному обсязі пенсії за вислугу років.

Скасовуючи наказ командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016, відповідно до положень ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України поновити капітана першого рангу ОСОБА_1 з 14.11.2016 у списках особового складу командування Військово-Морськими Силами Збройних Сил України та на всіх видах забезпечення.

Крім того, враховуючи тривалість порушення прав позивача, численні звернення позивача до командування ВМС ЗС України з питання розрахунку з ним по грошовому та матеріальному забезпеченню, невжиття відповідачем заходів для повного та своєчасного розрахунку з позивачем, суд першої інстанції оцінив моральні страждання позивача в ~money2~

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 апеляційну скаргу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 - без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що повний розрахунок позивача по матеріальному та грошовому забезпеченню на день виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України, командувач ВМС ЗС України повинен був здійснити з урахуванням всього періоду вимушеного прогулу позивача.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки, скасовуючи п. 1 наказу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016, відповідно до положень ч.2 ст.11 КАС України, суд першої інстанції зробив це метою повного захисту порушених прав позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про правильність рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, оскільки така була цілком обґрунтованою.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У жовтні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яка в березні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасувати;

- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що відповідно до вимог абзацу 3 частини 2 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення).

Рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на військовій службі належало до компетенції Міністра оборони України та було реалізовано наказом Міністра оборони України від 05.03.2015 №150.

Командування ВМС ЗС України зазначає, що станом на момент видання спірного наказу № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 не було жодної заборгованості перед ОСОБА_1 з боку Командування, а тому, не було допущено жодних порушень при виданні спірного наказу, який видавався виключно на підставі та на виконання наказу Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування спірного наказу.

Відповіда-1 вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи.

Крім того, в касаційній скарзі Відповідач-1 зазначив, що 06.10.2017 до Командування ВМС ЗС України надійшло доручення Міністерства оборони України від
02.10.2017 №298/3/18282/с відповідно до якого Відповідачем-1 проведено попередній розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 25.07.2014 по
20.05.2015 та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду в розмірі 22% в сумі ~money3~ 86 коп.

Відповідач-1 вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від
25.07.2014 по справі №2-а-6803/09/1570 позивачеві вже було виплачено компенсацію за моральну шкоду у розмірі ~money4~, яка повністю відшкодувала ОСОБА_1 моральні страждання за увесь період вимушеного прогулу.

8. Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав заперечення на касаційну скаргу Відповідача-1 в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивач в запереченнях зазначив, що відповідно до наказу Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 визначено, що виплату військовослужбовцю матеріального та грошового забезпечення за час вимушеного прогулу зобов'язана провести військова частина, в якій військовослужбовець поновлений на військовій службі. В цій адміністративній справі такою військовою частиною являється А0456 (Командування ВМС ВС України).

Крім того, в запереченнях позивач наголошує, що Відповідач-1 під час всього судового розгляду намагається безпідставно довести, що період з 25.07.2014 по
20.05.2015 являється періодом іншого вимушеного прогулу, що не відповідає дійсності та обставинам справи.

Позивач акцентує увагу в запереченнях, що повний розрахунок його по матеріальному забезпеченню на день виключення його зі списків особового складу в/ч А0456 для Відповідача-1 мав означати повне забезпечення позивача матеріальним та грошовим забезпеченням за період з 30.10.2002 по 14.11.2016 включно. При цьому:

- за період з 30.10.2002 по 20.05.2015 включно на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014;

- за період з 20.05.2015 по 14.11.2016 (по день виключення позивача зі списків особового складу в/ч А0456) на підставі, в порядку та об'ємі у відповідності з діючим законодавством України по штатній посаді, яку позивач обіймав в цей період у в/ч А0456.

Позивач вважає, що розмір грошової компенсації за нанесену йому моральну шкоду відповідає обставинам справи та підтверджується допустимими та належними доказами, а тому рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині цілком законне та обґрунтоване.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі №2а-6803/09/1570 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Саламатина Дмитра Альбертовича, першого заступника Міністра оборони України Іващенка Валерія Володимировича, тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України в 2009 році, командира Західної військово-морської бази ВМС ЗС України Хачатурова Карена Ервандовича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне Казначейство України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірною бездіяльність, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановив, зокрема:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України №666 (по особовому складу) від 17.08.2009 про звільнення капітана 1 рангу ОСОБА_1. заступника командира району-начальника відділу матеріально-технічного забезпечення управління Західного морського району ВМС ЗС України з військової служби у запас за віком (п. "в" ч. 7 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу");

- скасувати наказ командира в/ч А2238 №519 від 08.10.2009 (по стройовий частині) про виключення капітана 1 рангу ОСОБА_1 зі списків особового складу Західної військово-морської бази ВМС ЗС України та зняття зі всіх видів забезпечення;

- поновити капітана 1 рангу ОСОБА_1 з 08.10.2009 на військовій службі на посаді не нижче тієї, яку він обіймав на 29.10.2002 та яка відповідає військовому званню "капітан 1-го рангу", його освіті, військово-облікової спеціальності, досвіду служби на раніше займаних посадах, щоб ця посада передбачала класну кваліфікацію не нижче "спеціаліст 1 класу" та входила в номенклатуру посад, виконання посадових обов'язків, виконання яких передбачає допуск до державної таємниці не нижче, як по формі 2.

Наказом Міністра оборони України №150 (по особовому складу) від 05.03.2015, який прийнято на підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від
25.07.2014 по справі №2а-6803/09/1570, скасовано, зокрема, наказ Міністра оборони України від 17.08.2009 № 666 про звільнення з військової служби у запас за п. "в" (за віком) ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" капітана 1 рангу ОСОБА_1, поновлено позивача на військовій службі з 08.10.2009 та призначено начальником відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Згідно наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №88 (по стройовій частині) від 14.05.2015 позивача з 14.05.2015 зараховано до списків командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та поставлено на всі види забезпечення при військовій частині А2238 та фінансове забезпечення військової частини А3519.

Згідно з наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України №93 (по стройовій частині) від 21.05.2015 позивач вважався таким, що 20.05.2015 прийняв справи та посаду та приступив до виконання обов'язків.

Наказом Міністра оборони України №428 (по особовому складу) від 13.05.2016 відповідно до ч. 7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті капітана І рангу ОСОБА_1, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України звільнено з військової служби у відставку за п. "б" (за станом здоров'я) (п. 3 наказу).

На підставі витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від
13.05.2016 року № 428, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 року по справі №2-а-6803/09/1570, рішення тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України від 10.10.2016 року №10430/з/1 командуванням Військово-морських Сил Збройних Сил України винесено наказ №230 від 14.11.2016 року (по стройовій частині), пунктом 1 якого:

- капітана І рангу ОСОБА_1, начальника відділу замовлень морської зброї, радіотехнічного озброєння та навігаційної техніки управління кораблебудування Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 13.05.2016 № 428 з військової служби у відставку за п. "б" ч.7 ст. 26 (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що 14.11.2016 справи та посаду здав. З
14.11.2016 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу командування Військово-морських Сил Збройних Сил України, зняти зі всіх видів забезпечення та направити для зарахування до Приморського районного військового комісаріату м.

Одеси;

- виплатити грошову допомогу при звільненні з військової служби у запас у розмірі 50% місячного грошового забезпечення пропорційно прослуженого часу у Збройних Силах за 45 календарних років у розмірі ~money5~ 75 коп відповідно до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260;

- виплатити грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум за період з
30.01.2002 року по 25.07.2014 за пунктом 12 постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі №2-а-6803/09/1570 з урахуванням основних, додаткових, щомісячних видів грошового забезпечення, одноразових видів грошового забезпечення, індексації за цей період на загальну суму ~money6~ 35 коп;

- житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. Перебуває на квартирному обліку при військовій частині А0456;

- відповідно до вимог п.77 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939, припинити доступ до державної таємниці у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас;

- про припинення доступу зробити усі необхідні записи в облікових картках та повідомити начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області;

- командиру військової частини А3519 одночасно з виплатою здійснити усі належні перерахування до органів Пенсійного фонду України за період з 30.01.2002 по
25.07.2014.

14 листопада 2016 року командувачем Військово-Морськими Силами Збройних Сил України прийнято рішення, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України №230 (по стройовій частині) про виключення позивача зі списків особового складу командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України та зняття усіх видів забезпечення як військовослужбовця, звільненого з військової служби у відставку.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон № 2011-XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно до абз. 2 ~law9~ врегульовано, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абз.3 ~law10~ у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Відповідно до ~law11~ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

~law12~ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно до ~law13~ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно до ч.9 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 231 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від
10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовець, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження військової служби, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення з військової служби у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. У разі поновлення на військовій службі орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання щодо виплати військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання. У такому разі контракт, строк дії якого закінчився під час вимушеного прогулу, продовжується на строк вимушеного прогулу і строк, необхідний для визначення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я та прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Новий контракт з таким військовослужбовцем укладається у порядку, визначеному цим Положенням.

Пунктом 232 Положення встановлено, що у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Відповідно до вимог абз.3 п.242 Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно з п.1.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за N438/16454, Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 N1153.

Відповідно до п.12.5 Інструкції, у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, зазначається про виплату йому матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення. Період вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років, до строку вислуги у військовому званні та строку контракту.

Частиною 3 п.12.8 Інструкції встановлено, що командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 по справі №2-а-6803/09/1570 позивача було поновлено на військовій службі з 08.10.2009.

Тобто з 08.10.2009 позивач перебував у вимушеному прогулі, який з вини роботодавця закінчився не 25.07.2014 (дата постанови Одеського апеляційного адміністративного суду, яка підлягала негайному виконанню), а 20.05.2015 року, оскільки лише цією датою позивача фактично було допущено до виконання ним своїх посадових обов'язків у Збройних Силах України, що підтверджується послужним списком позивача.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач в період з
01.08.1971 по 14.11.2016 безперервно проходив військову службу, при цьому в період з 08.10.2009 по 20.05.2015 з вини посадових осіб Міністерства оборони України не обіймав штатну посаду в Збройних Силах України та знаходився у вимушеному прогулі.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм права, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що повний розрахунок позивача по матеріальному та грошовому забезпеченню на день виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України, Командувач ВМС ЗС України повинен був здійснити з урахуванням всього періоду вимушеного прогулу позивача.

Проте станом на 14.11.2016 (день виключення позивача зі списків особового складу командування ВМС ЗС України) позивачу протиправно не було виплачено грошове та матеріальне забезпечення за 10 місяців безперервної військової служби з
25.07.2014 по 20.05.2015.

Як зазначено у п.242 Положення, військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не тільки не надавав згоди на виключення його зі списків особового складу військової частини, а навпаки, заперечував проти його виключення зі списків особового складу командування ВМС ЗС України до повного розрахунку, що підтверджується заявою від 11.11.2016 на ім'я командувача ВМС ЗС України.

Крім того, позивач неодноразово звертався з відповідними заявами та рапортами до Міністерства оборони України та командувача ВМС ЗС України з питань виплати коштів за неотримане ним речове майно, видання наказу про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2014 щодо нарахування та виплати коштів за період з 30.10.2002 по 20.05.2015.

Таким чином, Суд зазначає, що оскаржуваним наказом від 14.11.2016 №230 порушені права позивача, а тому рішення командувача Військово-морськими Силами Збройних Сил України, оформлене наказом командування Військово-морськими Силами Збройних Сил України № 230 (по стройовій частині) від 14.11.2016 року (пункт 1 наказу) підлягає скасуванню як протиправне, оскільки повного розрахунку з позивачем проведено не було та позивач заперечував проти його виключення зі списків особового складу.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач з 2002 року та весь час розгляду цієї справи, захищаючи свої права в судах, як професійний військовий офіцер-інженер корабельної служби по внутрішньому стану займався не тим, чим повинен та бажав би займатися, оскільки відповідачі фактично змусили його звертатися за судовим захистом.

Оскільки відповідач фактично завдавав позивачу та його родині моральної шкоди протягом більш ніж 14 років, а командувач ВМС ЗС України та посадові особи командування ВМС ЗС України свідомо не виконували вимоги чинного законодавства України та починаючи з 14.05.2015 продовжували порушувати права позивача та виходячі з засад розумності, виваженості та справедливості суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Суд не приймає до уваги доводи викладені в касаційній скарзі що станом на момент видання спірного наказу не було жодної заборгованості перед позивачем з боку Командування, оскільки, вказане спростовано судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї адміністративної справи та не знайшло свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Крім того, Суд не приймає до уваги посилання Відповідача-1 в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано виплату позивачу компенсації за моральну шкоду у розмірі ~money7~, оскільки ця виплата була відповідно до постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від
25.07.2014 по справі №2-а-6803/09/1570 і ніякого відношення до виплати моральної шкоди в справі №815/7098/16 не має - це різні судові справи.

Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи, а лише свідчать про незгоду відповідача з встановленими обставинами справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова