Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.11.2018 року у справі №826/17943/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №826/17943/14

адміністративне провадження №К/9901/8950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Побутсервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року (суддя Клочкова Н. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року (судді: Карпушова О. В. (головуючий), Епель О. В., Кобаль М. І.) у справі № 826/17943/14 за позовом Дочірнього підприємства "Побутсервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Дочірнє підприємство "Побутсервіс" (далі - позивач, ДП "Побутсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання незаконною та скасування податкової вимоги від 20.06.2014 № 10945-25, визнання протиправними дії щодо нарахування пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 151,79 грн і списання грошових коштів у розмірі 223,40
грн, зобов'язання скасувати нараховану пеню та відновити списану суму.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій контролюючого органу щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 18 151,79
грн та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки, 15 липня 2014 року ДП "Побутсервіс" подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відсутні підстави для скасування податкової вимоги, оскільки у відповідача на день прийняття спірної податкової вимоги не було уточнюючої декларації позивача, а податковий борг становив 464 940,60 грн, а тому прийняття відповідачем податкової вимоги на вказану суму було правомірним. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18151,79 грн та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки контролюючий орган діяв в межах та у спосіб визначений чинним податковим законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДП "Побутсервіс" подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП "Побутсервіс" у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП "Побутсервіс" 3 березня 2014 року подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.

Києві засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій, в рядку 04 (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) не було вказано розмір витрат, що призвело до завищення розміру нарахованого податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14 податкової декларації.

20 червня 2014 року відповідач виніс податкову вимогу № 10945-25 на суму 464
940,60 грн, у зв'язку з тим, що за ДП "Побутсервіс" значилась недоїмка у розмірі 464 940,60 грн. Вказана податкова вимога була отримана позивачем 10 липня 2014 року.

15 липня 2014 року позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій позивач в рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) зазначив суму в розмірі 2 149 766,00 грн.

Згідно облікової картки ДП "Побутсервіс" з податку на прибуток підприємств, за позивачем з 11.03.2014 по 15.07.2014 обліковувалася недоїмка в розмірі 464
940,60 грн та пеня - 18 151,79 грн, яка була зменшена на 223,40 грн, у зв'язку із наявною у позивача переплатою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем було виправлено технічну помилку шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 14.1.39,14.1.156,14.1.162,14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковий кодекс України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

10.2. Пункт 15.1 статті 15.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковий кодекс України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Податковий кодекс України.

10.3. Пункт 50.1 статті 50.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених Податковий кодекс України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог Податковий кодекс України, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

10.4. Пункт 54.1 статті 54.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковий кодекс України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

10.5. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковий кодекс України.

10.6. Пункти 129.1,129.3,129.4 статті 129.

Пеня нараховується:

129.1.1. після закінчення встановлених Податковий кодекс України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковий кодекс України;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із Податковий кодекс України;

129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

129.3. Нарахування пені закінчується:

129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

129.4. Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

10.7. Пункт 131.2 статті 131.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ДП "Побутсервіс" суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення відсутністю підстав для скасування оскаржуваної скасування податкової вимоги від 20.06.2014 № 10945-25, оскільки у контролюючого органу на день прийняття вказаної податкової вимоги не було уточнюючої декларації позивача, податковий борг становив 464 940,60 грн, а тому прийняття відповідачем податкової вимоги на вказану суму було правомірним. Крім того, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені з податку на прибуток підприємств в розмірі 18 151,79 грн та списання грошових коштів у розмірі 223,40 грн з особового рахунку з податку на прибуток позивача в рахунок часткового погашення пені, оскільки контролюючий орган діяв в межах та у спосіб визначений чинним податковим законодавством.

Однак, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та надано належну оцінку фактичним обставин справи, зокрема, здійсненню позивачем сплати податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 20 029,00
грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 178 від 11.03.2014, що є визначальним при встановлені наявності правових підстав у контролюючого органу для нарахування пені або їх відсутності, враховуючи положення підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), та є грубим порушенням судами попередніх інстанцій вимог процесуального законодавства.

13. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

15. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

16. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

18. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

19. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами, зокрема, не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

20. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

21. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

22. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341,345,349,353,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Побутсервіс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 826/17943/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду