Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.10.2023 року у справі №380/10238/21
Постанова КАС ВП від 12.10.2023 року у справі №380/10238/21
Постанова КАС ВП від 12.10.2023 року у справі №380/10238/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 380/10238/21

адміністративне провадження № К/990/20903/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 380/10238/21

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, ухвалене у складі: головуючого судді Сакалош В. М., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, ухвалену у складі: судді-доповідача Кухтея Р.В., суддів Шевчук С.М., Шинкар Т.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Львівської митниці ДФС (далі - відповідач-2), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач-3) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ в/о голови Комісії з реорганізації ДФС №850-о від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення судом першої інстанції;

- стягнути судові витрати з відповідачів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення з посади начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) є незаконним, а спірний наказ про звільнення - протиправним, оскільки ДФС не виконала положення частини третьої статті 87 цього Закону, а саме: не запропонувала позивачу одночасно із попередженням про вивільнення рівнозначну посаду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 був прийнятий на службу в митні органи України у 2002 році.

4. Наказом ДФС №3490-о від 10.04.2017 позивач призначений на посаду начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС.

5. Постановою Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено юридичні особи публічного права - територіальні органи Державної митної служби за переліком, згідно з додатком №1, зокрема Галицьку митницю Держмитслужби та вирішено реорганізувати Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

6. Наказом ДФС №30-рг від 25.11.2019 «Про реорганізацію митниць ДФС» було визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, в тому числі Львівської митниці ДФС.

7. 14.11.2019 Галицьку митницю Держмитслужби зареєстровано як юридичну особу.

8. 28.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань унесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.

9. 08.12.2019 повноваження Львівської митниці ДФС передані Галицькій митниці Держмитслужби.

10. Наказом Львівської митниці ДФС №07 від 10.03.2020 «Про попередження про наступне вивільнення» Комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС було зобов`язано скерувати, відповідно до статті 91 Закону України «Про державну службу», попередження про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та частини першої статті 40 КЗпП України, згідно із списком, що додається. У додатку до вказаного наказу «Про попередження про наступне вивільнення» зазначено ОСОБА_1 - начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС.

11. 09.09.2020 позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади та повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.

12. Наказом в/о голови Комісії з реорганізації ДФС №850-о від 02.06.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений з посади начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

13. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано наказ в/о голови Комісії з реорганізації ДФС № 850-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02.06.2021;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста «Західний» Львівської митниці ДФС з 03.06.2021;

- стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2021 по 19.10.2021 у розмірі 40 137,50 грн, з якої повинні бути стягнуті податки та збори у передбаченому законом розмірі.

15. У частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8 450,00 грн та поновлення на посаді рішення суду першої інстанції звернуто до негайного виконання.

16. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сама лише реорганізація державного органу, яка не мала наслідком зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачі не надали доказів того, що внаслідок реорганізації Львівської митниці ДФС і утворення Галицької митниці Держмитслужби відбулося скорочення чисельності і штату державних службовців. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що на момент попередження позивача про наступне вивільнення та прийняття наказу про звільнення у Галицькій митниці Держмитслужби були вакантними рівнозначні посади, які позивачеві не пропонувалися.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. 08.08.2022 до Суду надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

19. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі скаржник зазначає застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», у редакції Закону України від 14.01.2020 №440-IХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20.

20. У касаційній скарзі відповідач-3 доводить, що про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією позивача ознайомлено 10.03.2020, а тому в питанні порядку звільнення до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 87 Закону № 889-VIII, яка була чинною на момент такого попередження, тобто в редакції Закону №440-ІХ.

21. Скаржник наголошує, що Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо тлумачення статті 87 Закону № 889-VIII, згідно з якою вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язку з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

22. Таким чином, на переконання скаржника процедура вивільнення державних службовців має завершуватися згідно із законодавством, яке діяло на момент початку такої процедури, у зв`язку з чим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII зі змінами, які були внесені Законом України від 23.02.2021 № 1285-ІХ.

23. Позивач та інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скарну не скористалися.

24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Шевцової Н.В., ОСОБА_2

25. Ухвалою Суду від 05.10.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

26. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку та обранням судді Шевцової Н.В. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл справи.

27. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

30. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

31. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

32. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

33. Згідно з частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

34. Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону) («за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону)» - у редакції, викладеній згідно із Законом України від 19.09.2019 № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-ІХ), яка діяла на дату попередження позивача).

35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

36. Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 440-ІХ, який прийнятий 14.01.2020 і набрав чинності 13.02.2020) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). Водночас не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

37. У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 440-ІХ).

38. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції, викладеній у Законі № 1285-ІХ, який прийнятий 23.02.2021 і набрав чинності 06.03.2021) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

39. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

40. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

VI. Позиція Верховного Суду

41. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом від 02.06.2021 №850-о із займаної посади у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.

42. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач був звільнений внаслідок реорганізації ДФС шляхом поділу та утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, та, відповідно, утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Держмитслужби шляхом реорганізації, у тому числі Галицької митниці Держмитслужби, до якої було приєднано Львівську митницю ДФС.

43. Особливістю спірних правовідносин є те, що за період реорганізації ДФС/Держмитслужби і їхніх територіальних органів, у тому числі Львівської митниці ДФС шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби, норми Закону № 889-VIII та КЗпП України зазнали суттєвих змін, які змінили порядок вивільнення державних службовців.

44. У контексті вказаних змін спірним питанням на стадії цього касаційного провадження є питання застосування редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, а саме: у тій, яка викладена згідно із Законом №440-ІХ та діяла на момент попередження позивача про наступне вивільнення (10.03.2020), чи в тій, яка викладена згідно із Законом №1285-ІХ та діяла на момент видання спірного наказу про звільнення позивача із займаної посади (02.06.2021).

45. У касаційній скарзі відповідач-3 наполягає на тому, що стаття 87 Закону № 889-VIII має застосовуватися у редакції зі змінами, унесеними Законом №440-ІХ, що була чинною на момент попередження позивача про наступне вивільнення, частина третя якої, відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, не передбачала обов`язку суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу посаду, як передумови для припинення державної служби у зв`язку з реорганізацією державного органу.

46. Суд зазначає, що Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.11.2022 у справі №640/15797/21, від 22.12.2022 у справі № 640/17678/21, від 11.05.2023 у справі №380/9574/21 вже вирішував питання застосування статті 87 Закону № 889-VIII у згаданому контексті.

47. Так, Верховний Суд у справі № 640/17678/21 констатував, що регулювання процесу реорганізації ДФС України було суперечливим і непослідовним; на дату набрання чинності Законом №1285-ІХ (06.03.2021) процес реорганізації ДФС України ще тривав й остаточного рішення щодо подальшого проходження позивачем публічної служби в митних органах не було; указаний Закон прийнятий пізніше Закону №440-ІХ (14.01.2020) і не містить приписів, які б наділяли цей Закон зворотною дією/силою, як і не містить приписів щодо застосування статті 87, а саме її частини третьої, у редакції, викладеній згідно із Законом №440-ІХ, до правовідносин, які виникли чи існували до прийняття та/чи набрання чинності Законом №1285-ІХ (тобто приписів, які б наділяли Закон №440-ІХ ультраактивною дією); пам`ятаючи у цьому зв`язку презумпцію про пряму дію закону в часі, застосовувати, на думку Суду, за описаної ситуації необхідно статтю 87 Закону №1285-ІХ, у редакції того закону, який в часі прийнятий пізніше і, відповідно, регулював правовідносини, з яких виник спір.

48. Отже, у вказаній постанові Верховний Суд підсумував, що законом, який належить застосовувати до спірних правовідносин, є Закон №1285-ІХ, який в часі ухвалений пізніше й набрав чинності задовго (за три місяці) до звільнення позивача, відповідно до спірного наказу. Очевидно, що частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у чинній редакції (відповідно до Закону №1285-ІХ) передбачає для позивача як державного службовця певні гарантії при звільненні з публічної служби у порівнянні з тим, як була викладена частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у попередній редакції.

49. Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зазначити, що із попередженням про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону № 440-ІХ) та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв`язку із реорганізацією) позивача ознайомлено 10.03.2020, проте його звільнення відбулося 02.06.2021 на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону №1285-ІХ).

50. Так, Законом №1285-ІХ, який набрав чинності 06.03.2021, законодавець змінив особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII і виклав частину третю цього Закону у такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

51. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

52. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

53. Таким чином, у спірних правовідносинах має місце ситуація, за якої на момент повідомлення позивача про наступне вивільнення чинною була редакція частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, яка передбачала право (а не обов`язок) роботодавця пропонувати працівникові іншу посаду, а на момент звільнення позивача редакція указаної статті зазнала змін, й встановила обов`язок для роботодавця пропонувати рівнозначну посаду, тобто включила в себе певну гарантію трудових прав державного службовця.

54. Після внесення Законом №1285-ІХ змін до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII існування обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті, включає зобов`язання роботодавця (держави) в особі суб`єкта призначення або керівника державної служби щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

55. Отож суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби, відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. Враховується і переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

56. Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи сформовану позицію Верховного Суду у цій категорії спорів, Суд уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про недотримання ДФС вимог Закону №889-VIII, зокрема частини третьої статті 87, під час звільнення позивача, що полягає у невиконанні обов`язку пропонування вакантних посад державної служби.

57. Так, доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 87 Закону №889-VIII (у редакції Закону № 440-ІХ, які були чинним на момент попередження позивача про наступне вивільнення) є безпідставними.

58. Доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права або про порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій в частині, що стосується поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, та стягнення з ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційна скарга не містить, а тому Суд не переглядає оскаржувані судові рішення у цій частині.

59. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

62. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

63. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

65. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2022 залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко